Троцько Ярослав Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Троцько Ярослав Петрович
Народився 6 липня 1956(1956-07-06) (67 років)
Кисельовськ
Діяльність скульптор
Alma mater Львівська національна академія мистецтв
Членство Національна спілка художників України

Ярослав Петрович Троцько (нар. 6 липня 1956, Кисельовськ, Кемеровська область, Росія) — український скульптор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 липня 1956 року в місті Кисельовськ Кемеровської області в родині Петра і Марії Троцьків, депортованих сюди на спецпоселення десятьма роками раніше із села Сілець на Сокальщині. 1960 року родина повернулась до дому. Відбув службу в армії. Від 1973 року навчався і працював у майстерні Євгена Дзиндри. Поступив до Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, який 1986 року закінчив. Серед викладачів був скульптор Іван Самотос. Паралельно працював у майстерні Якова Чайки. Ще за рік до завершення навчання взяв участь у першій виставці.[1] Працює в галузі станкової та монументальної скульптури. Викладач на відділі скульптури Львівського коледжу імені Труша. Учасник обласних і всеукраїнських виставок. Від 1994 року член Національної спілки художників.[2]

Входив до складу журі конкурсу проектів пам'ятника Володимирові Кубійовичу у Львові 2001 року.[3]

Роботи[ред. | ред. код]

  • «Радість Перемоги». Медаль (1985, мідь, гальванопластика, Д-16).[4]
  • «Меланхолія» (1987).[5]
  • «Пієта» — пам'ятник загиблим у Другій світовій війні у Володимирі-Волинському (1987[6], за іншими даними 1990, кована мідь, висота 220[2]).
  • «Дніпро та Дністер» — алегорична композиція в Івано-Франківську (1988, співавтори Яків Чайка, Володимир Федорченко).[7]
  • «Сини мої, гайдамаки» (1988).[5]
  • Пам'ятник Євгенові Дзиндрі на Личаківському цвинтарі у Львові (1988, співавтор Петро Дзиндра). Реалізовано проект, авторства самого Євгена Дзиндри, який початково призначався на пам'ятник Соломії Крушельницькій.[8]
  • «Жіночий портрет» (1990).[5]
  • Пам'ятник Тарасові Шевченку в селі Демня (1990, співавтор скульптор Петро Дзиндра, архітектор Олександр Ярема).[7]
  • «Двоє» (1991).[5]
  • Пам'ятник Іванові Климіву в селі Сілець (1992, вапняк).[7]
  • Пам'ятник співакові Павлу Кармелюку на Личаківському цвинтарі у Львові (1993).[7]
  • Пам'ятник на могилі родини Патиків на Личаківському цвинтарі у Львові (1997).[7]
  • Пам'ятник загиблим повстанцям у селі Калинівка (1993).[5]
  • «Сон» (1994).[5]
  • «Василь Стус» (1995).[9]
  • Пам'ятник академіку Ярославові Підстригачу на Личаківському цвинтарі у Львові, поле № 55 (1996[10], за іншими даними 1994[7], або 1993[5]).
  • «Дівочий портрет» (1996).[11]
  • Пам'ятник митрополитові Андрею Шептицькому в Яворові (1996, камінь, 2,7 м співавтори Володимир Федорченко, Ф. Штокало).[7]
  • Пам'ятний знак на Говерлі (1997).[9]
  • «Соломія Крушельницька», ескіз пам'ятника (1998).[12]
  • «Роман Безпалків» (1999, тонований гіпс, 65×41×32[2], за іншими даними 2000[13]).
  • «Весна» (2000, мармур, 42×40×56).[2]
  • Меморіальна таблиця скульптору Євгенові Дзиндрі на вулиці Літній у Львові, де жив митець (2001).[14]
  • Пам'ятник на могилі Володимира Робітницького на Янівському цвинтарі (2001).[15]
  • Пам'ятник на могилі Романа Чабана на цвинтарі святого Володимира в Оуквіллі поблизу Торонто (2005).[16]
  • Проєкт пам'ятника Покрові Пресвятої Богородиці перед церквою Покрови на вулиці Личаківській, 175 у Львові. Здобув друге місце на бліц-конкурсі 2001 року. Архітектор Ярослав Климовський.[17]
  • «Сміються, плачуть солов'ї…», серія композицій. Серед них зокрема № 5 «Весна» (1998), № 7 «Поцілунок».[18] Одна з композицій експонувалась на Весняному салоні 2011 року (бронза, 15×25×21).[19]
  • Композиція при в'їзді на територію біотехнологічного центру в селі Гряда Жовківського району (бетон).[1]
  • Пам'ятник-погруддя на місці загибелі Юрія Липи на хуторі Іваники поблизу Бунова.[7]
  • Портрет архітектора Ярослава Климовського.[7]
  • меморіальна таблиця Герою Небесної сотні Андрієві Дигдаловичу, на фасаді школи в Сокільниках (2014 рік; співавторство — архітектор Юлівн квасниця, скульптор Андрій Садовий, художники-ковалі Ігор Паращук, Юрій Ших)[20].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Кравченко Я. Камені спотикання, або Журба і радість Ярослава Троцька // Дзвін. — 2001. — № 1 (675). — С. 151.
  2. ↑ а б в г Львівська скульптура. Альбом / автор вступної статті Р. Яців. — Львів, 2006.
  3. ↑ Позачергові загальні збори Наукового товариства ім. Шевченка 24 липня 2001 р. // Хроніка Наукового товариства ім. Шевченка. — 2002. — Ч. 93. — С. 30. — ISSN 0827—7362.
  4. ↑ Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 40-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. — Львів : Облполіграфвидав, 1986. — С. 10.
  5. ↑ а б в г д е ж Троцько Ярослав Петрович // Художники України: енциклопедичний довідник / Ін-т проблем сучасного мистецтва АМУ; редкол.: В. Д. Сидоренко (голова) та ін. — К. : Інтертехнологія, 2006. — С. 551. — ISBN 978-966-96839-3-9.
  6. ↑ Кравченко Я. Камені спотикання… — С. 151—152.
  7. ↑ а б в г д е ж и к Кравченко Я. Камені спотикання… — С. 152.
  8. ↑ Кравченко Я. Камені спотикання… — С. 152; Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 56, 230. — ISBN 966-8955-00-5.
  9. ↑ а б Кравченко Я. Камені спотикання… — С. 153.
  10. ↑ Личаківське кладовище. Львівський некрополь. — Львів : Новий час, 1998. — С. 48. — ISBN 966-95279-0-2.
  11. ↑ Дзвін. — 2001. — № 1 (675). — С. 71.
  12. ↑ Дзвін. — 2001. — № 1 (675). — С. 133.
  13. ↑ Дзвін. — 2001. — № 1 (675). — С. 153; Троцько Ярослав Петрович // Художники України… — С. 551.
  14. ↑ Лупій С. Львівський скульптор Євген Дзиндра // Вісник Львівської національної академії мистецтв. — 2004. — № 15. — С. 265. — ISSN 0236-4832; Троцько Ярослав Петрович // Художники України… — С. 551.
  15. ↑ Колесо історії. Історичний альманах (додаток до збірника «Тези наукових робіт»). Випуск 1. Національно-визвольна боротьба на Рівненщині. Стежками УПА. — Рівне, 2008. — С. 95.
  16. ↑ Чабан В. «Чуєш, брате мій…» Пропам'ятна книжка Романа Теофіла Чабана. — Львів : СПОЛОМ, 2010. — С. 129. — ISBN 978-966-665-561-8.
  17. ↑ Конкурси // Архітектурний вісник — 2002. — 2 (15). — С. 27.
  18. ↑ Дзвін. — 2001. — № 1 (675). — С. 133, обкладинка.
  19. ↑ Весняний салон — 2011 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька, М. Турко. — Львів : Растр-7, 2012. — С. 121.
  20. ↑ Вшанування героя: пам'ять, що не купується і не продається // Голос Народу. — № 37 (1478). — 2014. — 30 серпня. — С. 3.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Троцько_Ярослав_Петрович&oldid=40594747