Троїцька церква (Драбівці)

Свято-Троїцька церква
	49°47′03″ пн. ш. 32°02′19″ сх. д. / 49.78417° пн. ш. 32.038778° сх. д.Координати: 49°47′03″ пн. ш. 32°02′19″ сх. д. / 49.78417° пн. ш. 32.038778° сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Драбівці
Початок будівництва	1764
Кінець будівництва	1765
Належність	УПЦ
Стан	пам'ятка архітектури національного значення України
Адреса	Золотоніський район, село Драбівці
	Троїцька церква (Драбівці) (Україна)
	Троїцька церква у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Свято-Троїцька церква.

Свято-Троїцька церква — дерев'яна церква в селі Драбівці Золотоніського району Черкаської області, пам'ятка національного значення. Побудована у XVIII столітті. З кінця XVIII століття церква належала Російській православній церкві, нині — це діючий храм Української православної церкви.

Церкву тричі переносили з місця на місце, остаточно — у 1905 році, неодноразово перебудовували. Під час останньої реставрації 1989—1990 років, їй надали, наскільки це можливо, первісного вигляду — якщо не рахувати мурованої ризниці, а також нетрадиційного для дерев'яної архітектури Середнього Подніпров'я гонтового покриття. Це пояснюється тим, що проект реставрації розробили львівські фахівці з інституту «Укрзахідпроектреставрація». В інтер'єрі церкви зберігся стінопис XIX століття.

Історія[ред. | ред. код]

Церква була побудована в 1764—1765 роках як традиційна тризрубна одноверха, з восьмигранним центральним зрубом та шестигранними вівтарем і бабинцем. Проте, до нашого часу споруда дійшла в спотвореному вигляді, внаслідок великої перебудови у 1864 році, що була пов'язана з необхідністю збільшити церкву — вона була підігнана до взірців типових так званих єпархіальних церков, що будувались у другій половині XIX століття за шістьма проектами, затвердженими синодом у 1841 році. До північної і південної стін нави приставили бічні крила, вирубавши в стінах прямокутні прорізи. Добудовуючи дзвіницю зрубали західну, південно-західну та північно-західну стіни бабинця. Одночасно змінили форму склепіння у вівтарі, а у бабинці — на пласке перекриття. Кінцево церква була спотворена ще й зовнішнім декором, прибудовою портиків при вході в дзвіницю та бічних крил, ліквідацією граней вівтаря і піддашшя, заміною форми дахів та бані. В цей час церква була ошальована.

В 1982 році на основі натурних обстежень та архівних даних авторським колективом у складі архітекторів І. Могитича, Г. Крук, Я. Швеця, за участю Н. Сліпченко (рецензент П. Жолтовський) розроблено ескізний проект реставрації пам'ятки, яким передбачено повернути пам'ятці первісний вигляд.

У 1990 році бригадою Львівської реставраційної майстерні під керівництвом Миколи Якимовича церква була відреставрована (окрім форми бані), згідно з проектом і на сьогодні є чинною.