Троїцький Артемій Ківович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Троїцький Артемій Ківович
Artemy Troitsky at Moscow International Book Fair-2010.jpg
Ім'я при народженні рос. Артемий Кивович Майданик
Народився 16 червня 1955(1955-06-16)[1] (66 років)
Ярославль, РРФСР, СРСР
Країна Flag of Russia.svg Росія
Діяльність журналіст, музичний критик, ведучий, прозаїк, телеведучий, радіоведучий, музичний журналіст
Alma mater Moscow State University of Economics, Statistics, and Informaticsd (1977)
Знання мов російська і англійська
Заклад Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Magnum opus Back in the USSRd
Батько Kiva Maidanikd
Нагороди
IMDb ID 1115455

Артемій Ківович Троїцький (16 червня 1955, Ярославль, РРФСР) — радянський і російський рок-журналіст, культурний діяч, музичний критик, концертний промоутер, музичний видавець, автор та ведучий теле- і радіопрограм, дисидент, письменник, викладав заняття з музичної журналістики в МДУ, один з перших і головних пропагандистів рок-музики в СРСР, інді і електронної музики в Росії. Член журі і організатор численних концертів і фестивалів, ведучий цих концертів. Співпрацював з безліччю видань. Один з провідних фахівців з сучасної музики в Росії. В середині 2000-х організував кілька музичних лейблів — «Прибій», «Zenith», «Zakat», під якими випускається маловідома в Росії музика. Засновник незалежної музичної премії "Степовий вовк» (2008-2014). Залишається ведучим ряду премій в області незалежного мистецтва. Освіта вища. Вільно володіє англійською мовою.

У 1988 році він був описаний в New York Times як "провідний радянський рок-критик".[2]

У 1986 році був одним з організаторів «Номер рахунку 904» — рок-концерту, за зразком Live Aid, щоб зібрати кошти для жертв Чорнобильської катастрофи, — перший такий концерт в Радянському Союзі.[3]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 16 червня 1955 року в Ярославлі, в родині політолога і історика-латиноамериканіста Ківи Львовича Майданика (радянський, потім російський латиноамериканіст і фахівець з країн Піренейського півострова, історик і політолог, неортодоксальний марксист). Мати — Руфіна Миколаївна Троїцька, історик. Дитинство провів у Празі, де його батьки працювали співробітниками журналу «Проблеми миру і соціалізму».

В 70-ті вів дискотеки МГУ. У 1977 році закінчив Московський економіко-статистичний інститут за спеціальністю «математик-економіст». З 1978 по 1983 рік працював молодшим науковим співробітником в Інституті історії мистецтв. Захистити кандидатську дисертацію не встиг, був звільнений.

В кінці 1970-х — початку 1980-х років організовував підпільні концерти та фестивалі радянських рок-груп і виконавців, серед яких були рос. «Машина времени», рос. «Динамик», «Аквариум», Майк, рос. «Автоматические удовлетворители», рос. «Кино». Був організатором і членом журі фестивалю «Весняні ритми. Тбілісі-1980», завдяки якому групи «Машина часу»,«Магнетик бенд», «Аквариум» і «Автограф» здобули широку популярність. Був одним з перших, хто помітив талант Василя Шумова і групи «Центр», а пізніше — Олександра Башлачьова, яким в подальшому всіляко допомагав і опікав. У 1981 увійшов до редакції самвидав-журналу «Дзеркало», який вважався забороненим до 1985 року.

У 1989 році брав участь у створенні телепередачі «Програма «А»», в якій вів рубрику «Авангард».

З 1991 до початку 1994 року працював в ТО «Артіль» Російського телебачення, очолював відділ музичних програм на РТР. Був задіяний в таких телепрограмах, як «Рок-кафе», «Джаз Тайм», «Тиша номер 9», «Музика в стилі Пепсі», «Світове село», «Екзотика», «Програма «А»», «Росмузімпорт». Пізніше перейшов на НТВ, де став вести програму «Кафе Обломов». В середині 90-х був директором музичного мовлення НТВ.

У 1994 році разом з британським промоутером Ніком Хоббсом організував чотириденний фестиваль сучасної британської електроніки в Москві під назвою Britronica. На фестивалі вперше в Росії виступили такі зірки техно і ембієнту як Aphex Twin, Алекс Патерсон із The Orb, Autechre, Banco de Gaia, Ultramarine, Transglobal Underground, Bark Psychosis, діджей Пол Окенфолд і Брюс Гілберт з Wire. Разом з музикантами на фестиваль приїхав журналіст NME Руперт Хоу, який написав за результатами подорожі великий репортаж до свого видання.

У різні роки вів на телеканалі «Культура» програми «Культтовари» (1999) і «Королі пісні» (2010-2011). Був постійним музичним експертом в телешоу «Земля — Повітря» на телеканалах ТВ-6 і ТВС (2001-2003).

В кінці 1990-х — початку 2000-х разом з Іриною Щербаковою заснував букінг-агентство Caviar Lounge, яке протягом багатьох років організовує російські концерти зарубіжних артистів — Suicide, Sonic Youth, Blondie, Massive Attack, Morcheeba, Stereo Total, Mouse On Mars, De-Phazz, Fantastic Plastic Machine, Scissor Sisters, Les Hurlements d'Léo, Panic! At the Disco, Two Door Cinema Club, Джулі Круз і інших.

У 1995 році став першим головним редактором російської версії журналу Playboy.

З 1996 по 2013 роки на хвилях чотирьох FM радіостанції Росії виходив в ефір найдовший радіо проект Троїцького «FM Достоєвський».

З 2001 року читає лекції з предметів «Історія індустрії розваг» та «Музична преса» на факультеті «Продюсування і менеджмент в музичному шоу-бізнесі» Державного університету управління.

З 2001 року по 2014 рік вів майстер-клас по музичній журналістиці на факультеті журналістики Московського державного університету імені М. В. Ломоносова.[4][5]

У 2003-2004 рр. був головою журі Міжнародного фестивалю етнічної музики «Саянське кільце» в Шушенському (з 2012 року фестиваль називається «Світ Сибіру»).

21 червня 2002 організував в спортивно-концертному комплексі «Петербурзький» концерт-триб'ют гурту «Кино» «День народження Віктора Цоя», присвячений 40-річчю від дня народження Віктора Цоя. Також він виступив ведучим цього концерту, а Moroz Records випустила музичний альбом з його записом.

У 2004 році робив для REN-TV передачу «Ознаки життя» (рос. «Признаки жизни»). В кінці 2000-х на «Style TV» вів передачу «Професор Троїцький і товариш Артем».

У 2010-2013 роках вів телепрограму «Досвід року: рік за роком» на інтернет-телебаченні TVJam (випуски про 1955-1988 роки, кожному року присвячувалися по дві передачі). У 2013-2016 роках нові випуски проекту (про 1989-1997 роки) знімалися на гроші, зібрані за допомогою краудфандингової платформи «Planeta.ru», і публікувалися на відеохостингу «Vimeo».

У 2011 році журналіст зазнав сплеску судових переслідувань за свої публічні висловлювання. Став фігурантом семи позовів. Позивачами двох кримінальних позовів виступили колишній поліцейський і музикант Вадим Самойлов.[6] Останнього журналіст мав необережність їдко розкритикувати за дружбу з чиновником Владиславом Сурковим.[6] На підтримку журналіста був організований концерт солідарності, який пройшов в московському клубі «Hleb» в червні 2011 року.

З середини вересня 2014 року після того як виступив проти політики Кремля щодо України, постійно живе з сім'єю в Естонії, в Талліні, де займається викладацькою діяльністю.[6] Також викладає в Фінляндії і Лондоні.

У 2015 році почав вести відеоблог «Різнобарвні новини» на естонському російськомовному телеканалі ARU TV, де коментував суспільно-політичні новини з Росії. Зараз програма носить назву «Хатина дядька Тема». На початок 2019 року Артемій Троїцький є найпопулярнішим колумністом ARU TV.

Громадська позиція[ред. | ред. код]

Знаходиться в опозиції до діючої в Росії влади.[6] Неодноразово був підписантом листів пов'язаних з політичними вимогами, був учасником великих акцій московської опозиції.

  • Брав участь в мітингах «За чесні вибори»: 24 грудня 2011 року — на проспекті Сахарова, а також 4 лютого 2012 року — на Болотній площі в м Москві.
  • 3 квітня 2014 року, в світлі розвитку подій щодо анексії Криму, в інтерв'ю програмі «Особлива думка» на радіо «Ехо Москви» Троїцький піддав різкій критиці Росію і особисто президента В.В. Путіна за зовнішню політику по відношенню до України, зокрема, «російську військову інтервенцію »на Україну в березні 2014 року і проведений 16 березня 2014 кримський референдум».[7]
  • 2 листопада 2015 року в інтерв'ю Єврорадіо на питання «Якою вам бачиться Росія сьогодні?» Заявив: «Це країна тупикова, безперспективна, противна, малопристосована для життя і повністю позбавлена ​​елементарних прав і зручностей сучасної цивілізації», а також: «Кажуть, що країна буде провалюватися все глибше в кризу, зависне у якогось дна на скільки-то років, а потім поступово почне виходити. Для мене гіршої картини, ніж ця, бути не може. Я б хотів, щоб Росія розпалася, щоб на вулицях з'явилися дикі звірі. З тієї простої причини, що це означає ті самі зміни, про які колись співав Віктор Цой».[8]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Медаль «Захиснику вільної Росії» (1994)[9]
  • 22 жовтня 2011 року Троїцький був нагороджений премією Tampere Music Award за «ключову роль, яку він відіграв у розвитку російського альтернативного року в 1980-і роки».[10]

Перелік деяких книг[ред. | ред. код]

Артемій Троїцький є автором дванадцяти книг, які виходили в СРСР, Росії, Естонії, Японії, Великій Британії, Голландії, Італії, Німеччині, Фінляндії та США.[6]

  • У 1987 році Артемій Троїцький випустив в Англії (потім в Америці, Японії та країнах Європи) книгу «Назад в СРСР» про історію радянської рок-музики, яка вийшла в СРСР під назвою «Рок в Союзі: 60-е, 70-е, 80-е ... » тільки в 1991 році.
  • У 1990 році в Італії, Англії та Голландії вийшла книга «Тусовка. Що сталося з радянським андеграундом», не опублікована в Росії.
  • У 2009 році вийшов двотомник — збірник з шістдесяти статей культового музичного критика Артемія Троїцького, написаних в період з 1974 по 1991 рік. Перше видання без цензурних купюр, багато статей публікуються вперше. (не продається в Росії)
(рос.) Троицкий Артемий Кивович. Гремучие скелеты в шкафу. В 2 томах. Том 1. Запад гниет (1974-1985)/ — Издательство: Амфора, 2008 г. ISBN 978-5-367-00679-7, 978-5-367-00678-0
(рос.) Троицкий Артемий Кивович. Гремучие скелеты в шкафу. Том 2. Восток алеет / Редактор: Решетина Марина/ — Издательство: Амфора, 2008 г. ISBN 978-5-367-00703-9
  • У 2009 році у Видавничому Домі СОЮЗ вийшла аудіокнига «Назад в СРСР. Справжня історія рока в Росії» у прочитанні А. Троїцького і А. Клюквина.
  • (рос.) Троицкий А. Субкультура. История сопротивления российской молодежи 1815-2018 (из серии «О яростных и непохожих») — Белое яблоко, 2019. ISBN 978-5-6042405-2-6

Фільмографія[ред. | ред. код]

Артемій Ківович знімався в десяти фільмах:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Discogs — 2000.
  2. Bill Keller, About the Arts: Moscow. Rock, Born in the U.S.S.R., in The New York Times, Oct. 9, 1988.
  3. "Soviet Stars Give Concert for Chernobyl", Rock Hill Herald 29 May 1986, p. 4b
  4. Биография на сайт онлайн-магазина ozon.ru
  5. Биография на сайте «Известные персоны России»
  6. а б в г д «Скучновато и предсказуемо». Артемий Троицкий о музыке коронавируса, политике и своем предвидении | Николай Нелюбин | 8 мая 2020 | newprospect.ru
  7. Программа «Особое мнение» от 03.04.2014. Ведущий — Александр Плющев, гость — Артемий Троицкий. Эхо Москвы (3 апреля 2014).
  8. Артемий Троицкий: "Россия — страна тотально несчастная. Плохо всем". Еврорадио (2 ноября 2015).
  9. Указ Президента Российской Федерации от 5 августа 1994 г. № 1612 «О награждении медалью „Защитнику свободной России“ активных защитников конституционного строя»
  10. Артемия Троицкого наградили в Финляндии. OpenSpace.ru. 20.10.2011. Архів оригіналу за 2012-02-17. Процитовано 2011-10-21. 

Посилання[ред. | ред. код]