Троїцьк (Ковилкінський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Троїцьк
рос. Троицк
ерз. Троицк
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Мордовія
Муніципальний район Ковилкінський район
Поселення Троїцьке
Код ЗКАТУ: 89229883001
Код ЗКТМО: 89629483101
Основні дані
Час заснування 16 століття
Населення 1610 осіб (2010[1])
Поштовий індекс 431320
Географічні координати: 54°05′24″ пн. ш. 43°49′28″ сх. д. / 54.09000000002777853° пн. ш. 43.82444444447177290° сх. д. / 54.09000000002777853; 43.82444444447177290Координати: 54°05′24″ пн. ш. 43°49′28″ сх. д. / 54.09000000002777853° пн. ш. 43.82444444447177290° сх. д. / 54.09000000002777853; 43.82444444447177290
Мапа
Троїцьк (Росія)
Троїцьк
Троїцьк

Троїцьк (Мордовія)
Троїцьк
Троїцьк

Тро́їцьк (рос. Троицк, ерз. Троицк) — село у складі Ковилкінського району Мордовії, Росія. Адміністративний центр Троїцького сільського поселення.

Географія[ред. | ред. код]

Село знаходиться при впадінні річки Сезелка в річку Мокша, за 10 км від райцентру Ковилкіно. Біля Троїцька збереглося 3 селища епохи середньовіччя.

Історія[ред. | ред. код]

Троїцьк (Троїцький Острог) засноване в 16 столітті (1570—1580 роках) як фортеця на південно-східному кордоні Московського царства. За легендою засноване було царицею-чорницею Марфою Олексіївною (матір'ю царя Михайла Федоровича), яка часто присилала в Троїцьку соборну церкву щедрі дарунки. Троїцьк було особистим володіння царської сім'ї Романових[2].

Троїцький острог був опорним пунктом повстанців під час повстання Степана Разіна. В «Грамоті в Троїцький Острог воєводі князю Вязменському» в 1695 році повідомляється: «Темниковського повіту, в Троїцькому Острозі, церква Живоначальної Трійці»[3].

У 1708 році був зарахований до Азовської, в 1732 — до Воронезької губернії. З 1780 по 1798 роки Троїцьк був повітовим центром Пензенської губернії. Троїцький повіт за даними кінця 18 століття складався з 64 населених пунктів, в яких значилося 27 церков з 274 священнослужителями і церковнослужителями (разом з сім'ями). У самому місті було 720 будинків, число жителів досягало 5000 осіб. На початок 20 століття — до 6900 осіб. Негласно з часу заснування Троїцьк вважався містом з фортецею, але офіційно був визнаний таким за підсумками реформи 1780 року. З 1798 року став позаштатним містом спочатку Нижегородської губернії, а з 1801 року — Краснослободського повіту Пензенської губернії. В «Списку насіденних місць Пензенської губернії» (1869), Троїцьк — місто Краснослободського повіту з 704 дворами, 4 церквами, сільським училищем, поштовою станцією, пристанню, ярмарком, базаром.

Надалі значення міста падало: спочатку він був виведений за штат, тобто як і раніше вважався містом, але свого повіту вже не мав, а в радянський час, з 6 червня 1925 року взагалі став селом.

Населення[ред. | ред. код]

Населення — 1610 осіб 2010; 1677 у 2002[4]).

Національний склад станом на 2002 рік:

Господарство[ред. | ред. код]

У Троїцьку є середня школа, дитячий садок при школі, бібліотека, Будинок культури, дільнична лікарня, пекарня, відділення зв'язку, ветеринарний ділянку, магазин, пам'ятник воїнам, загиблим в роки Другої світової війни, церква Різдва Христового (1879 р.).

У XVII—XVIII ст. Троїцьк мав три монастирі: жіночі — «Успенський» та «Троїцький» та чоловічий — «Спасо-Преображенський», а також будувалися та перебудовувалися кілька церков.[5]

Соборна на честь Пресвятої Трійці (Троїцька) церква з'явилася одночасно з міським острогом; спочатку була дерев'яною, потім перебудована у кам'яну (після пожежі 1746 року, коли вигоріло майже все місто). Протягом 40 років собор добудовувався, було сім престолів, але через будівельні прорахунків, будівля дала велику осадку, з'явилася небезпека руйнування.

У 1840-ті було розпочато будівництво нового собору, великого, в стилі класицизму. Він будувався 30 років. На початку 1850-х був освячений головний престол з колишнім найменуванням — Троїцький. До 1879 року вже були освячені дві бокові церкви — на честь Різдва Христового та на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Собор відрізнявся величністю і строгістю обрисів. Дзвіниця мала висоту 52 м, і це була найвища споруда в місті. За радянських часів храм був зруйнований. Сьогодні церква Різдва Христового — єдиний діючий храм села.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Аркуш карти N-38-64 Ковылкино. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1986 р. (рос.)
  • Шмирев Н. П. Троїцьк. — Саранськ, 1982.(рос.)
  • Енциклопедія Мордовія, Т. Н. Кадерова.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]