Трубиці
| село Трубиці | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна | |||||
| Область | Рівненська область | ||||
| Район | Рівненський район | ||||
| Тер. громада | Костопільська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA56060350280071166 | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 385 | ||||
| Площа | 1,23 км² | ||||
| Густота населення | 313,01 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 35024 | ||||
| Телефонний код | +380 3657 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°56′10″ пн. ш. 26°19′12″ сх. д. / 50.93611° пн. ш. 26.32000° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
173 м | ||||
| Водойми | річка Горинь | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 35024, Рівненська обл., Костопільський р-н, с. Підлужне | ||||
| Карта | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
Труби́ці — село в Україні, в Рівненському районі Рівненської області. Населення становить 385 осіб.
Село розташоване на правому березі річки Горинь. Неподалік від села розташований Базальтівський заказник.
Символи затверджені 28 листопада 2024 року рішенням Костопільської міської ради. Автори – А. Гречило та Ю. Терлецький.
У синьому полі золотий перев'яз ліворуч, на якому синя труба-горн, розтрубом догори, обабіч перев'язу - по срібній квітці латаття із золотим осердям.
Труба-горн є асоціативним символом, який вказує на назву поселення (герб є промовистим). Дві квітки латаття означають два ставки, які розташовані в селі.
Квадратне полотнище, що складається з трьох діагональних смуг з нижнього кута від древка - синьої, жовтої та синьої (співвідношення їхніх ширин становить 7:6:7), на жовтій смузі синя труба-горн, повернута розтрубом догори, на синіх полях - по білій квітці латаття із жовтою серцевиною.
У 1906 році колонія Костопільської волості Рівненського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 43 верст, від волості 19. Дворів 18, мешканців 153[1].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 448 осіб, з яких 209 чоловіків та 239 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 385 осіб.[3] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[4]
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
