Трублаїні Микола Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Трублаїні
Трублаїні Микола.jpg
Ім'я при народженні Трублаєвський Микола Петрович
Народився 12 (25) квітня 1907(1907-04-25)
Вільшанка, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 5 жовтня 1941(1941-10-05) (34 роки)
Козолугівка, Токмацький район, Запорізька область, Українська РСР, СРСР
·поранення
Поховання Ровеньки
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Місце проживання Вільшанка, Вінницька область
Діяльність письменник
журналіст
Знання мов українська
Учасник Німецько-радянська війна
Членство Спілка письменників СРСР
Жанр повість
Партія КПРС
Родичі батько: Петро Гнатович Трублаєвський
мати: Євгенія Яківна Трублаєвська
У шлюбі з Ніна Кочина-Трублаїні[1]
Діти дочка: Наталія Миколаївна (Трублаевська) Берехтяньська (нар. квітень 1934)[2]

Мико́ла Трублаї́ні (Трублаєвський Микола Петрович) (25 квітня 1907; Вільшанка, нині Крижопільський район Вінницька область — 5 жовтня 1941) — український письменник та журналіст.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився Микола Трублаїні 12(25) квітня 1907 року в селі Вільшанка, нині Крижопільского району Вінницької області у сім'ї Петра Гнатовича та Євгенії Яківної Трублаєвських[3]. Родина жила небагато, тож батько змушений був облишити сім'ю та відправитися до Сибіру на заробітки. Хлопця виховували мати і бабуся. Мати майбутнього письменника — учителювала і часто брала хлопця із собою у школу. У п'ять років навчився читати.

У 1915 році Микола Трублаїні пішов до Немирівської гімназії. Навчання він не закінчив — у п'ятому класі втік на фронт, бажаючи допомогти червоноармійцям. До фронту Микола не потрапив — впав з вагону поїзда і покалічив ноги. Після одужання повернувся до рідного села, де став комсомольським активістом — організовує хату-читальню, керує сільською самодіяльністю, в шістнадцять років завідує сільбудом.

Микола Трублаїні у формі моряка

У 1920—1922 роках навчається у Проскурівському реальному училищі, тоді ж починає займатися літературною творчістю. У вінницьких газетах (зокрема «Вісті ВУЦВК») почали з'являтися його дописи і кореспонденції про життя на селі. Стає сількором вінницької газети «Червоний край». Тут у 1924 році й була опублікована перша стаття майбутнього письменника під назвою «День Леніна».

Влітку 1924 року сім'я Трублаєвських переїжджає в тодішній районний центр Мястківку (нині с. Городківка Крижопільського району), де Микола працює секретарем в клубі, вступає у комсомол і організовує сількорівський гурток. За дорученням райкому комсомолу він засновує у с. Черепівка комсомольський осередок, організовує хату-читальню, бібліотеку, гурток по ліквідації неписьменності, проводить просвітницьку роботу серед селян.

У 1925 році редакція газети «Червоний шлях» посилає Миколу Трублаїні на навчання на «Всеукраїнські курси журналістики» у Харкові. По закінченні курсів він працює в редакції харківської газети «Вісті» та навчається на фізико-математичному факультеті Харківського інституту народної освіти. Узимку 1927 року Трублаїні як кореспондент «Вістей» вирушає у двомісячну подорож на Далекий Схід. Його кореспонденції «Листи з далекої подорожі», «Великим Сибірським шляхом» публікуються в газеті під псевдонімом Гнат Завірюха. Микола Трублаїні, разом з іншими українськими молодими письменниками, входив до літературної організації «Молодняк» (Харків) у 1927—1932 роках.

Олександр Мар'ямов, Павло Радзіховський та Микола Трублаїні на криголамі «Федір Літке». 1929 рік
Олександр Мар'ямов та Микола Трублаїні на облавку криголама «Літке». Літо 1929 року.jpg

Псевдонім Трублаїні з'явився після приїзду в 1927 році до Харкова робітників з Італії, яких супроводжував Микола Трублаїні. Вони замінили прізвище Трублаєвський на зручне для них «Трублаїні».

У 1930 році Трублаїні вирушає в експедицію на острів Врангеля в Арктиці, на криголамі «Ф. Літке». Оскільки місце журналіста в експедиції було вже зайняте, письменник опановує професії кочегара, механіка, вантажника і влаштовується на судно котельним днювальним. За участь у цьому рейсі М.Трублаїні нагороджено медаллю. Враження від подорожі лягли в основу книг «До Арктики через тропіки», «Людина поспішає на північ», «„Ф.Літке“ — переможець криги». Згодом, у 1932 році, письменник знову відвідав Арктику як учасник експедиції на криголамах «Сибіряков» і «Русанов». Недивно, що люди Півночі, їхнє життя є темою багатьох книг Трублаїні, зокрема першого його великого твору — повісті «Лахтак».

З 1934 року Микола Трублаїні Член спілки письменників[3].

У 1934—1936 роках Микола Трублаїні при Харківському палаці піонерів організував та очолив «Клуб юних дослідників Арктики», де працювали гуртки штурманів, льотчиків, зв'язківців, географів, топографів і геологів[4]. 1936 року, при Харківському палаці піонерів, Микола Трублаїні організовує ще один клуб — «Клуб юних дослідників підводних глибин»[5].

29 травня 1940 року Миколу Трублаїні приймають в члени ВКП (б) і незабаром призначають директором харківського філіалу видавництва «Радянський письменник».

З перших днів німецько-радянської війни Микола Трублаїні — військовий кореспондент фронтової газети «Знамя Родины». Смертельно поранений у бою під с. Козолугівкою Токмацького району восени 1941 року, помер 5 жовтня 1941 року в санітарному потязі. Похований у братській могилі недалеко від станції Ровеньки Луганської обл.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Твори[ред. | ред. код]

Оповідання[ред. | ред. код]

  • Сорочка капітана Хозе Індалего
  • Лоцман
  • Життя за Батьківщину (1941)

Екранізація творів[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Микола Трублаїні // Дивосвіт «Веселки»: Антологія літератури для дітей та юнацтва: У 3 т. — Т. 2 : Українська література / упоряд. Б. Й. Чайковський. — К., 2005. — С. 270—271.
  • Микола Трублаїні // Рідне слово. Українська дитяча література: хрестоматія. У 2 кн. — Кн. 2 / упоряд. З. Д. Варавкіна, А. І. Мовчун, М. Ф. Черній. — К., 1999. — С. 160—162.
  • Микола Трублаїні // Універсальний літературний словник-довідник / уклад. С. Оліфіренко, В. Оліфіренко, Л. Оліфіренко. — Донецьк: БАО, 2008. — С. 359.
  • Микола Трублаїні // Історія української літератури: У 2-х т. — Т. 2. — К., 1998. — С. 321—322.
  • Микола Трублаїні (1907—1941) // Рідне слово: Хрестоматія: В 2-х кн. — Кн. 2. — К., 1999. — С. 160—162.
  • Микола Трублаїні: (25.04.1907–5.10.1941) // Українська дитяча література: Хрестоматія: В 2-х ч. — Ч. 2. — К., 1992. — С. 112—113.
  • З відрядження не повернувся // Український історичний календар. 1996 : наук.-попул. та літ. календар / упоряд. А. В. Денисенко, В. Д. Туркевич. — К., 1995. — С. 292—293.
  • Ярослава Кодлюк, Галина Одинцова. Микола Трублаїні // Розповіді про письменників. — Тернопіль, 2003. — С. 97–99.
  • Костецький А. У дорозі молодій і вічній… // Початкова школа. — 2001. — № 11. — С. 62–63.
  • Низковська О. Видатні українські дитячі письменники ХХ століття: Микола Трублаїні // Дит. садок. — 2006. — № 15. — C. 5.
  • Микола Томенко. Микола Трублаїні: Біограф. повість. — К.: Молодь, 1989. — 160 с.: фотоіл. — (Б-ка юнацтва; Уславлені імена; Вип. 72).
  • Маргарита Більчук. Микола Трублаїні // Українські та зарубіжні письменники: розповіді про життя і творчість. — Т., 2007. — С. 166—168.
  • Зінчук Станіслав. На поклик романтики // С. Зінчук // Література. Діти. Час. 1987. — К., 1987. — С. 174—175.
  • Анатолій Подолинний. Капітан дитячої літератури: До 80-річчя від дня народження Миколи Трублаїні. — Київ: Т-во «Знання» УРСР, 1987. — 48 с.
  • Микола Сиротюк. Микола Трублаїні. Життя і творчість. — Київ: Видавництво дитячої літератури ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1956. — 172 с.
  • Микола Сиротюк. Микола Трублаїні. Літературний портрет. Критико-біографічні нариси. – Київ: «Дніпро», 1960. — 167 с.

Тексти творів в Інтернеті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]