Трублаїні Микола Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Трублаїні
Trublaini Nikolaj1.jpg
Народився 12 (25) квітня 1907(1907-04-25)
Вільшанка, Україна
Помер 5 жовтня 1941(1941-10-05) (34 роки)

поранення
Поховання Ровеньки
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Проживання Вільшанка, Вінницька область
Ім'я при народженні Трублаєвський Микола Петрович
Псевдонім Трублаїні
Гнат Завірюха
Діяльність письменник
журналіст
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Родичі батько: Петро Гнатович Трублаєвський
мати: Євгенія Яківна Трублаєвська
Дружина Ніна Кочина-Трублаїні[1]
Діти дочка: Наталія Миколаївна (Трублаевська) Берехтяньська (нар. квітень 1934)[2]

Микола Трублаїні (Трублаєвський Микола Петрович) (нар.25 квітня 1907; Вільшанка, нині Крижопільський район Вінницька область — пом.5 жовтня 1941) — український письменник та журналіст.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився Микола Трублаїні 12(25) квітня 1907 року в селі Вільшанка, нині Крижопільского району Вінницької області у сім'ї Петра Гнатовича та Євгенії Яківної Трублаєвських[3]. Родина жила небагато, тож батько змушений був облишити сім'ю та відправитися до Сибіру на заробітки. Хлопця виховували мати і бабуся. Мати майбутнього письменника — учителювала і часто брала хлопця із собою у школу. У п'ять років навчився читати.

У 1915 році Микола Трублаїні пішов до Немирівської гімназії. Навчання він не закінчив — у п'ятому класі втік на фронт, бажаючи допомогти червоноармійцям. До фронту Микола не потрапив — впав з вагону поїзда і покалічив ноги. Після одужання повернувся до рідного села, де став комсомольським активістом — організовує хату-читальню, керує сільською самодіяльністю, в шістнадцять років завідує сільбудом.

У 1920—1922 роках навчається у Проскурівському реальному училищі, тоді ж починає займатися літературною творчістю. У вінницьких газетах (зокрема «Вісті ВУЦВК») почали з'являтися його дописи і кореспонденції про життя на селі. Стає сількором вінницької газети «Червоний край». Тут у 1924 році й була опублікована перша стаття майбутнього письменника під назвою «День Леніна».

Влітку 1924 року сім'я Трублаевских переїжджає в тодішній районний центр Мястківку (нині с. Городківка Крижопільського району), де Микола працює секретарем в клубі, вступає у комсомол і організовує сількорівський гурток. За дорученням райкому комсомолу він засновує у с. Черепівка комсомольський осередок, організовує хату-читальню, бібліотеку, гурток по ліквідації неписьменності, проводить просвітницьку роботу серед селян.

У 1925 році редакція газети «Червоний шлях» посилає Миколу Трублаїні на навчання на «Всеукраїнські курси журналістики» у Харкові. По закінченні курсів він працює в редакції харківської газети «Вісті» та навчається на фізико-математичному факультеті Харківського інституту народної освіти. Узимку 1927 року Трублаїні як кореспондент «Вістей» вирушає у двомісячну подорож на Далекий Схід. Його кореспонденції «Листи з далекої подорожі», «Великим Сибірським шляхом» публікуються в газеті під псевдонімом Гнат Завірюха. Микола Трублаїні, разом з іншими українськими молодими письменниками, входив до літературної організації «Молодняк» (Харків) у 1927—1932 роках.

Псевдонім Трублаїні з'явився після приїзду в 1927 році до Харкова робітників з Італії, яких супроводжував Микола Трублаїні. Вони замінили прізвище Трублаєвський на зручне для них «Трублаїні».

В 1930 році Трублаїні вирушає в експедицію на острів Врангеля в Арктиці, на криголамі «Ф. Літке». Оскільки місце журналіста в експедиції було вже зайняте, письменник опановує професії кочегара, механіка, вантажника і влаштовується на судно котельним днювальним. За участь у цьому рейсі М.Трублаїні нагороджено медаллю. Враження від подорожі лягли в основу книг «До Арктики через тропіки», «Людина поспішає на поміч», «„Ф.Літке“ — переможець криги». Згодом, у 1932 році, письменник знову відвідав Арктику як учасник експедиції на криголамах «Сибіряков» і «Русанов». Недивно, що люди Півночі, їхнє життя є темою багатьох книг Трублаїні, зокрема першого його великого твору — повісті «Лахтак».

З 1934 року Микола Трублаїні Член спілки письменників[3].

У 1934—1936 роках Микола Трублаїні при Харківському палаці піонерів організував та очолив «Клуб юних дослідників Арктики», де працювали гуртки штурманів, льотчиків, зв'язківців, географів, топографів і геологів[4]. 1936 року, при Харківському палаці піонерів, Микола Трублаїні організовує ще один клуб — «Клуб юних дослідників підводних глибин»[5].

29 травня 1940 року Миколу Трублаїні приймають в члени ВКП (б) і незабаром призначають директором харківського філіалу видавництва «Радянський письменник».

З перших днів німецько-радянської війни Микола Трублаїні — військовий кореспондент фронтової газети «Знамя Родины». Смертельно поранений у бою під с. Козолугівкою Токмацького району восени 1941 року, помер 5 жовтня 1941 року в санітарному потязі. Похований у братській могилі недалеко від станції Ровеньки Луганської обл.

Вшанування пам’яті[ред.ред. код]

Твори[ред.ред. код]

«Глибинний шлях», виданий 1988 року видавництвом «Веселка»
  • «Вовки женуться за оленями», збірка
  • «Оповідання боцмана», збірка
  • «Берег невідомого острова», збірка
  • «Хатина на кризі», збірка
  • «З півночі мчав ураган», збірка
  • «Лахтак», повість (1935)
  • «Мандрівники», повість (1938)
  • «Шхуна „Колумб“», повість (1940)
  • «Орлині гнізда», повість (незаверш., 1941)
  • «Глибинний шлях», науково-фантастичний роман
  • «Твори у 4-х томах», зібрання (1955—1956)
  • «Мандри Закомарика», збірка (1957)
  • «Оповідання про далеку Північ», збірка (1959)
  • «Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку», казка (1962)
  • «Волохан», збірка (1965)
  • «Крила рожевої чайки», збірка (1972)
  • «Пустуни на пароплаві», збірка (1979)

Оповідання[ред.ред. код]

  • Сорочка капітана Хозе Індалего
  • Лоцман
  • Життя за Батьківщину (1941)

Екранізація творів[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Микола Трублаїні // Історія української літератури: У 2-х т. — Т. 2. — К., 1998. — С. 321—322.
  • Микола Трублаїні // Кодлюк Я. П., Одинцова Г. С. Розповіді про письменників. — Тернопіль, 2003. — С. 97–99.
  • Костецький А. У дорозі молодій і вічній… // Початкова школа. — 2001. — № 11. — С. 62–63.
  • Низковська О. Видатні українські дитячі письменники ХХ століття: Микола Трублаїні // Дит. садок. — 2006. — № 15. — C. 5.
  • Микола Трублаїні (1907—1941) // Рідне слово: Хрестоматія: В 2-х кн. — Кн. 2. — К., 1999. — С. 160–162.
  • Томенко М. Д. Микола Трублаїні: Біограф. повість. — К.: Молодь, 1989. — 160 с.: фотоіл. — (Б-ка юнацтва; Уславлені імена; Вип. 72).
  • Микола Трублаїні: (25.04.1907–5.10.1941) // Українська дитяча література: Хрестоматія: В 2-х ч. — Ч. 2. — К., 1992. — С. 112—113.
  • Більчук Мfhufhbnf. Микола Трублаїні / М. Більчук // Більчук М. Українські та зарубіжні письменники: розповіді про життя і творчість. — Т., 2007. — С. 166—168.
  • З відрядження не повернувся // Український історичний календар. 1996 : наук.-попул. та літ. календар / упоряд. А. В. Денисенко, В. Д. Туркевич. — К., 1995. — С. 292—293.
  • Зінчук Станіслав. На поклик романтики // С. Зінчук // Література. Діти. Час. 1987. — К., 1987. — С. 174—175.
  • Микола Трублаїні // Дивосвіт «Веселки»: Антологія літератури для дітей та юнацтва: У 3 т. — Т. 2 : Українська література / упоряд. Б. Й. Чайковський. — К., 2005. — С. 270—271.
  • Микола Трублаїні // Рідне слово. Українська дитяча література: хрестоматія. У 2 кн. — Кн. 2 / упоряд. З. Д. Варавкіна, А. І. Мовчун, М. Ф. Черній. — К., 1999. — С. 160—162.
  • Микола Трублаїні // Універсальний літературний словник-довідник / уклад. С. Оліфіренко, В. Оліфіренко, Л. Оліфіренко. — Донецьк: БАО, 2008. — С. 359.

Тексти творів в Інтернеті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]