Трудові армії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Революція 1917 року в Росії

Червоний прапор

Громадські процеси
До лютого 1917 року:
Передумови революції

Лютий - жовтень 1917:
Земельне питання
Після жовтня 1917 року:
Продрозкладка
Громадянська війна в Росії
Воєнний комунізм

Установи та організації
Збройні формування
Події
Лютий - жовтень 1917:

Після жовтня 1917 року:

Персоналії
Споріднені статті

Трудові армії

Трудові́ а́рмії  — з'єднання Червоної Армії, які після закінчення громадянської війни у 1920 — 1922 частково використовувалися на роботах при відбудові промисловості. В Україні спільною постановою Ради Народних Комісарів РРФСР та Всеукраїнського Революційного Комітету від 21 січня 1920 трудові армії були оформлені з частин Південно-Західного фронту; вони працювали в основному на відбудові Донбасу: залізничного транспорту, промислових закладів та видобутку вугілля, заготівлі харчів тощо, але були зобов'язані зберегти свою боєздатність. З уваги на наступ армії Врангеля з Криму і поляків з заходу більшість частин трудових армій повернулася на фронти воєнних дій. У березні 1921 трудові армії були підпорядковані Раді Праці, а в кінці того ж році ліквідовані.

Одна з форм примусового залучення робочої сили в промисловість та на транспорт у період “воєнного комунізму”. Створювались шляхом реорганізації окремих військових підрозділів, в основному використовувалися в таких галузях народного господарства, як транспорт (залізничні війська), видобуток вугілля, лісозаготівля, будівельні роботи. Деякі форми трудових армій зберігалися протягом усього радянського часу (будівельні війська, залізничні)[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]