Трупіалець пурпуровий
| Трупіалець пурпуровий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець пурпурового трупіальця
 Самиця пурпурового трупіальця
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Euphagus cyanocephalus (Wagler, 1829) | ||||||||||||||||
 Ареал виду Гніздування Проживання впродовж року Зимування | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Psarocolius cyanocephalus Wagler, 1829 Scolecophagus cyanocephalus (Wagler, 1829) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Трупіа́лець пурпуровий[2] (Euphagus cyanocephalus) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae)[3]. Мешкає в Північній Америці[4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина самців становить 23 см, вага 60-73 г, довжина самиць становить 21 см, вага 50,6-67 г. Розмах крил становить 39 см, довжина крила 121-133 мм, довжина хвоста 95-102,5 мм, довжина дзьоба 20,4-24 мм, довжина цівки 29,5-33,5 мм[5].
Самці під час сезону розмноження мають повністю чорне забарвлення з фіолетовим відблиском на голові і синьо-зеленим відблиском на решті тіла. Очі кремово-білі або блідо-жовті, дзьоб конічної форми, загострений, чорний, лапи чорні. Самиці і самці під час негніздового періоду мають сірувато-коричневе забарвлення, голова і шия у них світліші, відблиск в їх оперенні слабо виражений, очі темно-карі. Забарвлення самиць є поідбне до забарвлення дорослих птахів. Молоді самці мають чорнувате забарвлення, над очима у них сірі "брови", на спині і грудях є кілька сірих смуг.
Загалом пурпурові трупіальці нагадують північних трупіальців, однак у самців північних трупіальців відблиск в оперенні голови більш виражений, а дзьоб коротший. Також пурпурових трупіальців можна сплутати з пурпуровошиїм граклом, однак у останніх хвіст помітно довший.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Пурпурові трупіальці гніздяться на півдні Канади і в США. Взимку вони мігрують на південь, де зимують на південному сході США і в Мексиці. На заході США пурпурові трупіальці ведуть осілий спосіб життя, в районі Великих озер ареал цих птахів розширюється на схід[6]. Пурпурові трупіальці живуть на відкритих і напіввідкритих місцевостях — луках і полях, часто поблизу води, на висоті до 1300 м над рівнем моря. Вони легко адаптуються до присутності людей і часто зустрічаються в садах, особливо на сході ареалу. Там де їх ареал перетинається з ареалом пурпуровошиїх граклів, трупіальці частіше зустрічаються у відкритих ландшафтах, тоді як гракли віддають перевагу передмістям і містам.
Пурпурові трупіальці під час негніздового періоду часто формують великі зграї, до яких долучаються інші види, зокрема каліфорнійські сороки. Вони живляться переважно насінням і комахами, також деякими ягодами. Шукають їжу в полях і на мілководдях, іноді ловлять комах в польоті. Подедкуди вважаються шкідниками посівів.
Пурпурові трупіальці гніздяться розрідженими колоніями, які зазвичають включають декілька пар, однак іноді нараховують до 100 гніздових пар. Гніздо має чашоподібну форму, розміщується в чагарнику, на дереві або на скелі. Насиджують самиці, інкубаційний період триває близько 2 тижнів. Пташенята покидають гніздо через 2 тижні після вилуплення.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Euphagus cyanocephalus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 09 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 жовтня 2022.
- ↑ Peterson, Roger Tory; Peterson, Virginia Marie (2002). Birds of Eastern and Central North America (вид. 5th). New York, NY: Houghton Mifflin. с. 310. ISBN 0-395-74047-9.
- ↑ Godfrey, W. Earl (1966). The Birds of Canada. Ottawa: National Museum of Canada. с. 359.
- ↑ Stepney, P.H.R.; Power, Dennis M. (December 1973). Analysis of the Eastward Breeding Expansion of Brewer's Blackbird Plus General Aspects of Avian Expansions (PDF). The Wilson Bulletin. 85 (4): 452—464.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
- Martin, Stephen G. (2002). Poole, A.; Gill, F. (ред.). Brewer's Blackbird (Euphagus cyanocephalus). The Birds of North America Online. № 616. Philadelphia, PA: The Birds of North America, Inc.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |