Трупіал чорноволий
| Трупіал чорноволий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Чорноволий трупіал (Техас)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Icterus gularis (Wagler, 1829) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Psarocolius gularis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Трупіа́л чорноволий[2] (Icterus gularis) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae). Мешкає в США, Мексиці і Центральній Америці.
Опис[ред. | ред. код]
.jpg)
Довжина птаха становить 23-25,5 см, вага 56 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. На обличчі чорна "маска", горло, спина, крила і хвіст чорні, решта тіла оранжева або жовтувато-оранжева. На крилах білі смуги. Очі чорні, дзьоб міцний, чорнувато-сірий, лапи темно-сірі. У молодих птахів спина оливкова, горло і нижня частина тіла тьмяно-жовті[3].
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди:[4]
- I. g. mentalis Lesson, R, 1831 — південний Техас (нижня течія Ріо-Гранде), східна і південна Мексика (зокрема на півострові Юкатан і на острові Косумель), північний Беліз і центральна Гватемала;
- I. g. flavescens Phillips, AR, 1966 — південно-західне узбережжя Мексики (Герреро);
- I. g. gularis (Wagler, 1829) — південно-західна Мексика (Оахака), південна Гватемала, Сальвадор, Гондурас і захід Нікарагуа.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Чорноволі трупіали мешкають в Сполучених Штатах Америки, Мексиці, Гватемалі, Белізі, Сальвадорі, Гондурасі і Нікарагуа. Вони живуть в сухих субтропічних і тропічних лісах, рідколіссях і чагарникових заростях, в саванах і галерейних лісах, на висоті до 1000 м над рівнем моря. Зустрічаються поодинці або парами.
Поведінка[ред. | ред. код]
Чорноволі трупіали живляться комахами, зокрема кониками і цвіркунами, гусінню, личинками, плодами, нектаром і горіхами. В США і на північному сході Мексики сезон розмноження триває з кінця квітня до початку серпня, в Оахаці з травня по липень, в Сальвадорі з березня по червень. Гніздо має мішечкоподібну форму,робиться з моху, трави, пальмових волокон і кори, встелюється пір'ям підвішується на дереві. В кладці від 4 до 6 яєць, інкубаційний період триває 14 днів. За пташенятами доглядають і самиці, і самці[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Icterus gularis: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 08 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Scott, Shirley L., ред. (1994). Field Guide to the Birds of North America (вид. 2nd). The National Geographic Society. с. 428–429. ISBN 0-87044-692-4.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 серпня 2022.
- ↑ Altamira Oriole, Life History. All About Birds. Cornell Lab of Ornithology. Процитовано 3 травня 2016.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |