Трьохсвятительська церква (Київ)
| Василівська (Трьохсвятительська) церква | |
|---|---|
 Василівська (Трьохсвятительська) церква | |
| 50°27′24″ пн. ш. 30°31′17″ сх. д. / 50.456833° пн. ш. 30.521500° сх. д.Координати: 50°27′24″ пн. ш. 30°31′17″ сх. д. / 50.456833° пн. ш. 30.521500° сх. д. | |
| Тип споруди |
церква церква східної традиції і втрачена споруда |
| Розташування |
 Україна, Київ |
| Засновник | Великий князь Святослав Всеволодович |
| Кін. будівництва | 1183 |
| Зруйновано | 1935—1936 |
| Відбудовано | не відбудовувалась |
| Адреса | Десятинна вул., 8 |
| Епонім | Свято Трьох Святителів |
  Трьохсвятительська церква (Київ) (Київ) | |
| Трьохсвятительська церква у Вікісховищі? | |
Васи́лівська (Трьохсвяти́тельська) це́рква — зруйнована православна церква, збудована на київському Ярославовому «Великому дворі» князем Святославом Всеволодовичем 1183 року. Являла собою чотиристовпний хрестовокупольний храм з фасадами, розчленованими пілястрами з півколонами. Характерна споруда київської архітектурної школи другої половини XII століття.
Назва[ред. | ред. код]
Назва храму відсилає до Свята Трьох Святих.
Історія[ред. | ред. код]
Реставрована близько 1640 року за сприяння Петра Могили. Король Польщі Владислав IV Ваза грамотою від 7 червня 1640 надав Києво-Братському монастирю права на церкву.[1] Під час другої реставрації за митрополита Варлаама (Ясинського) отримала бароковий вигляд.
У 1904 році біля церкви було збудовано дзвіницю.
Закрита згідно з Постановою Президії Київської міської ради від 8 серпня 1934 року під приводом розпаду громади.
Знищена більшовиками у 1935—1936 роках для будівництва будівлі Раднаркому УРСР, в якій зараз розташоване Міністерство закордонних справ України.
Див. також[ред. | ред. код]
- Список мурованих храмів у стилі українського бароко
- Список давньоруських архітектурних споруд домонгольського періоду
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Отделъ ІІІ. Извѣстія грамотъ и документовъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 70—71
Посилання[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
|
Це незавершена стаття про церковну будівлю. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
