Трюгве Браттелі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Трюгве Браттелі
бук. Trygve Bratteli
Народився 11 січня 1910(1910-01-11)[1][2][3]
Неттерей, Вестфолл, Норвегія[4]
Помер 20 листопада 1984(1984-11-20)[1][2][3] (74 роки)
Осло, Норвегія
·цереброваскулярні хвороби
Поховання Вестре Гравлюннd
Країна  Норвегія
Діяльність політик, автобіограф, міністр
Галузь політика[5]
Alma mater Університет Осло
Знання мов норвезька[6][5]
Посада Прем'єр-міністр Норвегії, Прем'єр-міністр Норвегії, член парламенту Норвегіїd[7], President of the Nordic Councild, Minister of Transport and Communicationsd, Minister of Transport and Communicationsd, Міністр фінансів Норвегії[d], Міністр фінансів Норвегії[d], член парламенту Норвегіїd[7], член парламенту Норвегіїd[7], член парламенту Норвегіїd[7], член парламенту Норвегіїd[7], член парламенту Норвегіїd[7], член парламенту Норвегіїd[7], член парламенту Норвегіїd[7], лідер партіїd і секретар партіїd[8]
Партія Норвезька робітнича партія
У шлюбі з Randi Brattelid[9]
Діти Ola Brattelid і Marianne Brattelid[10]
Автограф
IMDb ID 10042807

Трюгве Мартін Браттелі (норв. Trygve Martin Bratteli; 11 січня 1910(19100111), Неттерей — 20 листопада 1984, Осло) — норвезький політик від Робочої партії і прем'єр-міністр Норвегії в 1971—1972 і 1973—1976 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Раннє життя[ред. | ред. код]

Народився в Неттереї, де навчався у початковій школі. Деякий час був безробітним, протягом деякого часу працював в якості кур'єра, матроса китобійного судна і будівельника. У 1928 році приєднався до молодіжної організації норвезької Робітничої партії, в 1930 році став секретарем норвезького Союзу робітничої молоді. Визначений як секретар Кризового комітету НРП під час нацистського вторгнення до Норвегії, був заарештований німцями в 1942 році згідно гітлерівської директиви «Ніч і туман», що дозволяла арешт будь-яких антинацистських політичних активістів на окупованих територіях. Побував в'язнем у різних німецьких концтаборах з 1943 по 1945 рік, але вижив[11].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Після звільнення і повернення до Норвегії в 1945 році став головою робітничого союзу молоді, заступником голови норвезької Робітничої партії, входив до складу новоствореного комітету оборони, а в 1965 році був обраний головою партії.

Обрався до парламенту Норвегії від Осло в 1950 році і був переобраний сім разів, працюючи там з 1951 по 1980 рік. У 1960—1963 роках був міністром транспорту і комунікацій Норвегії (і потім знову займав цю посаду з вересня 1963 до 1964 року), в 1962 році виконував обов'язки міністра фінансів. З 1971 по 1972 і з 1973 по 1976 був прем'єр-міністром Норвегії. Сформував нову державну політику у зв'язку зі знахідкою багатих покладів нафти на континентальному шельфі Північного моря і знизив пенсійний вік в країні з 70 до 67 років. У червні 1970 провів переговори про вступ Норвегії до ЄС у січні 1972 року і навіть підписав відповідну угоду з Євросоюзом, але на національному референдумі, який відбувся у вересні того ж року, велика частина населення проголосувала проти (53,9 % проти 46,1 % за), і він подав у відставку разом з усім Кабінетом Міністрів. Проте кабінет його наступника, Ларса Корвальда, незважаючи на рішення питання про членство в ЄС, пропрацював лише рік, і за підсумками парламентських виборів 1973 року Браттелі знову став прем'єр-міністром.

Вважався досвідченим політиком і чесною людиною. Написав ряд автобіографічних і політичних книг. Його мемуари про своє перебування в німецьких концтаборах, «В'язень Ночі і Туману», стали бестселером в Норвегії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Encyclopædia Britannica
  2. а б в Енциклопедія Брокгауз
  3. а б в Munzinger Personen
  4. Anderson G. Trygve Bratteli
  5. а б Czech National Authority Database
  6. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. а б в г д е ж и https://www.stortinget.no/no/Representanter-og-komiteer/Representantene/Representantfordeling/Representant/?perid=TRBR&tab=Biography
  8. Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  9. Norsk biografisk leksikonKunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502
  10. https://www.aftenposten.no/kultur/i/nQ36x/Lager-kunst-av-familiealbumet
  11. 13 other Norwegians had died at Vaihingen and were buried in a mass grave, according to: Ottosen, Kristian (2 липня 2001). Gjensyn med Vaihingen. Aftenposten (Norwegian) . Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 21 лютого 2008.