Трюфель білий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Трюфель білий
Maeandertrueffel.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Тип: Аскомікотові гриби (Ascomycota)
Клас: Пецицоміцети (Pezizomycetes)
Ряд: Пецицеві (Pezizales)
Родина: Трюфелеві (Tuberaceae)
Рід: Choiromyces
Вид: Трюфель білий
Біноміальна назва
Terfezia maeandriformis
Vittad. 1831
Синоніми
* Choiromyces leonis [1]
  • Rhizopogon leonis [2]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Choiromyces meandriformis
EOL logo.svg EOL: 1030515
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 68612
MB: 147587 247070, 147587
IF: 147587 247070, 147587

Трю́фель білий (лат. Choiromyces venosus, також Choiromyces meandriformis) — вид аскомікотових грибів родини трюфелевих (Tuberaceae).

Назва[ред. | ред. код]

Видовий епітет venosum, що використовувався Еліасом Магнусом Фрісом, означає жилкуватий, що відноситься до зовнішнього виду глеби (м'якушу). Епітет meandriformis, запропонований Карло Віттадіні, — «меандроподібний», також відноситься до звивистої структури плодового тіла. Інші нази: труфель трансільванський, коров'ячий гриб.

Опис[ред. | ред. код]

Плодові тіла — вторинно замкнуті апотеції, повністю заглиблені в ґрунт або трохи виступають на поверхню, неправильної форми, дещо подібні на бульби картоплі, 2-8 (до 12) см в найбільшому вимірі, з гладкою поверхнею. У молодих грибів забарвлення білувате, згодом стає жовто-бурим, у старих грибів часто з червонуватими плямами.

М'якуш гриба щільний, міцний, білуватий, у зрілих грибів з помітними стерильними лабіринтоподібними звивистими прожилками. Запах сильний, у старих грибів неприємний. Смак дещо подібний до вареної кукурудзи із горіховим присмаком.

Спори 22-30 мкм в діаметрі, кулястої форми, покриті шипиками і відростками до 6 мкм завдовжки, блідо-коричневого кольору. Аски 100—200 × 50-60 мкм, восьмиспорові.

У деяких країнах (Німеччині, Росії, Швеції, Угорщині) вважається делікатесним їстівним грибом. В Іспанії, Франції та Італії вважається, навпаки, отруйним грибом, що викликає шлунково-кишкове отруєння. В Іспанії трюфель трансільванський занесений в список видів, продаж яких заборонено. Є також відомості про токсичність тільки перестиглих плодових тіл, а також про необхідність термічної обробки.

Подібні види[ред. | ред. код]

  • Choiromyces magnusii (Mattir.) Paol., 1889 — південно-європейський вид, утворює мікоризу з ладанником, відрізняється дрібнішими плодовими тілами і спорами, покритими округлими бородавками.
  • Terfezia arenaria (Moris) Trappe, 1971 і Terfezia leptoderma Tul. & C.Tul., 1841 — відрізняються правильнішою формою плодових тіл (кулястою або грушоподібною) з рівнішою поверхнею.
  • Tuber magnatum Picco, 1788 — відрізняється іншим запахом і смаком, а також жовтуватим забарвленням, ніколи не виступають на поверхню.

Екологія, ареал[ред. | ред. код]

Виростає під дубом і деякими хвойними (ялиною, псевдотсугою, тсугою, сосною).

Широко поширений в Європі, відомий з наступних країн: Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Угорщина, Німеччина, Данія, Литва, Люксембург , Польща, Росія, Сербія, Словаччина, Словенія, Україна, Чехія, Швейцарія, Швеція. Є повідомлення про знаходження білого трюфеля в Антарктиді. У Північній Америці відомий з Орегону, Каліфорнії та Західної Вірджинії.

Досить рідкісний по всьому ареалу: внесений до Червоної книги Німеччини (під серйозною загрозою зникнення), Данії, Литви (зникаючий), Болгарії, Польщі (рідкісний), Швейцарії (близький до вразливого). До 2005 року включався в Червону книгу Швеції як вид з нез'ясованим статусом, у виданні 2010 року виключений з неї[3].

Таксономія[ред. | ред. код]

В даний час типовий вид роду Choiromyces meandriformis на основі морфологічних характеристик зазвичай визнається ідентичним раніше описаному Mylitta venosa. В цьому випадку вірною назвою є Choiromyces venosus. Однак молекулярно-генетичні дослідження типових зразків цих таксонів, які могли б підтвердити або спростувати їх синонімічність, не проводилися.

Синоніми[ред. | ред. код]

  • Choiromyces gangliiformis Vittad., 1831
  • Choiromyces gibbosus (Dicks. ex) J.Schröt., 1893
  • Choiromyces meandriformis Vittad., 1831typus
  • Lycoperdon gibbosum sensu Dicks., 1790
  • Mylitta venosa Fr., 1830
  • Rhizopogon albus (With. ex) Wallr., 1833
  • Rhizopogon meandriformis (Vittad.) Corda, 1854
  • Tuber album With., 1796, nom. illeg.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Tul. & C. Tul., Ann. Sci. Nat., Bot.: 350 (1845)
  2. (Tul. & C. Tul.) Payer, Bot. Crypt.: 100 (1850)
  3. Choiromyces meandriformis. The Global Fungal Red List Initiative. Архів оригіналу за 2014-09-19. Процитовано 2014-09-19. 

Література[ред. | ред. код]

  • Beug, M.W.; Bessette, A.; Bessette, A.R. Ascomycete Fungi of North America. — Austin, 2014. — P. 78. — ISBN 0-292-75452-3.