Тріумвірат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тріумвірат (лат. triumvirātus) — альянс між трьома практично однаковими могутніми політичними чи військовими лідерами. Зазвичай тріумвірати існують нетривалий період, до часу досягнення певної мети.

Гай Юлій Цезар — тріумвір першого тріумвірату

Перший тріумвірат[ред.ред. код]

У політичному житті Риму на 60 рік до н. е. найяскравіше виділялися три постаті: Гай Юлій Цезар, Гней Помпей і Марк Ліциній Красс. Незважаючи на свій вплив ніхто з них не міг протистояти сенату. Юлій Цезар хоч і належав до патриціанського роду, вів боротьбу проти сенатської аристократії. За це він накликав на себе ненависть багатьох видних політиків з табору оптиматів, як то Марк Порцій Катон, Марк Кальпурній Бібул та інші. Не маючи змоги вказати на політичні помилки свого ворога, вони намагалися зобразити Цезаря як розпусного властолюбця, втім ці спроби були настільки абсурдними і очевидно направлені на заплямування Гая Юлія, що викликали зворотний результат. Марк Ліциній Красс і Гней Помпей були давніми противниками. Причин на те було багато: присвоєння слави за перемогу над Спартаком Помпеєм, боротьба за першість в римському політикумі тощо. Але для обох Цезар був особистим другом і вигідним партнером.
Укладення тріумвірату стало, як казали свого часу «союзом слави Помпея, грошей Красса і розуму Цезаря». Разом вони змогли провести ряд важливих для себе рішень: Помпей отримав земельні наділи для своїх ветеранів, Крассу дісталася війна з парфянами, а Цезар отримав намісництво у Галії. Перший триумвірат розпався 53 року до н. е., коли у битві з армією Парфії загинув Марк Ліциній Красс. Баланс впливу було порушено і почалося протистояння двох найвпливовіших людей держави: Цезаря і Помпея. Зі смертю Юлії Цезаріс, дочки Гая Юлія і дружини Гнея Помпея, їхня неприязнь переросла у протистояння.
Сенат мав обирати кого підтримати у цьому суперництві. Цезар здавався їм небезпечним, оскільки мав більш тонкий розум, армію, славу, гроші і високе походження. Помпей був провінціалом з великими, але нічим не підкріпленими амбіціями, що давало змогу легко маніпулювати ним.
Цезаря оголосили ворогом Республіки. 13 грудня 49 року до н. е. Марцелл в супроводі кількох сенаторів вручив Помпею меч «для захисту вільного ладу». Саме цю дату офіційно вважають початком громадянської війни у стародавньому Римі.

Другий тріумвірат[ред.ред. код]

Октавіан Август — тріумвір другого тріумвірату

Вбивство Юлія Цезаря в березневі іди не викликало бурхливої радості в народі як це пророкували змовники. Навпаки, деякі античні автори згадують, що на церемонії поховання люди у відчаї кидалися в полум'я до тіла свого лідера. Підігрітий пафосною промовою Марка Антонія, натовп мало не вбив Брута, Касія та їхніх прибічників, тому тепер їм терміново потрібно було покинути столицю. Саме в цей час у політичну гру ввійшов Гай Октавій Фурин (за заповітом Цезаря був усиновлений і отримав ім'я Гай Юлій Цезар Октавіан), внучатий племінник диктатора. Він заприсягнувся помститися вбивцям Гая Юлія і першим його кроком стала роздача грошей римлянам, згідно із заповітом. Причому для цього йому довелося розпродати своє майно, оскільки Марк Антоній прибрав гроші Цезаря до своїх рук. У відповідь на це, Октавіан, заручившись підтримкою Цицерона, провів рішення визнати Антонія ворогом народу і разом з консулами Гіртієм і Пансою перемагає в битві при Мутіні, в якій обидва консули гинуть.
У цей час сенат призначив свого полководця Марка Емілія Лепіда, але той перейшов на сторону Антонія. У жовтні 43 року до н. е. Октавіан, Антоній і Лепід створили триумвірат для боротьби з вбивцями Цезаря. Для прийняття цього союзу кожен з триумвірів склав проскрипційні списки знищення «незручних» осіб, які містили і близьких для кожного з них людей. Так за волею Марка Антонія був вбитий союзник Октавіана Цицерон. У 42 році до н. е. Антоній і молодий Цезар переправилися в Грецію, де в битві при Філіпах розбили військо Брута і Касія (обидва змовники вкоротили собі віку). Так жоден з вбивць Гая Юлія не пережив його більш як на 2 роки, прийнявши ганебну смерть.
Триумвіри розділили між собою провінції: Октавіану дістався Рим і західні провінції, Антонію — східні, Лепіду — Африка. Але у владі місця вистачало тільки для одного. Лепіда списали з рахунків, оскільки він не мав ані впливу, ані достатньо ресурсів для ведення війни. Антоній став маріонеткою в руках майстерної інтриганки, єгипетської цариці Клеопатри. Під її тиском Марк Антоній заборонив поставки зерна до Риму і спровокував Октавіана до початку війни. Втім Октавіан повернув це на свою користь: серед населення почалася кампанія з викриття Антонія. Вибуховим стало привселюдне оголошення його заповіту, згідно з яким Рим мав перейти до дітей Клеопатри. По суті це стало зреченням Антонія своєї Батьківщини і вже 32 року до н. е., з закінченням терміну дії тріумвірату у противників були розв'язані руки. Октавіана обрали консулом і він оголосив війну Клеопатрі. 31 року до н. е. у морській битві при мисі Акцій, флот Антонія і Клеопатри зазнав нищівної поразки. По прибутті в Єгипет обидва покінчили життя самогубством. Цезаріона вбили за наказом Октавіана, який фактично стає одноосібним правителем імперії.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]