Перейти до вмісту

Тсантса

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тсантса

Тсантса — (tsantsa) — тубільна назва для висушених голів-трофеїв у корінних народів Амазонії та Перуанського нагір'я.

Трофейна голова компактна (приблизно з кулак), зі збереженими рисами обліччя та з натуральним волоссям. В основі цієї практики – муміфікація бережно знятих з черепа зовнішніх тканин, які вимочують або виварюють у спеціальних дубильних сполуках, обсушують на нагрітому камені, а потім набивають вимоченим ганчір’ям. Індіанці Північної Америки широко відомі як «мисливці за скальпами». Андсько-амазонські племена хіваро аналогічним чином прозвали «мисливцями за головами» (варто зауважити, що «Jívaro» — штучне наймення для народів шуар, ачуар, шивіар, уамбіс та ауахун). Хіваро досі вірять, що голови тсантса є вмістилищем могутньої душі (в шуарів – mulsak), яку потрібно було вчасно законсервувати, аби вона потім не мстилася[1].

Військові трофеї з частин тіл подоланого противника часто були бажаною здобиччю воїна, який вважав, що з отриманням його він набував частину його магічної сили[2] (це стосувалося навіть скіфських племен давнього Причорномор'я [3]). Багато в чому людоїдство первісних суспільств випливає із цієї причини. У давнину традиційне світосприйняття найчастіше керувалося концептами циклічності і покровительства померлих предків. Найдавніші людські практики з мертвою головою, модельованими черепами та з портретними масками можна сміливо вважати спробами втілення вмістилища концентрованої позатілесної людської сутності (тобто "душі")[4][5].

Попит на такі трофеї с-поміж туристів ще сто років тому призводив до зростання злочинності у регіоні. Наразі полювання за головами переслідується законом і перебуває під забороною[6]. Виставлені на продаж сучасні тсантса очікувано є підробками (і є цілі дослідження з методів розрізнення їх з оригіналами[7] [8]). Цікавість антропологів до феномену тсантса нерідко вважається колоніальним проявом[9].

Виготовлення

[ред. | ред. код]

На відрізаній голові поваленого противника зі зворотного боку робиться довгий надріз від тім'я до шиї донизу, після чого шкіра акуратно стягується з черепа разом із волоссям. Це схоже на те, як обдирають шкури з тварин, щоб згодом обробити їх або набити опудало. Найвідповідальніше і найважче на даному етапі — обережно зняти шкіру з обличчя, тому що тут вона міцно з'єднується з м'язами, які воїн підрізає добре нагостреним ножем. Після цього череп із залишками м'язів викидається — він не становить жодної цінності, — а індіанець приступає до подальшої обробки та виготовлення тсантсу.

Для цього пов'язану ліаною шкіру на деякий час опускають у горщик із киплячою водою. Окріп вбиває мікроорганізми, а сама шкіра трохи сідає і стискається. Потім її витягують і насаджують на вістря встромленого в землю колу, щоб вона охолола. Із ліани капі робиться кільце того ж діаметра, що і майбутня тсантса, яка прив'язується до шиї. Голкою та ниткою з волокна пальми матау воїн зашиває розріз, що з'явився при «ошкурюванні» черепа.

Індіанці починають зменшувати голову того ж дня. На березі річки воїн знаходить три округлі камені і розжарює їх на багатті. Після цього один із каменів він засовує через шийний отвір усередину тсантса і катає його всередині, щоб той спалював волокна плоті, що пристали, і припікав шкіру. Потім камінь витягується і знову кладеться в багаття, а на його місце в голову кладуть наступний.

Безпосереднє зменшення голови виконують розпеченим піском. Його беруть із берега річки, насипають у розбитий глиняний горщик і гріють на вогні. А потім висипають усередину «голови», наповнивши її трохи більш ніж на половину. Потім тсантсу постійно перевертають, щоб пісок, переміщаючись усередині, ніби наждачний папір стер шматочки м'яса і сухожиль, що пристали, а також витончив шкіру: її потім легше зменшити. Так процедура повторюється багато разів поспіль, перш ніж результат виявиться задовільним.

Остиглий пісок висипається, знову розжарюється на вогні і знову насипається всередину голови. У перервах воїн начисто вишкрібає внутрішню поверхню тсантси ножем. Поки шкіра сушиться подібним чином, вона безперервно сідає і незабаром починає нагадувати голову карлика. Весь цей час воїн руками підправляє спотворені риси обличчя: важливо, щоб тсантса зберігала вигляд подоланого ворога. Цей процес може тривати кілька днів і навіть тижнів. Наприкінці шкіра голови сідає до чверті нормальної величини і робиться абсолютно сухою та жорсткою на дотик.

У губи вставляються три п'ятисантиметрові палички з міцної деревини пальми уві, одна паралельна іншій, які пофарбовані в червоний колір фарбою насіння іп'як. Навколо обв'язується бавовняна смужка, яка також пофарбована в червоний колір. Після цього вся тсантса, включаючи обличчя, чорниться деревним вугіллям [10][11][12].

Популярність

[ред. | ред. код]

Тсантса показується в сучасному кіно та мультфільмах, як популярний товар різних «лавок жахів» або атрибут зловісних чаклунів та обрядів. Її можна побачити у фільмі «Бітлджюс», у мультсеріалі «Сімпсони» (4-й сезон, «Treehouse of Horror III»), у кінофільмі «Гаррі Поттер і в'язень Азкабану», у фільмі «Пірати Карибського моря 3» (матінка капітана Джека Спарроу на поясі його татуся Тіґа)[13], у серіалі «Коломбо» (8-й сезон, «Великі маневри», Grand Deceptions), «Монстри на канікулах», «Мумія повертається» та інших.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Король, Денис (2017). Фетишизація мертвої голови як вмістилища концентрованої позатілесної духовної сутності (укр.). с. 80—81. Процитовано 20 листопада 2024.
  2. ↑ RUBENSTEIN, STEVEN LEE (2007-08). CIRCULATION, ACCUMULATION, AND THE POWER OF SHUAR SHRUNKEN HEADS. Cultural Anthropology. Т. 22, № 3. с. 357—399. doi:10.1525/can.2007.22.3.357. ISSN 0886-7356. Процитовано 20 листопада 2024.
  3. ↑ Вертієнко, Г. В. (8 червня 2016). KA-MƏRƏΔA В МИСТЕЦТВІ ТА РИТУАЛІ СКІФІВ? (ДО СЕМАНТИКИ ОБРАЗУ ГОЛОВИ). Сходознавство (укр.). № 75-76. с. 51—72. doi:10.15407/skhodoznavstvo2016.75-76.051. Процитовано 20 листопада 2024.
  4. ↑ Король, Денис (2015). Вступ до історичної танатології. Навчальний посібник. Київ: НаУКМА. с. 161—178 (також 82—94). ISBN 978-966-2410-68-6.
  5. ↑ bizzarrobazar (9 липня 2015). “Savage” heads. Bizzarro Bazar (амер.). Процитовано 20 листопада 2024.
  6. ↑ Kashgar. The Practice of Headhunting. Kashgar (англ.). Процитовано 20 листопада 2024.
  7. ↑ Houlton, Tobias M. R.; Wilkinson, Caroline M. (1 липня 2016). Recently identified features that help to distinguish ceremonial tsantsa from commercial shrunken heads. Journal of Cultural Heritage. Т. 20. с. 660—670. doi:10.1016/j.culher.2016.01.009. ISSN 1296-2074. Процитовано 20 листопада 2024.
  8. ↑ Arráez-Aybar, L.A.; Pardo, E.A.; Minaya-Bernedo, A.; Redondo, T.F.; Carvalho De Moraes, L.O.; Mérida-Velasco, J.R. (15 січня 2021). Study of the Identification and Authenticity of Three Trophy Heads. Romanian Journal of Legal Medicine. Т. 29, № 1. с. 81—90. doi:10.4323/rjlm.2021.81. Процитовано 20 листопада 2024.
  9. ↑ EDITORIAL. journal-sa.ch. Процитовано 20 листопада 2024.
  10. ↑ Jandial, Rahul; Hughes, Samuel A.; Aryan, Henry E.; Marshall, Lawrence F.; Levy, Michael L. (1 листопада 2004). The Science of Shrinking Human Heads: Tribal Warfare and Revenge among the South American Jivaro-Shuar. Neurosurgery (англ.). Т. 55, № 5. с. 1218—1219. doi:10.1227/01.NEU.0000140986.83616.28. ISSN 0148-396X. Процитовано 20 листопада 2024.
  11. ↑ National Geographic (9 листопада 2009), How to Shrink a Human Head | National Geographic, процитовано 20 листопада 2024
  12. ↑ Magazine, Smithsonian; Eveleth, Rose. How Does One Actually Shrink a Head?. Smithsonian Magazine (англ.). Процитовано 20 листопада 2024.
  13. ↑ Jack Sparrow's mother. Pirates of the Caribbean Wiki (англ.). Процитовано 20 листопада 2024.

Література

[ред. | ред. код]
  1. М. Стингл «Индейцы без томагавков». М.: Прогресс, 1984. 499 с.
  2. Морис Сантос «Тсантса» (рассказ).
  3. Тесс Гарритсен «Хранители смерти»
  4. Татьяна Степанова «Прощание с кошмаром»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тсантса&oldid=44115375