Туве Янссон

Туве Янссон
Tove Jansson
Ім'я при народженні	Туве Маріка Янссон
Псевдонім	Vera Haij
Народилася	9 серпня 1914(1914-08-09) Гельсінкі, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія
Померла	27 червня 2001(2001-06-27) (86 років) Гельсінкі, Фінляндія ·рак легень
Поховання	Гієтаніємі :
Країна	Фінляндія
Національність	фінка
Місце проживання	Klovharund Kaartinkaupunkid
Діяльність	письменниця, художниця
Alma mater	Академія образотворчих мистецтв Гельсінкіd (1937), Konstfackd і Läroverket för gossar och flickord
Мова творів	шведська
Роки активності	1933 і 1928 — 1993 і 1998
Жанр	Казка
Magnum opus	Серія творів про Мумі-тролів
Батько	Віктор Янссон
Мати	Signe Hammarsten-Janssond
Брати, сестри	Lars Janssond і Per Olov Janssond
Автограф
Премії	Премія імені Ганса Крістіана Андерсена
Туве Янссон у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

|Ukrcenter= |Примітки=

Ту́ве Марі́ка Я́нссон (швед. Tove Marika Jansson; 9 серпня 1914(19140809), Гельсінкі — 27 червня 2001, Гельсінкі) — фінська художниця шведського походження, романістка, дитяча письменниця та ілюстраторка. Брат — Ларс Янссон.

Життєпис

Туве Янссон у 1920-х роках.

Туве Маріка Янссон зростала у творчій атмосфері. Її батько Віктор Янссон був відомим скульптором, що славився скульптурами воєнних монументів і сконструював статуї свободи в Лахті, Тампере. Мати — Сігне Гаммартсен, була графічним дизайнером. А ще у Туве була надзвичайна тітка, винятково енергійна та активна. Її оптимізм і непосидючість передавалися всім. Вона любила ліпити з гіпсу різноманітні чудернацькі фігурки.

У дитинстві Туве родина Янссон майже по пів року жила в будиночку рибалки на невеликому острові у Фінській затоці Балтійського моря, де дівчинка гуляла в лісі, фантазуючи про дивовижних істот. Казкарка зізналася, що «…без щасливих дитячих років, проведених біля моря…», вона «…ніколи б не почала писати».

Одного разу Туве сперечалася з братом Ларсом і, передражнюючи його, намалювала на стіні маленького бегемота, що під іменем Мумі-троль пізніше стане найвідомішим казковим персонажем.

Закінчивши середню школу, Янссон вивчала художнє мистецтво у Гельсінкі, Стокгольмі, Флоренції, Парижі. Її мальовничі роботи представлялися на багатьох виставках Фінляндії і Швеції, а перша персональна виставка відкрита у Гельсінкі у 1943 році Янссон любила англійську літературу і тому з особливим запалом працювала над малюнками до книжок Льюїса Керролла та Джона Толкіна.

У 1938 році написала і проілюструвала власну книжку — казкову повість «Маленькі тролі та велика повінь» (1942) — і, нарешті, «…відчула справжню свободу, коли сама почала виконувати обидва види роботи». Але книжка побачила світ лише за три роки (1945). Як тільки це сталося, Янссон зрозуміла, що не в змозі назавжди забути про мумі-тролів, і написала ще одну книжку — «Комета прилітає» (1946), згодом — «Капелюх Чарівника» (1949), та низку інших продовжень. Так з'явилося чимало надзвичайних книжок з витонченими, оригінальними малюнками.

У 1953–1960 роках Туве Янссон створювала комікси для лондонської газети «The Evening News».

Популярність письменниці швидко вийшла за межі Фінляндії. Книжки про мумі-тролів були написані шведською; нині вони відомі у всьому світі в перекладах більш ніж 30 мовами. Саме книжки про мумі-тролів принесли письменниці загальне визнання. Янссон присуджують численні премії та нагороди, найголовніша з яких — премія імені Ганса Крістіана Андерсена (1966). На початку 1978 року за бажанням польських дітей письменницю було нагороджено Орденом Усмішки.

Казки Янссон не обійшов увагою кінематограф. Польська кіностудія за контрактом з письменницею здійснила випуск 39 серій лялькових короткометражних фільмів, що складаються з трьох циклів; шведським телебаченням знято повнометражний фільм за однією з книжок під назвою «Між дитиною і дорослим».

Туве Янссон багато працювала для театру, який завжди був її пристрастю. За ініціативи письменниці почали йти вистави за мотивами мумі-казок. Вона брала активну участь у підготовці вистав і акторських костюмів до них. У Шведському театрі 1949 року ставиться п'єса «Комета прилітає», а 1958 року в Лілла-театрі пройшла п'єса за участю самої Туве Янссон. У 1974 році в Національному оперному театрі йшла «Мумі-опера».

Більшість казкових повістей письменниці — пригодницького характеру. Їй притаманний психологізм у зображенні героїв, реалістична деталізація у змалюванні природи та побуту мешканців Долини мумі-тролів. Казковості творам надають насамперед дивовижні персонажі, що є витвором фантазії авторки. У кожному з них наче втілюються ті чи інші прагнення дітей, риси їх характеру: жага до нового, таємничого і чарівного («Комета прилітає»), до будівництва і винахідництва («Мемуари тата Мумі-троля»), доброта і любов до маленьких і слабких («Зима-чарівниця», «Невидиме дитятко», «А що буде потім?», «Хто розважить малятко?»), цікавість до непізнаних сил природи («Тато і море»), схильність до гри й перевтілення («Небезпечне літо»), прагнення самостійності та любов до свободи («Пізньою осінню в листопаді»). Все це є життєвими принципами Янссон.

Письменниця розповіла, що задовго до того, як Мумі-троль зажив самостійним життям на сторінках її літературних казок, вона зображала його маленьку постать на карикатурах замість власного підпису.

Особисте життя

У Янссон було кілька коханців, у тому числі політичний філософ Атос Віртанен, який став прототипом персонажа мумі-троля Нюхмумрика. Однак зрештою вона «перейшла на бік привидів», як вона висловилася, — кодований вислів для гомосексуалізму  — і закрутила таємний роман із заміжньою режисеркою театру Вівікою Бендлер.

У 1956 році Янссон познайомилася зі своєю партнеркою, з якою провела все життя. Це була Тууліккі Пієтіла — або «Туті», як її називали. У Гельсінкі вони жили окремо, в сусідніх кварталах, ходили одна до одної приватно через мансардний коридор. У 1960-х роках вони побудували будинок на крихітному безлюдному острові у Фінській затоці, за 100 кілометрів (62 милі) від Гельсінкі, куди вони тікали на літні місяці.  Подорожі та літа, проведені разом з Пієтіла на острові Кловхару в Пеллінкі, були зафіксовані у кількагодинному фільмі. Кілька документальних фільмів було знято з цих кадрів, останній — « Haru, yksinäinen saari» («Хару, самотній острів») (1998) і Tove ja Tooti Euroopassa («Туве і Туті в Європі») (2004).  Є припущення, що персонаж Ту-Тікі, мудра людина, яка носить червону смугасту сорочку і має портфель, був натхненний Пієтілою.

Янссон померла 27 червня 2001 року у віці 86 років від раку і похована разом зі своїми батьками та молодшим братом Ларсом на кладовищі Гієтаніемі в Гельсінкі.

Родина

• Юліус Віктор Янссон (1862–1892) одружився з Йоганною Терезією Карлссон (1864–1938)
  • Віктор Бернхард Янссон (1886–1958) одружився з Сігне Хаммарстен (1882–1970)
    • Туве Маріка Янссон (1914–2001), інтимне партнерство з Тууліккі «Туті» Пієтіла (1956–до смерті)
    • Пер Олов Янссон (1920–2019)
    • Ларс Янссон (1926–2000)
      • Вівіка Софія Янссон (нар. 1962) вийшла заміж за Замбру
        • Джеймс Замбра (нар. 1989)
        • Томас Замбра (нар. 1992)
  • Юліус Едвард Янссон (нар. 1887) одружився з Тойні Марією Ільмонен

Культурна спадщина

Премія імені Ганса Крістіана Андерсена, що присуджується раз на два роки Міжнародною радою з молодіжної книги , є найвищим визнанням, доступним для письменника чи ілюстратора дитячих книжок. Янссон отримала письменницьку премію в 1966 році.

У 1968 році шведське громадське телебачення SVT зняло документальний фільм про Туве під назвою «Мумі-тролі та гавань» (39 хв.). Перша велика ретроспективна виставка мистецтва Янссона у Великій Британії відбулася в Dulwich Picture Gallery , 2017–2018.

Книги Янссон, спочатку написані шведською мовою, були перекладені на 45 мов.  Після «Калевали» та книг Міки Валтарі це найбільш перекладені твори фінської літератури .

Музей мумі-тролів у Тампере демонструє велику частину робіт Янссона про мумі-тролів. У Наанталі також є тематичний парк мумі-тролів під назвою " Світ мумі -тролів" .

Туве Янссон було обрано як головний мотив у 2004 році при карбуванні фінської пам’ятної монети номіналом 10 євро «Тове Янссон» і пам’ятної монети «Дитяча культура Фінляндії». На аверсі зображено поєднання портрета Туве Янссон з декількома об'єктами: горизонтом, палітрою художника, півмісяцем і вітрильним човном. На реверсі зображено три персонажі Мумі-тролів. У 2014 році вона знову була зображена на пам’ятній монеті номіналом 10 і 20 євро, будучи єдиною людиною, крім колишнього президента Фінляндії Урхо Кекконена , яка отримала дві такі монети. Вона також була зображена на пам’ятній монеті номіналом 2 євро , яка надійшла в обіг у червні 2014 року

З 1988 року пошта Фінляндії випустила кілька наборів поштових марок і одну листівку з мотивами мумі-тролів.  У 2014 році сама Янссон була зображена на наборі фінських марок.

У 2014 році місто Гельсінкі вшанувало Янссона, перейменувавши парк у Катаянокці на Парк Туве Янссон ( фінською : Tove Janssonin puisto , шведською : Tove Janssons park ). Парк розташований неподалік від будинку дитинства Янссон.

У березні 2014 року Художній музей Атенеум відкрив велику виставку до сторіччя, на якій демонструються роботи Янссона як художниці, ілюстраторки, політичного карикатуриста та творця мумі-тролів. За півроку виставку відвідали майже 300 тисяч осіб.  Після Гельсінкі виставка вирушила в тур по Японії, щоб відвідати п'ять японських музеїв.

У 2012 році BBC транслювало одногодинний документальний фільм про Янссон, Мумі-країни: життя Туве Янссон .

З жовтня 2017 року по січень 2018 року в Dulwich Picture Gallery проходила виставка картин, ілюстрацій і карикатур Янссон.  Це була перша велика ретроспективна виставка її робіт у Сполученому Королівстві.

З новим мультсеріалом «Долина Мумі-тролів»  , який вийшов у 2019 році, Ріанна Пратчетт написала статтю про вплив Туве Янссон на її батька, сера Террі Пратчетта ; вона назвала Янссон однією з найвидатніших дитячих письменниць, які коли-небудь існували, і сказала її твори стали однією з причин, чому батько став письменником.

У жовтні 2020 року вийшов байопік під назвою «Тове» режисера Заїди Бергрота.

Нагороди

• Премія імені Ганса Крістіана Андерсена (1966).
• Премія газети «Svenska Dagbladet» (1952).
• Медаль Нільса Гольґерсона за книжку «А що буде потім?» (1953).
• Медаль Е. Бесков за ілюстрації до повісті «Зима-чарівниця» (1958).
• Премія Рудольфа Койву.
• Дипломи Ганса Крістіана Андерсена (1958, 1962, 1964).

Цитати

• «Кожна дитяча книжка має містити в собі стежку, перед якою дорослі зупиняються, а дитина йде далі»
• «Світ дітей — це пейзаж, намальований яскравими фарбами, де добро і зло нероздільні…»

Твори

Файл:Grave of Tove Jansson at Hietaniemi.JPG

Скульптура на могилі Туве Янссон (цвинтар Хієтаніємі, Гельсінкі), роботи її батька Віктора Янссона

Мумі-серія

• «Мумі і велика повінь» (1938–1945) (укр. пер. Наталі Іваничук)
• «Комета прилітає» (1946) (укр. пер. Наталі Іваничук)
• «Капелюх Чарівника» (1949) (укр. пер. Наталі Іваничук)
• «Мемуари Тата Мумі-троля» (1950) (укр. пер. Наталі Іваничук)
• «А що буде потім?», книжка з малюнками для малюків (1952)
• «Небезпечне літо» (1954) (укр. пер. Наталі Іваничук)
• «Зима-чарівниця» (1957) (укр. пер. Наталі Іваничук)
• «Хто розважить малятко?» книжка з малюнками для малюків (1960)
• «Невидиме дитятко» (1962) збірка казкових новел (укр. пер. Наталі Іваничук)
• «Тато і море» (1965) (укр. пер. Наталі Іваничук)
• «Наприкінці листопада» (1970) (укр. пер. Наталі Іваничук)
• «Жахлива подорож», книжка з малюнками для малюків (1977)
• «Шахрай в будинку Мумі-тролів», книжка з малюнками для малюків (1980)

Інші «дорослі» твори

• «Дочка скульптора» (1968) автобіографічна повість,
• «Літня книга» (1968) твори для дорослих,
• «Місто сонця» (1974) роман,
• «Чесний обман», «Кам'янисте поле», «Слухачка» збірки оповідань (1971),
• «Іграшковий дім» (1978) збірник оповідань,
• «Камінне поле» (1984) повість

та інші.

Українські видання

• «Країна Мумі-тролів. Книга перша» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2004), переклад Наталі Іваничук
• «Країна Мумі-тролів. Книга друга» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2005), переклад Наталі Іваничук
• «Країна Мумі-тролів. Книга третя» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2005), переклад Наталі Іваничук
• «Капелюх Чарівника» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2008), переклад Наталі Іваничук
• «Комета прилітає» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2008), переклад Наталі Іваничук
• «Мемуари Тата Мумі-троля» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2009), переклад Наталі Іваничук
• «Небезпечне літо» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2009), переклад Наталі Іваничук
• «Джунглі в Долині Мумі-Тролів» комікс (Київ: «Видавництво Основи», 2015), переклад Ярослави Стріхи
• «Літня книжка» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2017), переклад Наталі Іваничук
• «Диво-капелюх», переклад Ольги Сенюк

Джерела

• Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.

Посилання

• Маленькі тролі і велика душа письменниці. chl.kiev.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2006. Процитовано 4 червня 2006. 
• Парк Мумі-тролів. muumimaailma.fi. Архів оригіналу за 26 березня 2021. Процитовано 3 квітня 2022. 
• 8 рис, які наближають фінів до Мумі-тролів // Читомо [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Казки Туве Янссон на проєкті КАЗКИ.УКР