Туве Янссон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Туве Янссон
Tove Jansson
Tove Jansson 1956.jpg
Ім'я при народженні Туве Маріка Янссон
Псевдонім Vera Haij[1]
Народилася 9 серпня 1914(1914-08-09)
Гельсінкі, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія
Померла 27 червня 2001(2001-06-27) (86 років)
Гельсінкі, Фінляндія
·рак легень
Поховання
Країна Flag of Finland.svg Фінляндія[3]
Національність фінка
Місце проживання Klovharund
Kaartinkaupunkid
Діяльність письменниця, художниця
Alma mater Академія образотворчих мистецтв Гельсінкіd (1937), Konstfackd і Läroverket för gossar och flickord
Мова творів шведська
Роки активності 1933 і 19281993 і 1998
Жанр Казка
Magnum opus Серія творів про Мумі-тролів
Батько Віктор Янссон
Мати Signe Hammarsten-Janssond
Брати, сестри Lars Janssond і Per Olov Janssond
Автограф ToveJanssonSignature.jpg
Премії Премія імені Ганса Крістіана Андерсена

CMNS: Туве Янссон у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ту́ве Марі́ка Я́нссон (швед. Tove Marika Jansson; 9 серпня 1914(19140809), Гельсінкі27 червня 2001, Гельсінкі) — фінська художниця шведського походження, романістка, дитяча письменниця та ілюстраторка. Брат — Ларс Янссон.

Життєпис[ред. | ред. код]

Туве Янссон у 1920-х роках.

Туве Маріка Янссон зростала у творчій атмосфері. Її батько Віктор Янссон був відомим скульптором, що славився скульптурами воєнних монументів і сконструював статуї свободи в Лахті, Тампере. Мати — Сігне Гаммартсен, була графічним дизайнером. А ще у Туве була надзвичайна тітка, винятково енергійна та активна. Її оптимізм і непосидючість передавалися всім. Вона любила ліпити з гіпсу різноманітні чудернацькі фігурки.

У дитинстві Туве родина Янссон майже по пів року жила в будиночку рибалки на невеликому острові у Фінській затоці Балтійського моря, де дівчинка гуляла в лісі, фантазуючи про дивовижних істот. Казкарка зізналася, що «…без щасливих дитячих років, проведених біля моря…», вона «…ніколи б не почала писати».

Одного разу Туве сперечалася з братом Ларсом і, передражнюючи його, намалювала на стіні маленького бегемота, що під іменем Мумі-троль пізніше стане найвідомішим казковим персонажем.

Закінчивши середню школу, Янссон вивчала художнє мистецтво у Гельсінкі, Стокгольмі, Флоренції, Парижі. Її мальовничі роботи представлялися на багатьох виставках Фінляндії і Швеції, а перша персональна виставка відкрита у Гельсінкі у 1943 році Янссон любила англійську літературу і тому з особливим запалом працювала над малюнками до книжок Льюїса Керролла та Джона Толкіна.

У 1938 році написала і проілюструвала власну книжку — казкову повість «Маленькі тролі та велика повінь» (1942) — і, нарешті, «…відчула справжню свободу, коли сама почала виконувати обидва види роботи». Але книжка побачила світ лише за три роки (1945). Як тільки це сталося, Янссон зрозуміла, що не в змозі назавжди забути про мумі-тролів, і написала ще одну книжку — «Комета прилітає» (1946), згодом — «Капелюх Чарівника» (1949), та низку інших продовжень. Так з'явилося чимало надзвичайних книжок з витонченими, оригінальними малюнками.

У 19531960 роках Туве Янссон створювала комікси для лондонської газети «The Evening News».

Популярність письменниці швидко вийшла за межі Фінляндії. Книжки про мумі-тролів були написані шведською; нині вони відомі у всьому світі в перекладах більш ніж 30 мовами. Саме книжки про мумі-тролів принесли письменниці загальне визнання. Янссон присуджують численні премії та нагороди, найголовніша з яких — премія імені Ганса Крістіана Андерсена (1966). На початку 1978 року за бажанням польських дітей письменницю було нагороджено Орденом Усмішки.

Казки Янссон не обійшов увагою кінематограф. Польська кіностудія за контрактом з письменницею здійснила випуск 39 серій лялькових короткометражних фільмів, що складаються з трьох циклів; шведським телебаченням знято повнометражний фільм за однією з книжок під назвою «Між дитиною і дорослим».

Туве Янссон багато працювала для театру, який завжди був її пристрастю. За ініціативи письменниці почали йти вистави за мотивами мумі-казок. Вона брала активну участь у підготовці вистав і акторських костюмів до них. У Шведському театрі 1949 року ставиться п'єса «Комета прилітає», а 1958 року в Лілла-театрі пройшла п'єса за участю самої Туве Янссон. У 1974 році в Національному оперному театрі йшла «Мумі-опера».

Більшість казкових повістей письменниці — пригодницького характеру. Їй притаманний психологізм у зображенні героїв, реалістична деталізація у змалюванні природи та побуту мешканців Долини мумі-тролів. Казковості творам надають насамперед дивовижні персонажі, що є витвором фантазії авторки. У кожному з них наче втілюються ті чи інші прагнення дітей, риси їх характеру: жага до нового, таємничого і чарівного («Комета прилітає»), до будівництва і винахідництва («Мемуари тата Мумі-троля»), доброта і любов до маленьких і слабких («Зима-чарівниця», «Невидиме дитятко», «А що буде потім?», «Хто розважить малятко?»), цікавість до непізнаних сил природи («Тато і море»), схильність до гри й перевтілення («Небезпечне літо»), прагнення самостійності та любов до свободи («Пізньою осінню в листопаді»). Все це є життєвими принципами Янссон.

Письменниця розповіла, що задовго до того, як Мумі-троль зажив самостійним життям на сторінках її літературних казок, вона зображала його маленьку постать на карикатурах замість власного підпису.

Особисте життя[ред. | ред. код]

У Янссон було кілька коханців, у тому числі політичний філософ Атос Віртанен, який став прототипом персонажа мумі-троля Нюхмумрика. Однак зрештою вона «перейшла на бік привидів», як вона висловилася, — кодований вислів для гомосексуалізму[7][8]  — і закрутила таємний роман із заміжньою режисеркою театру Вівікою Бендлер. [9]

У 1956 році Янссон познайомилася зі своєю партнеркою, з якою провела все життя. Це була Тууліккі Пієтіла — або «Туті», як її називали. У Гельсінкі вони жили окремо, в сусідніх кварталах, ходили одна до одної приватно через мансардний коридор. У 1960-х роках вони побудували будинок на крихітному безлюдному острові у Фінській затоці, за 100 кілометрів (62 милі) від Гельсінкі, куди вони тікали на літні місяці. [10] Подорожі та літа, проведені разом з Пієтіла на острові Кловхару в Пеллінкі, були зафіксовані у кількагодинному фільмі. Кілька документальних фільмів було знято з цих кадрів, останній — « Haru, yksinäinen saari» («Хару, самотній острів») (1998) і Tove ja Tooti Euroopassa («Туве і Туті в Європі») (2004).  Є припущення, що персонаж Ту-Тікі, мудра людина, яка носить червону смугасту сорочку і має портфель, був натхненний Пієтілою. [9]

Янссон померла 27 червня 2001 року у віці 86 років від раку і похована разом зі своїми батьками та молодшим братом Ларсом на кладовищі Гієтаніемі в Гельсінкі.[11][12]

Родина[ред. | ред. код]

  • Юліус Віктор Янссон (1862–1892) одружився з Йоганною Терезією Карлссон (1864–1938)
    • Віктор Бернхард Янссон (1886–1958) одружився з Сігне Хаммарстен (1882–1970)
      • Туве Маріка Янссон (1914–2001), інтимне партнерство з Тууліккі «Туті» Пієтіла (1956–до смерті)
      • Пер Олов Янссон (1920–2019)
      • Ларс Янссон (1926–2000)
    • Юліус Едвард Янссон (нар. 1887) одружився з Тойні Марією Ільмонен

Культурна спадщина[ред. | ред. код]

Премія імені Ганса Крістіана Андерсена, що присуджується раз на два роки Міжнародною радою з молодіжної книги , є найвищим визнанням, доступним для письменника чи ілюстратора дитячих книжок. Янссон отримала письменницьку премію в 1966 році. [13]

У 1968 році шведське громадське телебачення SVT зняло документальний фільм про Туве під назвою «Мумі-тролі та гавань» (39 хв.). [14] Перша велика ретроспективна виставка мистецтва Янссона у Великій Британії відбулася в Dulwich Picture Gallery , 2017–2018.

Книги Янссон, спочатку написані шведською мовою, були перекладені на 45 мов.  Після «Калевали» та книг Міки Валтарі це найбільш перекладені твори фінської літератури .

Музей мумі-тролів у Тампере демонструє велику частину робіт Янссона про мумі-тролів. У Наанталі також є тематичний парк мумі-тролів під назвою " Світ мумі -тролів" .

Туве Янссон було обрано як головний мотив у 2004 році при карбуванні фінської пам’ятної монети номіналом 10 євро «Тове Янссон» і пам’ятної монети «Дитяча культура Фінляндії». На аверсі зображено поєднання портрета Туве Янссон з декількома об'єктами: горизонтом, палітрою художника, півмісяцем і вітрильним човном. На реверсі зображено три персонажі Мумі-тролів. У 2014 році вона знову була зображена на пам’ятній монеті номіналом 10 і 20 євро, будучи єдиною людиною, крім колишнього президента Фінляндії Урхо Кекконена , яка отримала дві такі монети. Вона також була зображена на пам’ятній монеті номіналом 2 євро , яка надійшла в обіг у червні 2014 року [15]

З 1988 року пошта Фінляндії випустила кілька наборів поштових марок і одну листівку з мотивами мумі-тролів.  У 2014 році сама Янссон була зображена на наборі фінських марок. [16]

У 2014 році місто Гельсінкі вшанувало Янссона, перейменувавши парк у Катаянокці на Парк Туве Янссон ( фінською : Tove Janssonin puisto , шведською : Tove Janssons park ). Парк розташований неподалік від будинку дитинства Янссон.

У березні 2014 року Художній музей Атенеум відкрив велику виставку до сторіччя, на якій демонструються роботи Янссона як художниці, ілюстраторки, політичного карикатуриста та творця мумі-тролів. За півроку виставку відвідали майже 300 тисяч осіб.  Після Гельсінкі виставка вирушила в тур по Японії, щоб відвідати п'ять японських музеїв. [17][18]

У 2012 році BBC транслювало одногодинний документальний фільм про Янссон, Мумі-країни: життя Туве Янссон .

З жовтня 2017 року по січень 2018 року в Dulwich Picture Gallery проходила виставка картин, ілюстрацій і карикатур Янссон.  Це була перша велика ретроспективна виставка її робіт у Сполученому Королівстві.

З новим мультсеріалом «Долина Мумі-тролів»  , який вийшов у 2019 році, Ріанна Пратчетт написала статтю про вплив Туве Янссон на її батька, сера Террі Пратчетта ; вона назвала Янссон однією з найвидатніших дитячих письменниць, які коли-небудь існували, і сказала її твори стали однією з причин, чому батько став письменником. [19]

У жовтні 2020 року вийшов байопік під назвою «Тове» режисера Заїди Бергрота. [20]

Нагороди[ред. | ред. код]

Цитати[ред. | ред. код]

  • «Кожна дитяча книжка має містити в собі стежку, перед якою дорослі зупиняються, а дитина йде далі»
  • «Світ дітей — це пейзаж, намальований яскравими фарбами, де добро і зло нероздільні…»

Твори[ред. | ред. код]

Файл:Grave of Tove Jansson at Hietaniemi.JPG
Скульптура на могилі Туве Янссон (цвинтар Хієтаніємі, Гельсінкі), роботи її батька Віктора Янссона

Мумі-серія[ред. | ред. код]

Інші «дорослі» твори[ред. | ред. код]

  • «Дочка скульптора» (1968) автобіографічна повість,
  • «Літня книга» (1968) твори для дорослих,
  • «Місто сонця» (1974) роман,
  • «Чесний обман», «Кам'янисте поле», «Слухачка» збірки оповідань (1971),
  • «Іграшковий дім» (1978) збірник оповідань,
  • «Камінне поле» (1984) повість

та інші.

Українські видання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. KANTO – Kansalliset toimijatiedotНаціональна бібліотека Фінляндії.
  2. https://www.helsinginseurakunnat.fi/material/attachments/hautausmaat/hietaniemi/w8GZkM0y7/Hietaniemen_merkittavia_vainajia.pdf
  3. http://web.archive.org/web/20170323082646/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/tove-marika-jansson
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. BiographySampo
  6. Kansallisbiografia / за ред. M. KlingeSuomalaisen Kirjallisuuden Seura, Suomen Historiallinen Seura. — ISSN 1799-4349
  7. Mamma of all the Moomins. Evening Standard (англ.). 9 січня 2014. Процитовано 17 листопада 2022. 
  8. Prideaux, Sue (15 січня 2014). Tove Jansson: Life, Art, Words by Boel Westin – review. the Guardian (англ.). Процитовано 17 листопада 2022. 
  9. а б Meet The Queer, Anti-Fascist Woman Behind The Freakishly Lovable 'Moomins'. HuffPost (англ.). 14 вересня 2017. Процитовано 17 листопада 2022. 
  10. http://izabellascott.com/wp-content/uploads/2018/05/So-It-Goes_The-Party.pdf
  11. Famous People Who Died in 2001 (Part 2). OnThisDay.com (англ.). Процитовано 17 листопада 2022. 
  12. Tove Jansson 9 August 1914 - 27 June 2001 у BillionGraves Headstones | BillionGraves. billiongraves.com. Процитовано 17 листопада 2022. 
  13. ALO docView - The Hans Christian Andersen Awards 1956-2002 (2002). www.literature.at. Процитовано 17 листопада 2022. 
  14. Mumin och havet | Öppet arkiv | oppetarkiv.se. web.archive.org. 6 квітня 2015. Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 17 листопада 2022. 
  15. Mint of Finland. web.archive.org. 13 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. Процитовано 17 листопада 2022. 
  16. The first stamps of 2014 celebrate Tove Jansson and ancient castles - Itella Corporation. web.archive.org. 6 квітня 2016. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 17 листопада 2022. 
  17. Ateneum Art Museum. web.archive.org. 20 березня 2014. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 17 листопада 2022. 
  18. Ei vain muumien äiti – Tove Janssonilla oli taiteilijana sadat kasvot. Yle Uutiset (фін.). 13 березня 2014. Процитовано 17 листопада 2022. 
  19. My family and other Moomins: Rhianna Pratchett on her father's love for Tove Jansson. the Guardian (англ.). 12 березня 2018. Процитовано 17 листопада 2022. 
  20. New feature drama film about Tove Jansson to premiere in 2020. Moomin (амер.). 18 червня 2019. Процитовано 17 листопада 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]