Туг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Туг (монг. туг; осман. طوغ; тур. tuğ) — штандарт полководця у монгольських і тюркських народів. Держак із навершям у вигляді пучка хвостів яка або коней. Предок східноєвропейського бунчука. Символ суверенності, старшинства. Інша назва — сулд (монг. сулд).

Монголія[ред.ред. код]

9 білих тугів в сучасній Монголії

Туг — аналог головного штандарта або прапора в Монгольській імперії XIII століття та сучасній Монголії. Інша назва — сулд. Він має вигляд держака із навершям, до якого по-колу прикріплено пучки шерсті з хвостів яків або коней. Туг із білою шерстю використовувався в мирний час, туг з чорною — у воєнний. В мирий час туги встановлювалися перед юртою хана, а в поході носилися перед його конем. За легендою, монголи змогли зберегти чорний туг імперії після смерті Чингіз-хана. Він вважався вмістилищем духу великого полководця У XVII столітті Дзанабадзар, правитель монгольської Халхи, збудував спеціальний монастир, в якому зберігався чорний туг. Близько 1937 року туг зник під час кампанії комуністичної Монгольської Народної Республіки проти націоналістів, мислителів та монахів.

Після постання демократичної Монголії в 1992 році офіційна монгольська влада стала використовувати реконструкцію 9 білих тугів Чингізхана як символ монгольської державності, замінивши ним старі червоні комуністичні прапори. Офіційна назва білих тугів: Есөн хөлт цагаан туг — «Девять основних білих штандартів». Кожен з них має вигляд держака, прикрашеного білою шерстю з кінських хвостів й навершям у вигляді тризуба. Серед 9 тугів є окремий — центральний туг, що є більший за розмірами за інші 8, та має багато декорований тризуб. Усі 9 тугів зберігаються в Урядовому палаці в Улан-Баторі.

Чорний туг війни називається Дөрвөн хөлт хар сүлд — «чотири основні чорні штандарти». Це 4 туги із чорною кінською шерстю. Їх реконструкція зберігається в Міністерстві оборони Монголії.

Османська імперія[ред.ред. код]

Османський туг (1877).

Традиція використувавати туги як штандарти полководців була запозичена Османами в монголів. До XV століття османський емір вживав 2 туги, інші польові офіцери та беї — 1. Згодом султан використовував 7 тугів, великий візир — 5, бейлербей — 2, беї та командири полків (орт) — 1 туг. Також — туґ.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Zygulski, Zdzislaw. Art in the Service of the Ottoman Empire. — NYU Press, 1991.

Посилання[ред.ред. код]