Тулуза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тулуза
Toulouse

Герб Прапор
герб Логотип
Тулуза
Toulouse map.png
Основні дані
43°36′16″ пн. ш. 1°26′38″ сх. д. / 43.60444444447177403° пн. ш. 1.4438888889166779° сх. д. / 43.60444444447177403; 1.4438888889166779Координати: 43°36′16″ пн. ш. 1°26′38″ сх. д. / 43.60444444447177403° пн. ш. 1.4438888889166779° сх. д. / 43.60444444447177403; 1.4438888889166779
Країна
Адмінодиниця Верхня Гаронна, arrondissement of Toulouse[d], Toulouse Métropole[d], canton of Toulouse-1[d], canton of Toulouse-10[d], canton of Toulouse-11[d], canton of Toulouse-12[d], canton of Toulouse-13[d], canton of Toulouse-14[d], canton of Toulouse-15[d], canton of Toulouse-2[d], canton of Toulouse-3[d], canton of Toulouse-4[d], canton of Toulouse-5[d], canton of Toulouse-6[d], canton of Toulouse-7[d], canton of Toulouse-8[d] і canton of Toulouse-9[d]
Столиця для Окситанія

Межує з

— сусідні нас. пункти
Фенує, Окамвіль, Бальма, Бланьяк, Колом'є, Кюньо, Лабеж, Лонаге, Пешбюск, Порте-сюр-Гаронн, Кен-Фонсгрив, Рамонвіль-Сент-Ань, Сент-Оран-де-Гамевіль, Турнефей, Л'Юніон і В'єй-Тулуз

 ?

Перша згадка 106
Площа
  • 118,3 км²[2]
Населення
Висота НРМ 141 м
Водойма Гаронна
Назва мешканців фр. Toulousain і фр. Toulousaine
Міста-побратими Нджамена, Бристоль, Ельче, Буенос-Айрес, Дюссельдорф, Київ, Лагос, Чунцін, Атланта, Ставангер, Тель-Авів-Яфо і Рамалла[4]
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
GeoNames 2972315
OSM r35738  ·R
Поштові індекси 31000, 31100, 31200, 31300, 31400 і 31500
Міська влада
Мер міста Jean-Luc Moudenc[d][5]
Веб-сторінка toulouse.fr


Тулуза у Вікісховищі?

Portal:Toulouse[d]

Тулу́за (фр. Toulouse, окситан. Tolosa) — місто та муніципалітет у Франції, адміністративний центр регіону Південь-Піренеї та департаменту Верхня Гаронна. Населення — 439 553 осіб (2008)[6]. Тулуза є четвертою після Парижа, Марселя та Ліона за кількістю населення комуною Франції.

Муніципалітет розташований на відстані[7] близько 590 км на південь від Парижа.

Місто, з характерною для півдня Франції архітектурою, називають "рожевим містом" через теракотовий колір його будівель. А через розвиток тут у ХІХ столітті культури фіалок, його також називають "фіалковим містом". Південний канал, який з'єднує Тулузу з Сетом у 1996 році внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, як і Базиліка Сен-Сернен (з 1998).


Географія[ред. | ред. код]

Тулуза знаходиться між Середземним морем і Атлантичним океаном, на березі річки Гаронни. У Тулузі змикаються Лангедокський і Гароннський канали, що з'єднують Атлантичний океан з Середземним морем. Стара частина міста займає високий правий берег Гаронни. Навколо розкинулися передмістя, відомі з часів Середньовіччя. Лівий берег, на якому знаходяться колишнє передмістя Сен-Сипрієн, а за ним — спальний район сучасної забудови, Мірай, довгий час вважався кварталом бідних, оскільки знаходився за міськими мурами та в зоні, що постійно затоплювалась повенями.

Клімат[ред. | ред. код]

Тулуза має вологий субтропічний клімат (Cfa за класифікацією кліматів Кеппена).

Клімат Тулузи
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 21,2 22,1 27,1 30,0 33,4 39,8 40,2 40,7 35,3 30,8 24,3 21,1 40,7
Середній максимум, °C 9,5 11,1 14,5 17,0 21,0 25,2 28,0 27,9 24,6 19,5 13,3 9,9 18,5
Середня температура, °C 5,9 7,0 9,7 11,9 15,9 19,6 22,0 21,9 18,9 14,9 9,5 6,5 13,6
Середній мінімум, °C 2,4 3,0 5,0 7,1 10,9 14,3 16,5 16,5 13,4 10,5 5,8 3,2 9,1
Абсолютний мінімум, °C −17 −19,2 −8,4 −3 −0,8 4,0 7,6 5,5 1,9 −3 −7,5 −12 −19,2
Норма опадів, мм 51.3 41.6 49.1 69.6 74.0 60.3 37.7 46.8 47.4 57.0 51.1 52.4 638.3
Джерело: Météo et climat
Тулуза із супутника SPOT.
Тулузький собор.
Тулузький Капітолій в сутинках.
Пам'ятник лангедокскому поету П'єру Годолену.

Демографія[ред. | ред. код]

Динаміка населення (INSEE ):

Історія[ред. | ред. код]

Давні поселення існували на околицях Тулузи ще в епоху Нижнього палеоліту. Сліди проживання людей у вигляді селища доби Неоліту були знайдені у Вільнев-Толозан. Іншою знахідкою, що підтверджує існування поселень у VIII-VII ст. до н. е є знайдений у 2002 році у кварталі Сен-Рош некрополь. У середині ІІІ століття до н. е, задовго до приходу римлян, західний Лангедок був зайнятий гальськими племенами, одне з яких, толозати, оселилося на околицях Тулузи. У ІІ ст. до н. е на території В'єй-Тулуз, кількома кілометрами південніше нинішньої Тулузи був збудований опідум. Толозати налагодили торговельні зв'язки з Іспанією, Італією та рештою Галії, обмінюючи вино, збіжжя та метали. Вигідне географічне положення і клімат міста привернули увагу римлян. 107 р. до н. е Тулуза була завойована Римом. Як і у всіх гало-римських містах, тут були збудовані акведуки, театр, амфітеатр на 14000 місць, терми та велика кількість храмів. У 30-му році місто було оточене стіною, залишки якої дійшли до наших днів.

Тулуза, гало-романська фортечна стіна

250 рік позначений мучеництвом святого Сатурнія, який за наказом папи Фабіана прийшов проповідувати Християнство на землях Тулузи. ІІІ-ІV століття - період розквіту міста. У 403 році була збудована перша базиліка Сен-Сернен. З 419 по 507 роки була центром Королівства вестготів.

У 508 році Тулузою заволоділи франки на чолі з Хлодвигом. Час від часу Тулуза виявлялася столицею самостійного королівства Аквітанія. У 721 році витримала облогу сарацинами. З 778 року — резиденція графів Тулузьких, які тримали під своїм контролем південь Франції.

Добробут середньовічної Тулузи пов'язаний не тільки з її столичним становищем, а й з тим, що через неї проходив багатолюдний Шлях святого Якова. Облога Тулузи хрестоносцями тривала з жовтня 1217 по червень 1218 року. Хоча взяття хрестоносцями і завдало відчутного удару, місто продовжувало розвиватися. У 1214 році святий Домінік заснував в Тулузі орден домініканців. У 1229 році засновано Тулузький університет, а в 1317 році єпископська кафедра піднялася до ступеня архиєпископської.

Після приєднання до королівського домену в 1271 році Тулуза до Великої французької революції залишалася центром провінції Лангедок. Тулузький парламент, вперше скликаний в 1421 році, розглядав судові тяжби жителів всього півдня Франції.

У роки воєн гугенотів Тулуза служила оплотом Католицької ліги. У 1632 році на подвір'ї Тулузької ратуші був страчений останній герцог Монморансі.

У 1814 році маршал Сульт програв під Тулузою останній бій Півострівної війни.

У XV столітті багаті торговці почали забудовувати Тулузу особняками з червоної цегли, цей час позначено в історії міста як «золота епоха». Саме через ці особняки Тулузу називають «рожевим» містом.

Сучасність[ред. | ред. код]

До будівництва першої залізниці Тулуза як провінційне місто запізнювалася в своєму промисловому розвитку. Авіабудування почав розвивати Клемент Адер (1841—1925). При Шарлі де Голлі в Тулузі розмістилися Національний центр космічних досліджень і пов'язані з ним підприємства оборонної та авіакосмічної галузей, що сприяло швидкому економічному і соціальному зростанню. Кілька застарілих кварталів старої забудови були знесені; на їхньму місці з'явилися сучасні висотні будівлі.

У 1997 році тут відкрився музей авіації та космосу. У Тулузі дуже багато студентів. Найбільші магазини розташовані поблизу Площі Капітолію, де щороку проходить Різдвяний ринок. У Тулузі велика кількість органів, понад 20, тому щорічно тут організовується міжнародний органний фестиваль.

З міста походить відомий французький гурт My Own Private Alaska.

Культура[ред. | ред. код]

Архітектура[ред. | ред. код]

Архітектурні цінності представлені передусім Базилікою Сен-Сернен, Площею Капітолію з Міською Ратушею і театром, церквою і монастирем якобінців. У центрі августинського монастиря розташовано Музей Августина, відомий своїми готичними і романськими скульптурами.

Тулузький музей

Освіта та наука[ред. | ред. код]

З 1229 по 1794 рік і з 1896 по 1968 рік головним вищим навчальним закладом міста був Тулузький університет, другий за кількістю студентів університет Франції. Після подій червоного травня університет був розформований на 3 університети і декілька вищих шкіл:

Університет Тулуза 1

Його наступником є Університет Тулузи-Південних-Піренеїв, заснований у 2007.

Інші вищі навчальні заклади:

Тулузька обсерваторія займає важливе місце серед астрономічних обсерваторій Франції. 19 травня 1874 року в цій обсерваторії французьким астрономом Дж. Перротіном був відкритий астероїд, названий (138) Тулуза.

Музеї[ред. | ред. код]

Виступ місцевого регбійного клубу

Спорт[ред. | ред. код]

У місті базується футбольний клуб «Тулуза». Його домашньою ареною є Муніципальний стадіон.

На цьому ж стадіоні проводить матчі один з найсильніших європейських регбійних клубів, багаторазовий чемпіон Франції «Стад Тулуза» або просто «Тулуза».

Щорічно в місті проходить тенісний турнір Masters France.

Транспорт[ред. | ред. код]

Метрополітен Тулузи

Тут розташовується основне виробництво концерну Airbus і ракет «Аріан». Транспорт Тулузи має добре розвинену мережу автобусних і залізничних маршрутів, подекуди курсують і трамваї. Громадський транспорт в Тулузі вважається одним з найдорожчих як в країні, так і у всій Європі. Він має загальну назву — Tisseo.

У Тулузі є власний метрополітен. Річкові трамваї курсують Гаронною до Південного Каналу.

Персоналії[ред. | ред. код]

Галерея зображень[ред. | ред. код]

Панорама Тулузи.

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ArchINFORM
  2. répertoire géographique des communes
  3. Recensement de la population 2015 — 2017.
  4. https://www.toulouse.fr/web/la-mairie/-/cooperation-et-jumelages
  5. http://www.ladepeche.fr/article/2014/04/05/1856881-10h37-vendredi-jean-luc-moudenc-est-redevenu-maire-toulouse.html
  6. Дані національного інституту статистики та економічних досліджень (INSEE) наведені за французькою вікіпедією
  7. Фізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів
  8. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.