Туляков Вячеслав Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Туляков Вячеслав Олексійович
Професор, доктор юридичних наук, член-кореспондент НАПрН України, заслужений діяч науки і техніки України
Професор, доктор юридичних наук, член-кореспондент НАПрН України, заслужений діяч науки і техніки України
Народився 28 липня 1961(1961-07-28) (56 років)
Одеса (СРСР)
Місце проживання Одеса (Україна)
Громадянство Україна
Alma mater Одеськи державний університет ім. І. І. Мечникова
Галузь кримінальне право, кримінологія, віктимологія
Заклад Національний університет "Одеська юридична академія"
Посада Проректор з міжнародних зв'язків
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор юридичних наук
Науковий керівник Багрій-Шахматов Леонід Васильович
Відомий завдяки:

заснуванню вітчизняної парадигми вчення про жертву злочину (кримінальної віктимології);

фундації наукової школи з кримінального права та кримінології Одеської школи права
Особ. сторінка tulyakov.info

Туляков Вячеслав Олексійович - український правознавець, спеціаліст у галузі кримінального права, кримінології, віктимології; доктор юридичних наук, професор.

Проректор з міжнародних зв'язків Національного університету «Одеська юридична академія».

Суддя ad hoc Європейського суду з прав людини.

Наукова біографія та кар'єра[1][ред.ред. код]

У 1983 році закінчив Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова за спеціальностями «правознавство», «перекладач-референт».

У 1986 році завершив навчання в аспірантурі кафедри кримінального права, процесу і криміналістики Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова та успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Криминологические проблемы борьбы с социально-негативным поведением (на материалах изучения агрессивных антиобщественных проступков)».

У 1991 році було присвоєне у вчене звання доцента

Протягом 1986–1991 років — працював асистентом, а з 1991 року — доцентом кафедри кримінального права, процесу і криміналістики Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. З 1993 року — докторант цієї ж кафедри.

У 2001 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Вчення про жертву злочину: соціально-правові основи» за спеціальністю 12.00.08 — кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.

У 2003 році присвоєне вчене звання професора.

З 2000 по 2015 роки - завідувач кафедрою кримінального права Національного університету "Одеська юридична академія".

З 2005 року - Проректор з міжнародних зв'язків Національного університету "Одеська юридична академія".

У 2010 році обраний членом-кореспондентом Національної академії правових наук України. [1]

З 2012 року - суддя ad hoc Європейського суду з прав людини.

Наукові інтереси та здобутки[ред.ред. код]

Наукові інтереси пов'язані з розробкою загальної теорії вчення про жертву злочину в українській юридичній науці, соціології кримінального права.

Автор першої в Україні монографії, присвяченої загальнотеоретичним засадам кримінальної віктимології  — «Віктимологія: соціальні та кримінологічні проблеми».

Автор понад 250 наукових праць у сфері:

Один з фундаторів наукової школи з кримінального права Одеської школи права. Підготував 20 кандидатів та 3 докторів наук.

Член редколегій низки юридичних журналів та часописів в України та за кордоном.

*Індекси цитування[2] обраховуються в автоматичному режимі наукометричною системою Google_Scholar

Особливі відзнаки та почесні звання[ред.ред. код]

Стипендіат Гельсінського інституту ООН з попередження злочинності (1989 рік);

Експерт Спеціального комітету комісії ООН з попередження злочинності та кримінального правосуддя (1992–1997 роки);

Заслужений діяч науки і техніки (2011 рік);

Член Європейської групи публічного права.

Нагороджений:

Основні наукові праці[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]