Туманян Ованес Тадевосович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ованес Тадевосович Туманян
вірм. Հովհաննես Թադևոսի Թումանյան
Tumanyan.jpg
Народився 7 (19) лютого 1869(1869-02-19)
с. Дсех, марз Лорі, Вірменія
Помер 23 березня 1923(1923-03-23) (54 роки)
Москва, Росія
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1922–1923).svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність вірменин
Діяльність поет, письменник, громадський діяч
Alma mater Нерсісянська школаd
Мова творів вірменська
Роки активності середина 1880-х рр. — 1923 р.
Magnum opus Anoushd, The Capture of Fort Tmukd, Q16376668?, Q21213142? і Fairy tales of Hovhannes Toumaniand
У шлюбі з Q43231499?
Діти Nvard Tumanyand, Tamar Tumanyand, Moushegh Toumanyand, Ashkhen Tumanyand, Artavazd Tumanyand, Hamlik Tumanyand, Q43236487?, Q43238171?, Q43239307? і Seda Tumanyand
Автограф Tumanyan siganture.png

CMNS: Туманян Ованес Тадевосович на Вікісховищі

Оване́с Тадево́сович Туманя́н (вірм. Հովհաննես Թադևոսի Թումանյան; 7 (19) лютого 1869(18690219), село Дсех, Вірменія — 23 березня 1923, Москва, Росія) — вірменський поет та письменник, громадський діяч.

Біографія[ред. | ред. код]

Рід Туманянів походить від вірменського княжого (нахарарського) роду Маміконянів, від її гілки, яка правила в середні століття в селі Дсех (Лорі). Ованес Туманян народився в сім'ї священика. У 1878—1883 отримав початкову освіту в школі Степанавану, а потім перевівся до школи Нерсесян в Тіфлісі (Тбілісі), однак через матеріальні труднощі був змушений у 1887 р. залишити її і влаштуватися на роботу в Тіфліський вірменський народний суд, а пізніше — у Вірменську видавничу спілку.

Писати почав з середини 1880-х рр.., Співпрацював у вірменських газетах і журналах.

Здобув широку популярність після виходу збірки «Поезії» (вірм., 2 т., 1890—1892). У багатьох своїх творах Туманян звертається до нелегкої долі вірменського селянства, до різних сторін традиційного укладу його життя. На дану тематику його поеми: «Маро» (1887, опубл. 1892), «Сако з Лорі» (1889, опубл. 1890), трагедія «Ануш» (1890, опубл. 1892, А. Тіграняном до неї написана опера).

У 1899 в Тіфлісі створив літературний гурток «Вернатун», членом якого були видні вірменські поети, письменники, художники та композитори.

Був відомий також як громадський діяч, двічі був заарештований царським урядом. У 1912-21 рр.. був головою Кавказького союзу вірменських письменників, у роки Геноциду вірмен допомагав біженцям із Західної Вірменії (за що був нагороджений народним званням «Поет всіх вірмен»), виступав за перемир'я у вірмено-грузинської війні 1918 року. Після радянізації Вірменії очолював Комітет допомоги Вірменії.

Був у дружніх стосунках з багатьма вірменськими, грузинськими, російськими поетами та письменниками свого часу, перекладав з декількох мов (Байрон, Гете, Пушкін).

Помер у Московській лікарні, від раку. Похований у Тбілісі.

Ім'ям Туманяна названо місто у Вірменії, вулиці, школи, йому встановлено пам'ятники. З 1953 року в Єревані (а пізніше і в селі Дсех) діє музей поета.

Зображено на сучасній купюрі 5.000 драм.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Мав міцну і велику сім'ю, 10 дітей — 4 сина та 6 дочок, деякі з яких згодом стали відомими діячами. Один з синів Туманяна Артавазд (1894—1918) загинув в 1918 році під час наступу турецьких військ на Кавказькому фронті. Троє інших синів — Мушег (1889—1938), Амлік (1896—1937) і Арег (1900—1938) були репресовані і розстріляні в епоху сталінізму. Відомими туманяноведами були Седа і Ануш Туманяни.

Твори[ред. | ред. код]

Багато творів Туманяна («Собака і кіт», «Смерть Кікоса», «Хоробрий Назар», «Ануш», «У вірменських горах», «Невезучий Панос», «Брехун» та інші) перетворилися на класику вірменської літератури. В основі багатьох поем («Взяття фортеці Тмук» (1902), «Глорія», «Парван», «Давид Сасунський»), балад і казок («Крапля меду», «Дурень») Туманяна лежить вірменський фольклор.

Посилання[ред. | ред. код]