Турдська ущелина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Турдська ущелина
Турдська ущелина з боку комуни Петрештій-де-Жос.
46°33′50″ пн. ш. 23°40′45″ сх. д. / 46.56388889002777631° пн. ш. 23.67916667002777942° сх. д. / 46.56388889002777631; 23.67916667002777942Координати: 46°33′50″ пн. ш. 23°40′45″ сх. д. / 46.56388889002777631° пн. ш. 23.67916667002777942° сх. д. / 46.56388889002777631; 23.67916667002777942
Країна  Румунія
Розташування Румунія Румунія, повіт Клуж
Площа 324 га
Засновано 2004
Турдська ущелина
Турдська ущелина з боку комуни Петрештій-де-Жос.
Турдська ущелина з боку комуни Петрештій-де-Жос.
Турдська ущелина. Карта розташування: Румунія
Турдська ущелина
Турдська ущелина (Румунія)
Мапа

CMNS: Турдська ущелина у Вікісховищі

Турдська ущелина (рум. Cheile Turzii) — ущелина в Румунії, утворена у хребті Петрешті[1] — продовженні гір Траскеу, що на північному сході Західних гір. Розташована за 6 км на захід від міста Турда, від якого й отримала свою назву, та за 15 км на південний схід від міста Клуж-Напока. Є однією з найграндіозніших природних пам'яток Румунії.[2] Разом з ущелиною Біказ є найвідомішою ущелиною Румунії.[1] На території ущелини у 1939 році була оголошена природним заповідником.[1]

Протягом кількох кілометрів вздовж ущелини тягнуться високі прямовисні кам'яні стіни зі склепіннями, пілястрами, колонами, чудернацьким нагромадженням стрімчаків і з великою кількістю великих і малих печер. Все це надає ущелині нескінченного розмаїття.[2]

У розпадинах і прірвах ущелини росте рідкісна рослинність, що поєднує альпійську флору з чорноморською й сибірську з середньоземноморською. Завдяки цьому єдиному в країні поєднанню порід і видів, Турдська ущелина була оголошена заповідником.[2]

На дні ущелини протікає річка Хешдате.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в James Roberts. Romania — A Birdwatching and Wildlife Guide. — Remous Limited, 2000. — P. 84. ISBN 0951351362, ISBN 9780951351369 (англ.)
  2. а б в Румыния. / К. Дайковичу и др. — Бухарест: Мередианы. — 1960. — С. 555—556. (рос.)