Туркестанський гекон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Туркестанський гекон
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Зауропсиди (Sauropsida)
Підряд: Ящірки
Інфраряд: Gekkota
Родина: Gekkonidae
Підродина: Gekkoninae
Рід: Cyrtodactylus
Вид: Туркестанський гекон
Біноміальна назва
Cyrtodactylus fedtschenkoi
О.Штраух, 1887
Синоніми
*Cyrtopodion fedtschenkoi
Посилання
ITIS logo.svg ITIS: 818424
IUCN logo.svg МСОП: 164614

Туркестанський гекон (Cyrtodactylus fedtschenkoi) — вид геконів з роду Криволапі гекони підродини Справжні гекони. Вид названий на честь Олексія Павловича Федченка (1844 — 1873), російського мандрівника, біолога, географа, етнографа[1]

Опис[ред. | ред. код]

Загальна довжина цього гекона сягає 12—14 см. Голова слабо сплющена, а тулуб помітно приплюснутий. У самців, як правило, не менше 30 стегнових пор (зазвичай 26—44). Тулуб зверху вкрито плоскою дрібною лускою, серед якої розташовані 12—14 правильних поздовжніх рядів великих тригранних горбків. Ці ряди не доходять вперед далі області передніх кінцівок. Уздовж тіла знизу налічується 105—144 лусок, кількість лусок поперек черева коливається від 24 до 37. Хвостові луски розташовані сегментарно. Знизу хвіст вкрито одним подовжнім рядком з сильно розширених поперечних щитків, по два у кожному сегменті.

За забарвленням й малюнком верхньої поверхні тіла туркестанський гекон дуже схожий з каспійським геконом. Верхня сторона тіла бурого кольору з жовтуватим, сіруватим або коричневим відтінком і 5—8 слабко вираженими, неправильними темними поперечними смугами. Черевце цього гекона має білий колір.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Це гірський вид геконів. Мешкає здебільшого у долинах річок, може заходити досить далеко й на рівнину. У Таджикистані цю ящірку можна зустріти в гірських районах на висоті до 2400 м над рівнем моря. Мешкає на лесових урвищах, скельних виходах та виходах корінних порід, на глинобитних та кам'яних руїнах, стінах та парканах. Мешкає у тріщинах і щілинах в скелях, парканах і руїнах, порожнечах між камінням, норах різних тварин, великих комах. Зрідка зустрічається на стовбурах дерев. У відповідних місцях проживання може бути досить висока щільність туркестанського гекона — до 11 особин на площі в 6 м².

Активність цього гекона сутінкова, але навесні, як і каспійський гекон, туркестанський виходить на поверхню у денний час. Весняна активність починається в середині березня й триває до листопада.

Харчується різними комахами, серед яких переважають терміти, жужелиці, чорнотілки, пластинчатовусі і довгоносики, а також мокрицями, павуками, фалангами та скорпіонами.

Туркестанські гекони стають статевозрілими і приступають до розмноження через 15—16 місяців після вилуплення з яєць. Парування відбувається у першій декаді квітня. Самки відкладають яйця у другій половині травня. Наступні кладки відбуваються до кінця червня або в липні. Розмір кладки складає 1-2 яйця. Розміри яєць 10,5-13 х 8,6-10,2 мм. Інкубація триває 62 дні. Новонароджені гекони мають розміри 20-24 мм.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Туркестанський гекон поширений у південно-східному Туркменістані, Узбекистані, Таджикистані та Киргизії, а також відомий у північно—східному Ірану і північному Афганістані.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Beolens, Watkins & Grayson, 2009: The Eponym Dictionary of Reptiles. Johns Hopkins University Press, p. 1-296

Джерела[ред. | ред. код]

  • Szczerbak, N.N. 2003 Guide to the Reptiles of the Western Palearctic. Krieger, Malabar, FL, 260 pp.
  • Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3—є вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
  • Словник-довідник із зоології. – К., 2002.
  • Андрій Ковальчук ЗАПОВІДНА СПРАВА. – Ужгород, 2002, с. 139.