Турки-месхетинці
| Турки-месхетинці | |
|---|---|
 Сім'я турка-месхетинця | |
| Самоназва | Ahıskalı Türkler |
| Регіон |
 Грузія:1000 - 1500 |
| Кількість | 500 000 - 600 000 |
| Походження | тюрки |
| Входить до | турки |
| Мова | турецька мова, азербайджанська мова |
| Релігія | іслам суннітського толку |
Турки-месхетинці (тур. Ahıska Türkleri, груз. მესხეთელი თურქები) — тюркомовний народ, що походить з грузинської області Месхеті і нині розсіяний по світу. Віруючі сповідують іслам, більшість мусульмани-суніти (ханафійський мазгаб), меншість складають мусульмани-шиїти.[3]
З перевірених зразків ДНК турків-месхетинців найпоширенішою Y-хромосомною гаплогрупою серед них є гаплогрупа J, на другому місці — Y-хромосомна гаплогрупа G. Подібні до кавказьких етносів. Їх аутосомна ДНК найбільш схожа на грузинів, лазів, турків з північно-східної Туреччини.
Історична батьківщина — територія історичної Месхеті, що відповідає трьом нинішнім адміністративним районам Грузії — Адігенському, Ахалциському та Аспіндзійському, що входять в край Самцхе-Джавахеті, а також суміжним районам Туреччини. Невелика група месхетинців жила на сході Аджарії і на північному сході сучасної Туреччини.
Турки-месхетинці є одним з народів СРСР, який був репресований та зазнав тотальної депортації з Кавказу відповідно до наказу Й. Сталіна від 21 липня 1944 року. Депортацію здійснювали до Центральної (Середньої) Азії, звідки вже у 90-х роках вони тікали через міжетнічний конфлікт[4]. При цьому значна їх частина самовіддано воювала проти Німеччини, зокрема із 46 тисяч мобілізованих турків-месхетинців (майже все доросле чоловіче населення) 26 тисяч загинули на фронті[5].
Загальна чисельність народу становить близько 550 тис. осіб.
Турки-месхетинці проживають у таких країнах:
- Туреччина — 100 — 150 тис.
- Казахстан — 150 000.
- Росія — 70 000 — 100 000.
- Азербайджан — 90 000.
- Киргизстан — 40 000 — 55 000 тис.
- Узбекистан — 15 000 — 35 000.
- США — 25 000 — 30 000.
- Україна — 10 000.
- Грузія — 1 500 — 2 000.
Турки-месхетинці — це одна із національних меншин України.
Після примусового виселення з Грузії до Центральної Азії в 1944 році, турки-месхетинці перебували в статусі «спецпоселенців». Коли в 1956 році режим спецпоселень скасували, їм все одно заборонили повертатися до Грузії. Деякі родини намагалися оселитися якомога ближче до батьківщини, обираючи південь України (Крим та Херсонщину), оскільки клімат тут був схожим на кавказький. Проте в цей період їхня кількість в Україні була незначною.
У червні 1989 року в Ферганській долині (Узбекистан) спалахнули криваві міжетнічні погроми, спрямовані проти турків-месхетинців. Тисячі людей були змушені терміново тікати, залишаючи все майно. Україна стала однією з країн, яка прийняла біженців. Тодішня УРСР виділила місця для поселення переважно в сільській місцевості.
Найбільше родин оселилося в Донецькій (Слов'янський район) та Херсонській (Чаплинський район) областях. Також громади з'явилися на Миколаївщині та Полтавщині.
На початку 2000-х років частина турків-месхетинців переїхала до України з Краснодарського краю Росії. Причиною стала жорстка політика місцевої російської влади, яка не давала їм громадянства та фактично перетворила на людей «поза законом». Україна, навпаки, надавала їм громадянство та право на землю, що зробило її привабливою для фермерів-месхетинців.
Турки-месхетинці відродили овочівництво на зрошуваних землях півдня. Слов'янські та херсонські томати, вирощені турками, стали відомими на всю країну. Більшість молоді вільно володіла українською мовою, зберігаючи вдома турецький діалект.
Турки-месхетинці говорять на одному з східно-анатолійських діалектів турецької мови. Мова турків-месхетинців більш ближча до азербайджанської, ніж до турецької мови. Деякі вчені висувають припущення про існування особливої мови месхетинських турків, що, втім, підтримується тільки частиною фахівців мовознавців-тюркологів. Відповідно до такої теорії вважається, що мова месхетинських турків є безпосереднім продовженням старотурецької мови, якою говорило тюркомовне населення Анатолії у Середньовіччі.
Більшість турків-месхетинців є мусульманами-сунітами, а меншість - мусульманами-шиїтами. Відзначають релігійні свята, серед яких — Курбан-байрам[4].
- Малиновская Е.А. ТУРКИ-МЕСХЕТИНЦЫ В УКРАИНЕ: ЭТНОСОЦИОЛОГИЧЕСКИЙ ОЧЕРК — К:, Генеза, 2006, 320 с. (рос.)
- BBC / Американская мечта репрессированного народа (рос.)
- ↑ (PDF) https://web.archive.org/web/20120603071601/http://www.ecmi.de/uploads/tx_lfpubdb/ECMI_AR_2011.pdf. Архів оригіналу (PDF) за 3 червня 2012.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Всеросійський перепис населення (2020—2021) https://rosstat.gov.ru/storage/mediabank/Tom5_tab1_VPN-2020.xlsx.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ An Ethnohistorical Dictionary of the Russian and Soviet Empires.
- ↑ а б Турки-месхетинці України. Хто вони?. Ukraїner (укр.). Процитовано 22 листопада 2019.
- ↑ Проблема ОУН—УПА та масових депортацій у повоєнний період в українській історіографії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 липня 2013. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
|
Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |