Турівське князівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Історія Білорусі
Coat of arms of Belarus (1918, 1991-1995).svg Official coat of arms of the Republic of Belarus (v).svg
Доісторична Білорусь
ПалеолітМезолітНеоліт
Бронзова добаЗалізна доба
Середньовіччя
ГуниБалтиСлов'яниСхідні слов'яни
Київська Русь
Полоцьке князівствоТурівське князівство
Смоленське князівство
Велике князівство Литовське
Новий час
Річ Посполита
Російська імперія
Північно-Західний край
Новітній час
Білоруська Народна Республіка
Радянська Соціалістична Республіка Білорусі
Литовсько-Білоруська Радянська Соціалістична Республіка
Серединна Литва
Білоруська Радянська Соціалістична Республіка
Західна Білорусь (розширення)
Білоруська крайова оборона
Білоруська визвольна армія
Сучасна Білорусь

Портал «Білорусь»
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Coat of Arms of Ukraine

Турівське, або Турівсько-Пінське князівство — руське князівство Х-ХІV століть у складі Київської Русі і Великого князівства Литовського. Столиця князівства — місто Турів.

Розміщене в центральній частині правобережного Полісся; північна, більша частина лежала на території, заселеній дреговичами, менша, південо-східна — деревлянами. В наші часи більша частина території Турівського князівства знаходиться у складі Республіки Білорусь, південні райони у складі України. В етнографічному плані територія князівства належить до україно-білоруської етнічної межі.

Історія[ред.ред. код]

Праліси і багна убезпечували мешканців Турово-Пінського князівства від наїздів південних кочовиків. Основою прожитку було хліборобство, полювання, рибальство та бджільництво; через Турово-Пінське князівство проходили важливі торгові шляхи: водний і сухопутний з Києва до Польщі та сухопутний з Києва на Литву і до балтійських країн, що сприяло економічному і політичному піднесенню Турово-Пінського князівства (зокрема у стосунках з Польщею і Литвою).

На півдні й заході Турівське князівство межувало з Волинською, на сході — з Київською, а на півночі — з Полоцькою землями.

Найдавніші, згадувані літописцем міста: Турів, який був політичним центром князівства (980) та Пінськ (1097 і 1166).

За Володимира Святославича Турово-Пінське князівство увійшло до складу Київської держави (вже з кінця 9 ст. було під її впливом).

У 980 першим київським намісником князівства став син Володимира Святополк.

За правління другого сина Володимира Ярослава у Турові посів його син Ізяслав. Коли у 1078 Ізяслава було вбито, Турівське князівство перейшло до молодшого сина Ізяслава Ярославовича, Ярополка, а згодом у 1088 році до другого сина Святополка, який княжив до 1093 року. На Любецькому з'їзді 1097 року Турівську землю було закріплено за нащадками Ізяслава.

В 1157 Юрій Ярославич, внук Святополка, зайняв Турів і відокремив Турово-Пінське князівство від Києва. Після смерті Юрія (1168), за його синів дійшло до поділу Турово-Пінського князівства на уділи з головним містом у Турові (Святополк), Дубровиці (Гліб) та Пінську (Ярополк). У пізніші часи дроблення території Турівського князівства продовжувалося.

У другій чверті 13 ст., за Данила Романовича, ці князівства підпали під вплив Галицько-Волинської держави, який тривав частково і після нападу татар на Україну в 1240 році, коли вони потрапили під владу Золотої Орди.

Користуючися з незгод у Золотій Орді та вигасання Галицько-Волинської династії Романовичів у 1330 роках, землі Турівського князівства опанувало Велике князівство Литовське, й вони повністю потрапили під владу представників литовської династії Гедиміновичів.

Князі[ред.ред. код]

Турів у складі Київської Русі.
Пам'ятник Кирилу Турівському на Замковій горі.
  • Тур[1] (кінець Х ст.)

Рюриковичі

Палемоновичі

  • Писімонт[2] (друга половина ХІІІ ст.)

Гедиміновичі

  • Михайло Васильович (? — 1398)
  • Семен Васильович[3] (1398–1399)

Нащадки[ред.ред. код]

Нащадками турівських князів вважаються представники відомих українських шляхетських династій — князі Острозькі[4] і Святополк-Четвертинські.

Визначні представники[ред.ред. код]

Найбільш відомим представником Турівського князівства в нашій історії був Кирило Турівський, філософ і церковний письменник ХІІ ст.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Легендарний засновник міста Турова. В «Повісті врем'яних літ» згадується під 980-м роком.
  2. Постать напівлегендарна. Як князь турівський згадується лише в списку ХVІІІ ст. «Хроніки литовської і жемайтської» під 1276-м роком.
  3. Загинув у битві на Ворсклі.
  4. Максимович М. О. Письма о князьях Острожских к графине А. Д. Блудовой. — Киев: В типографии Федорова, 1868. — 54 с. (рос.)

Література[ред.ред. код]