Тутмос I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тутмос I
Голова статуї фараона XVIII династії, можливо, Тутмоса I. Британський музей, Лондон
Голова статуї фараона XVIII династії, можливо, Тутмоса I. Британський музей, Лондон
Давньоєгипетський фараон
Панування 1506—1493 до н. е. (спірно),  18 династія
Попередник Аменхотеп I
Наступник Тутмос II
Тронне ім'я (преномен): Aakheperkare
ˁ3-ḫpr-k3-Rˁ
Величний вияв Ka Ра[1]
M23
t
L2
t
<
N5
O29
L1D28
>
Власне ім'я (номен): Djehutymose / Thutmose
Ḏḥwtj-msj(w)
Народжений Тотом
G39N5
Z1
<
G26F31S29
>

Djehutymose Khamyre
Ḏḥwty-ms(jw)-ḫˁ-mj-rˁ
Народжений Тотом, що являється як Ра
G39N5
Z1
<
G26F31O34
N28
W19N5
>
Ім'я Гора: Kanekhet Merimaat
K3-nḫt-mrj-m3ˁt
Сильний бик, улюбленець Маат
G5
E1
D40
U6C10
Srxtail2.GIF
Ім'я небті: Khaemneseret Aapehty
Ḫˁ-m-nsrt-ˁ3-pḥtj
Той, хто з'являється з уреєм
G16
N28
D36
G17
N35
F20
D21 X1
I13O29
F9 F9
Золоте ім'я Гора: Neferreneput Sankhibu
Nfr-rnpwt-s-ˁnḫ-jb.w
Той, чиї роки прекрасні
G8
F35M4M4M4S29S34F34 F34
F34

Діти Тутмос II, Хатшепсут, Аменмос, Ваджмос, Нефрубіті
Батько невідомий (можливо Аменхотеп I)
Мати Сенісенеб
Помер 1493 до н.е.
Місце поховання Дейр ель-Бахрі
Монументи IV та V пілон,2 обеліски і гіпостильна зала в Карнаці

Тутмос I — фараон Стародавнього Єгипту, що правив приблизно в 1504—1492 роках до н. е., з XVIII династії. Чоловік сестри Аменхотепа I Яхмес і, можливо, син Яхмоса I від другорядної (не головної) дружини Сенісенеб. Ім'я Тутмоса в давньоєгипетській транскрипції звучало, імовірно, як Джехутімесу (Дхауті-Масі, буквально «Народжений Тотом»).

Біографія[ред. | ред. код]

Скориставшись, напевно, зміною фараонів, північна частина Нубії повстала. На початку 2-го року царювання Тутмос I на чолі армії відплив на південь для придушення цього повстання. У квітні він досяг Тангу-ра, де сталася битва з повстанцями. Тутмос особисто вразив нубійського вождя списом, і, незважаючи на підтримку кочівників, які вторглися з пустелі, ворог був повністю розгромлений. Потім Тутмос I продовжив похід вгору по Нілу, а труп переможеного нубійського вождя був повішений на носі човна вниз головою для залякування всіх непокірних племен Нубії. Біля 3-го порога Тутмос встановив 5 тріумфальних стін, а єгипетське панування над завойованими землями було закріплено закладкою фортеці на острові Томбос. Після цього Тутмос I просунувся ще південніше і захопив велику і родючу область Донгола «аж до країни Караї». Напис на острові Арко ясно вказує, що під час свого походу на південь Тутмос піддав Нубію повному розоренню. Цілі племена були загнанні в рабство.

В серпні того ж року Тутмос I повернув назад і повернувся на острів Томбос, де встановив тріумфальну плиту, напис на якій стверджує, що до цього часу фараон правив від Томбоса на півдні до Євфрату на півночі. Однак наскільки нам відомо, цей його напис відноситься до того часу, коли він ще не зробив настільки великих завоювань в Азії. Можливо, плита Тутмоса I свідчить про те, що його попередник Аменхотеп I, все ж почав похід в Сирію і Палестину і просунувся там далеко на північ. Через рік після початку свого нубійського походу, в квітні 3-го року царювання (бл. 1506) Тутмос повернувся до 1-го порога, де він наказав розчистити канал Сенусерта III.

Після походу на південь, Тутмос I почав похід в Азію. Але цей похід був, швидше за все, переможним набігом. Тутмос пройшов Палестину і Сирію, очевидно, без істотних зіткнень з військами місцевих володарів. Війська Тутмоса I досягли Нахаріни (Мітанні), на Євфраті, вперше побачивши велику річку, поточну, не в звичайному для єгиптян напрямку з півдня на північ, як Ніл, а з півночі на південь, що привело їх у велике здивування й знайшло відображення в єгипетській назві річки — «Перевернута вода». Мітанійський цар був захоплений зненацька; в битві єгиптяни здобули рішучу перемогу і захопили безліч полонених. На березі Євфрату Тутмос велів висікти напис, що відзначає північний рубіж його володінь. В Єгипет фараон повернувся з багатою здобиччю.

Величезні цінності, захоплені під час походів до Нубії та в Азію, і щорічна данина з підкорених областей збагатили державу. Це, насамперед, відбилося на архітектурі. Активне храмове будівництво велося по всій долині Нілу. Тутмос почав перебудовувати Карнацький храм (єгип. Апа-сауа) в пишну споруду гідуе «переможного Амона» (зодчий Інені). Поруч були зведені два обеліска заввишки по 23 метра кожний, дві величезні подвійні кам'яні башти з воротами посередині ([[пілон]и]), двори з рядами величезних царських статуй. Тутмос відновив шанований храм Осіріса в Абідосі й пожертвував в нього багаті приналежності і обстановку для культу з золота і срібла і чудові зображення богів. Почав, але не встиг закінчити споруди, які мали з'єднати храм Амона з храмом богині Мут.

Голова мумії фараона Тутмоса I

Тутмос був першим фараоном, який свою гробницю обособив від поминального храму і відмовився від пишного надгробка, з метою зробити її непомітніше і, таким чином, зберегти від розграбування. Гробницю він наказав висікти в скелі в пустельній ущелині (в так званій «Долині царів»), на північний захід від Фів, а поминальний храм збудував, як і колишні царі, в долині Нілу. Роботи над гробницею велися в глибокій таємниці, вхід в неї був ретельно замаскований. Але всі ці обережності все ж не врятували усипальницю від грабіжників. Добре збережена мумія фараона була виявлена ​​в 1881 році у похованні DB320 в Дейр ель-Бахрі.

Прямі спадкоємці Тутмоса I — два сина від його головної дружини Яхмос — Ваджмос (ВадМасі, «Народжений богинею Ваджіт») і Аменмос (Аман-Масі, «Народжений Амоном») померли раніше батька, померла і дочка Неферубіті, а дочка Хатшепсут була видана заміж за свого брата, сина Тутмоса I від його другорядної дружини Мутнофрет (Мут-нафа), Тутмоса II. Останній і був проголошений спадкоємцем престолу.

Пізніший відомий нам рік його царювання — дев'ятий, але, згідно зі списками царів, Тутмос I правил 13 років. Можливо, що на останніх роках життя за підстаркуватого Тутмоса I правил його син Тутмос II.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Clayton, Peter. Chronicle of the Pharaohs, Thames and Hudson Ltd, paperback 2006, p.100

Література[ред. | ред. код]

  • История Древнего Востока. Зарождение древнейших классовых обществ и первые очаги рабовладельческой цивилизации
  • Авдиев В. И.: Военная история древнего Египта
  • Эрлихман В. В.: Правители мира
  • Петер Элебрахт «Трагедия пирамид! 5000 лет разграбления египетских усыпальниц» (перевод с немецкого) О. И. Павловой, Москва, издательство «Прогресс», 1984 года./Peter Ehlebracht «Heltet die Piramiden Fest! 5000 Jahre Grabraub in Agypten» Dusseldorf — Wien, 1980, Econ Verlag.

Посилання[ред. | ред. код]