Тюльпанне дерево американське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тюльпанне дерево американське
Квітуче тюльпанне дерево американське в Олеському замку
Квітуче тюльпанне дерево американське в Олеському замку
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Магноліїди
Порядок: Магнолієцвіті (Magnoliales)
Родина: Магнолієві  (Magnoliaceae)
Рід: Ліріодендрон (Liriodendron)
Вид: Тюльпанне дерево американське
Біноміальна назва
Liriodendron tulipifera
L., 1753
Liriodendron tulipifera range map 1.png
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Liriodendron tulipifera
EOL logo.svg EOL: 1155834
IPNI: 30197364-2
ITIS logo.svg ITIS: 18086
IUCN logo.svg МСОП: 194015
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3415

Тюльпанне дерево американське[1] (Liriodendron tulipifera) — вид рослин роду Ліріодендрон, найближчий родич магнолії.

Назва[ред. | ред. код]

Родова назва означає «дерево-ліра». Так його назвали за оригінальну форму листків, яка притаманна тільки йому. А тюльпановим його називають за пахучі квіти жовтогарячого кольору, які зовнішнім виглядом нагадують тюльпани. Деревина тюльпанного дерева продається під назвою «жовтої тополі», хоча до роду Populus вона не має відношення.

Будова[ред. | ред. код]

Листяне дерево, що скидає листя на зиму. Квіти великі, до 6 см у діаметрі, поодинокі, зеленувато-жовтуваті. Восени на місці квіток дозрівають видовжені плоди коричневого кольору. Тюльпанне дерево американське доживає до 500 років.

Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]

Тюльпанне дерево веде свій родовід із Північної Америки, де воно поширене від Індіани й Пенсильванії до Флориди й Арканзасу.

Ростуть ліріодендрони поодиноко та невеликими групами. Найбільші екземпляри можна зустріти лише в басейні річки Охіе. Висота таких дерев досягає 60 м, а діаметр стовбура — 3 м.

Найкращий час для огляду ліріодендрона — у червні, коли він увесь вкривається квітами.

В Україні[ред. | ред. код]

У Журавному Львівської області росте 300-літнє тюльпанове дерево. Також є у селі Варяж Львівської області. Цвіте, зокрема, в Ужгороді.[2]

У прикарпатському Єзуполі, на території колишнього палацу Дідушицьких (тепер територія Обласного дитячого психоневрологічного санаторію), росте тюльпанне дерево, привезене з далеких країв і посаджене Войцехом Дідушицьким-батьком (ХІХ ст.)[3].

Понад 120 років його вирощують у ботанічних садах Києва. У Ботанічному саду ім. М.Гришка розквітає на початку червня[4]. Квітне і в Ботанічному саду ім. О.Фоміна. Зустрічається воно також і в деяких інших старих парках та дендраріях, зокрема, дендропарку НЛТУ, парку Олеському замку, Стрийському парку.

Тюльпанове дерево у Ворзелі (посаджене в 1914) — одне із найбільших в Україні. Його висота становить близько 30 м, а діаметр стовбура — понад 1 м.

В інших країнах[ред. | ред. код]

Уперше на територію Росії тюльпанове дерево завезли 1737 року.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Широко використовується у декоративному озеленені.

Тюльпанове дерево швидко росте і дає не дуже тверду, але легку й міцну деревину, що придатна для виготовлення меблів.[5]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Liriodendron tulipifera // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Ужгородське «дерево-ліра» квітне тюльпанами. Архів оригіналу за 3 квітень 2015. Процитовано 3 березень 2015. 
  3. Місто імені Христа / С. Ружицька // Порадник. — Львів, 2015. — № 7(101). — с. 32-33.
  4. Національний Ботанічний сад ім. М. М. Гришка :: Календарь цветения
  5. Ліс. — К.Махаон-Україна, 2008. — 304 с., іл. — С. 153

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бродович Т. М., Бродович М. М. Атлас дерев та кущів заходу України.— Львів: Вища школа, 1973.
  • Бродович Т. М. Деревья и кустарники запада УССР: атлас / Т. М. Бродович, М. М. Бродович.— Львов: Вища школа, 1979.— 251 с.