Тютюнник Григорій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тютюнник Григорій Михайлович
Тютюнник Г.jpg
Григорій Тютюнник
Народився 23 квітня 1920(1920-04-23)
c.Шилівка Зіньківського району, Полтавщина
Помер 29 серпня 1961(1961-08-29) (41 рік)
Львів
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Національність Українець
Діяльність поет, прозаїк
Alma mater ХНУ
Мова творів українська
Жанр роман
Брати, сестри  • Тютюнник Григір Михайлович
Нагороди
Орден «Знак Пошани» Національна премія України імені Тараса Шевченка
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1963

Григо́рій Миха́йлович Тютю́нник (*23 квітня 1920, c.Шилівка Зіньківського району, Полтавщина — †29 серпня 1961Львів) — український письменник, прозаїк, поет

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 23 квітня 1920 року в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині.

З 1938 р. — студент Харківського університету, навчання в якому перервала війна.

Добровольцем пішов на фронт, двічі його тяжко поранено, двічі тікав з полону, брав участь у діях партизанських загонів — на території Кіровоградщини та Чехословаччини.

Письменник важко пережив роки війни, до кінця життя мав відломок біля серця. Після воєнних років був на педагогічній праці, працював співробітником львівського журналу «Жовтень», вів активну й напружену літературну діяльність. Творчий доробок митця складає збірка оповідань «Зоряні межі» (1950), повість «Хмарка сонця не заступить» (1957). Вже після смерті письменника світ побачив його збірку поезій воєнного часу «Журавлині ключі» який опубліковано 1963 року.

Роман Григорія Тютюнника «Вир» посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії українського письменства. Його поява стала справжньою подією в літературному житті, засвідчила поступове, але неухильне одужання й відродження національної словесності після того удару, якого завдали їй десятиліття сталінського фізичного та ідеологічного терору.

Тютюнникові вдалося створити широке епічне полотно, густо населене різноманітними персонажами, в межах якого порушувались як гостроактуальні, так і вічні проблеми людського буття. Автор відмовився від утверджуваної десятиліттями практики схематизованого, одноплощинного зображення людини, натомість показав своїх героїв насамперед індивідуально неповторними особистостями.

Помер Григорій Тютюнник 29 серпня 1961 року у Львові[1]. Поховано на Личаківському цвинтарі[2].

«Коріння» — спогади про автора роману «Вир» Григорія Михайловича Тютюнника :

«Через годину того ж дня я дістав телеграму: Григорій помер… На столі в його кімнаті лишилася рівненько складена в потертій папці друга частина роману „Вир“» .

25.VIII.1961

Український письменник — Тютюнник Григір Михайлович (19311980) припадає йому молодшим братом по батькові. Брати Григорій та Григір Тютюнники дістали одне й те саме ім'я Григорій через випадковий збіг обставин. Григорія насправді хотіли назвати Георгієм (Їгором)[3]. Записувати дитину відрядили діда по матері, який по дорозі до сільради добряче випив[джерело?] за здоров'я новонародженого. Коли ж потрапив до сільради, то переплутав ім'я і записав онука Григорієм. Про дідову витівку дізналися, коли Їгору-Григорію було вже років п'ятнадцять — на той час у Михайла Тютюнника у новій сім'ї уже підростав другий син, за іронією долі, теж Григорій. Згодом, щоб відрізняли братів, молодшого стали звати Григором. Більше, про відносини братів, що спочатку складалися важко, а потім стали прикладом сильної, світової братерської любові, — можна прочитати в спогадах молодшого брата Григора Тютюнника «Коріння».

Твори[ред. | ред. код]

  • Вир (роман) Перша книга (1960), друга книга (1962)
  • Журавлині ключі (збірка поезій)
  • Зорані межі (збірка оповідань)
  • Хмарка сонця не заступить (повість)

Екранізація[ред. | ред. код]

У 1983 режисер Станіслав Клименко зняв за романом письменника художній фільм «Вир».

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]