Тягинка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Тягинка
Beryslavskyj.jpg
Герб Тягинки
Країна Україна Україна
Область Херсонська
Район/міськрада Бериславський
Рада/громада Тягинська сільська рада
Код КОАТУУ 6520687101
Основні дані
Засноване 1778
Населення 2031
Площа 9,9219 км²
Густота населення 204,7 осіб/км²
Поштовий індекс 74330[1]
Телефонний код +380 5546
Географічні дані
Географічні координати 46°46′54″ пн. ш. 33°03′14″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
17 м
Водойми річки: Дніпро, Тягінка
Місцева влада
Адреса ради 74330, Херсонська обл., Бериславський р-н, с. Тягинка, вул. Цюрупи, 1; тел. 46-2-15
Карта
Тягинка. Карта розташування: Україна
Тягинка
Тягинка
Тягинка. Карта розташування: Херсонська область
Тягинка
Тягинка
Мапа

Тягинка у Вікісховищі?

Тяги́нка — село в Україні, в Бериславському районі Херсонської області. Центр Тягинської сільської ради, колишній центр Тягинської волості. Населення становить 2031 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

У другій половині XVII ст. поряд із селом знаходилась турецька фортеця Тягинь, яка навесні 1673 року була успішно атакована Іваном Сірком.

Острів Мале Городище — поселення доби бронзи.

Острів Велике Городище — античне поселення, залишки середньовічної фортеці Тягин.

Заснована генуезцями, наприкінці XV століття захоплена турками. У 1492 році українські козаки захопили біля Тягина турецький корабель. Це був перший відомий в історії бій козаків з турками. 1673 року фортецю Тягин атакував кошовий отаман Іван Сірко, а 1693 року — Семен Палій. Наприкінці XVII століття фортеця припинила своє існування.

Станом на 1886 рік у містечку при річці Тягінка мешкала 1241 особа, налічувалось 220 дворів, церква православна, позиково-ощадне товариство, 5 лавок, постоялий двір[2].

Село постраждало від Голодомору, проведеного радянським урядом у 1932-1933 роках. Комуністична влада здійснювала примусове вилучення хліба[3]. Згідно з мартирологом Національної книги пам'яті України, складеного на основі різних джерел, встановлено імена 17 загиблих. Проте загиблих значно більше. За встановленими даними відомо про 124 особи, проте їхні імена не ідентифіковано[4].

Археологічні розвідки[ред. | ред. код]

Археологічні дослідження о. Велике Городище проводилися у 1913 та 1992-1993 роках.

1992 року, за ініціативи Херсонського коша Українського козацтва, на о. Велике Городище встановлено пам'ятник на честь 500-річчя Українського козацтва.

2017 року під час проведення робіт поблизу села, археологами виявлено сліди фортеці часів Кримського ханства і середньовічного городища. Тут знайшли татарські монети, середньовічний посуд і навіть, залишки керамічного водогону, яким вже тоді користувалися. Завдяки ковальським виробам дослідники визначили, що тут колись проходили кордони Великого князівства Литовського часів князя Вітовта. Знайдені артефакти вченими передано до Херсонського обласного краєзнавчого музею[5].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У селі є пам'ятник Богданові Хмельницькому, який встановлено у 1954 році.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Паталах О. Відлуння Великого Степу. Історія Північного Причорномор'я в особах. — Херсон: Надднпіпряночка, 2009. — 133 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Херсонська область. Бериславський район
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Державний архів Херсонської області, ф. П – 127, оп. 1 а, спр. 2)
  4. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Херсонська область. - Херсон : Наддніпрян. правда, 2008. - с. 252
  5. «Про „Новоросію“ не може бути й мови»: Археологи на Херсонщині виявили середньовічне місто (відео)