Тязів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Тязів
Вид на село, квітень 2008 року
Вид на село, квітень 2008 року
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Тисменицький район
Рада/громада Тязівська сільська рада
Код КОАТУУ 2625886301
Основні дані
Засноване 1222[1]
Населення 1234
Площа 17,62 км²
Густота населення 70,03 осіб/км²
Поштовий індекс 77434
Телефонний код +380 3436
Географічні дані
Географічні координати 49°00′59″ пн. ш. 24°42′02″ сх. д. / 49.01639° пн. ш. 24.70056° сх. д. / 49.01639; 24.70056Координати: 49°00′59″ пн. ш. 24°42′02″ сх. д. / 49.01639° пн. ш. 24.70056° сх. д. / 49.01639; 24.70056
Місцева влада
Адреса ради 77415 Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Тязів вул. Шевченка, 22 , тел. 42-1-41
Карта
Тязів. Карта розташування: Україна
Тязів
Тязів
Тязів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Тязів
Тязів
Мапа

Тязів у Вікісховищі?

Тя́зів — село Тисменицького району Івано-Франківської області.

Історія[ред. | ред. код]

На території села знайдено крем’яні знаряддя праці доби міді-бронзи. Жителі Тязева брали участь у визвольній боротьбі 1648 року. Після відступу військ Б. Хмельницького село спустошила польська шляхта. Після окупації Польщею Західноукраїнської Народної республіки в 1919 році село було сільською ґміною Станіславського повіту Станіславського воєводства, після укрупнення ґмін 1 серпня 1934 року село належало до гміни Боднарів, а з 15 липня 1935 року підлягало також постерунку поліції в Боднарові. У 2017 році відбувались святкування 795-річчя села.[2]

Церква архангела Михаїла[ред. | ред. код]

Церква арх. Михаїла (1854 р.), в стані руйнації під час Першої світової війни. Рисунок 1916 р.

Одноверха дерев’яна церква архангела Михаїла, зведена 1854 року, в ході Першої світової війни була пошкоджена - знищено банею, розбиті вікнами і пообдирані піддашшя. В подальшому перебігу воєнних дій вона була знищена повністю. На її місці спочатку збудували тимчасову каплицю, а в 1938 році – нову дерев’яну церкву.[3]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Володимир Посацький «Коник», «Журба» (1919 — 9.04.1946, Тязів) — хорунжий, сотенний другої сотні старшинської школи «Олені»[5].
  • Литвинець Микола Костянтинович «Комар» (22.05.1923 — 3.02.1951, с. Ангелівка Долинського р-ну Іван-Франківської обл.) — командир рою куреня «Дзвони» (1945—1946), член охорони курінного Володимира Чав'яка — «Чорноти» (1946-08.1947), старший вістун (1.01.1947) УПА; відзначений Золотим хрестом бойової заслуги 1-го класу (20.07.1950)[6].
  • Петраш Михайло Карлович «Явір» — український військовий діяч, поручник Української повстанської армії, командир сотні «Стріла», лицар Бронзового Хреста Заслуги.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВРУ
  2. Борис М. (2017) Прикарпатське село відзначило 795-річчя
  3. Слободян В. (2018) Наші церкви чужими очима, Збруч
  4. H.Dymnicka-Wołoszyńska. Stanisław Potocki h. Pilawa (1698—1760) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984.— t. XXVIII/1, zeszyt 116.— 178 s. (пол.) S. 156
  5. ІНШИЙ СОТЕННИЙ НА ПСЕВДО «КОНИК» — «Галичина», 23 червня 2016 року
  6. Федун Петро-«Полтава». Концепція Самостійної України. Том 2. Документи і матеріали / упоряд. і відп. ред. М. В. Романюк; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Центр незалежних історичних студій. — Львів, 2013. — С. 797; Проданик Д., Безбородько В. «Комар» — лицар Золотого Хреста бойової заслуги 1-го класу

Посилання[ред. | ред. код]