Тячів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тячiв
Tjachv gerb.png Tachiv prapor.png
Герб Тячева Прапор Тячева
Тячів
Тячів
Тячiв
Тячів на мапі України
Тячів на мапі України
Тячів на мапі Закарпатської області
Тячів на мапі Закарпатської області
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Закарпатська область
Район Тячівський район
Рада Тячівська міська рада
Код КОАТУУ 2124410100
Засноване 1329
Статус міста з 1961 року
Населення 9 043 (01.01.2016)[1]
Площа 27 км²
Густота населення 335 осіб/км²
Поштові індекси 90500
Телефонний код +380-3134
Координати 48°00′58″ пн. ш. 23°34′19″ сх. д. / 48.01611° пн. ш. 23.57194° сх. д. / 48.01611; 23.57194Координати: 48°00′58″ пн. ш. 23°34′19″ сх. д. / 48.01611° пн. ш. 23.57194° сх. д. / 48.01611; 23.57194
Водойма Річка Тиса
Міста-побратими
День міста друга або третя субота-неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Тячів
До обл./респ. центру
 - залізницею 140 км
 - автошляхами 130 км
Міська влада
Адреса 90500, Закарпатська обл.
Тячівський р-н, м.Тячів
вул. Незалежності, 30
Веб-сторінка http://tyachiv.org/
Міський голова Ковач Іван Іванович

Commons-logo.svg Тячiв у Вікісховищі

Тя́чів — місто районного підпорядкування з 1961, районний центр Закарпатської області. Розташований в Мараморошській котловині, на правому березі Тиси, за 136 км на південний схід від Ужгорода.

У документах вперше згадується з XIV століття. У 1329 угорський король Карл Роберт своєю грамотою надав місту (разом з Хустом, Вишково, Довгим Полем та Сігетом) титул королівського з відповідними привілеями.

Назва[ред.ред. код]

Українською Тячів, Тячево (залізнична станція), рос. Тячев, угор. Técső, чеськ. Tiačevo, Tjačevo, Ťačovo, Tjačev, рум. Teceu, Teceu Mare, нім. Groß-Teutschenau,

На війсковій історичній мапі имперії Габсбургів First Military Survey (1763-1787) місто позначене як Dőts.

Dőts First Military Survey 1763-1787.jpg

На мапі фон Міга (1782-1787) також Dőts.

[[Файл:Dots_maps-Fon-Miga_1782-1787_гг.jpg|link=Dots maps-Fon-Miga 1782-1787 гг.jpg]

На мапі Second Military Survey (1806-1869) місто позначене угорською мовою Técső.

Técső Second Military Survey 1806-1869.jpg

Колишня синагога в Тячеві, де зараз розташований спортзал ДЮСШ

Герб Тячева[ред.ред. код]

Найдавніша печатка з "польским" орлом є на документі датованому 28.06.1701 р. Рішенням сесії міської ради 28.06.1991 року Тячеву повернено історичний герб. Сучасний офіційний герб затверджений міською радою 10.02.2004 р.

Населення[ред.ред. код]

Перепис населення у 1908 році свідчить, що в Тячеві було:

За національним складом у самому місті Тячеві записалися:

Національний склад населення Тячева за переписом 2001 року:

Економіка[ред.ред. код]

За радянські часи в місті працював: металозавод і харчова промисловість (серед іншого плодоконсервний завод), фабрика мистистецьких виробів. За часів незалежності України із складним фінансування металозавод і харчова промисловість занепала. Зараз в місті працюють три фабрики з частковими іноземними інвестиціями та 100% іноземними інвестиціями, фабрика по виробництву сировини для мебелі з інвестиціями США, фабрика із пошиву одягу з інвестиціями Італії та фабрика по виготовленню твердо-паливних брикет з інвестиціями Угорщити. На території міста також діє низка малих та середніх підприємст та підприємців. В околицях Тячева розвинуте садівництво, зокрема вирощування яблук .

Повені[ред.ред. код]

На пам'яті сторожилів, Потисся сильно заливало у травні 1913 р., восени 1937 р. В травні 1970 р. вода прорвала дамбу і ринула в центр міста. За дві години Тячів був весь у воді. Багато будинків було знесено водою, особливо ті, що були збудовані з вальків. Тодішній рівень води відмічений на пам'ятнику з кам'яних брил неподалік від районної лікарні. Потерпілим видавалася грошова допомога, будівельні матеріали, а для найбідніших побудували «фінські» будиночки. Був побудований житловий масив з двоповерхівок на новій вулиці Комсомольській. Через 23 роки, 20-21 грудня 1993 р.піднявся рівень Тиси і Тячів знову був у воді.

Повінь 4-5 листопада 1998 р. — ще свіжа в пам'яті. Область Указом президента була оголошена зоною стихійного лиха. До Тячева з усієї України та з-за кордону надходила гуманітарна допомога, продукти харчування, одяг, ліки, будівельні матеріали. В редакцію районної газети надходили листи, в яких на помешкання запрошували потерпілих, пропонувалось безкоштовне житло. В Угорщину, Словаччину, Румунію та інші держави запрошувалися діти на відпочинок безкоштовно. В санаторії Закарпаття, Криму та Херсона також було запрошено багато дітей.

В березні 2000 року місто знову опинилося у воді. На порятунок селянам, дорогу до яких затопило, було надано амфібію, але вона виявилася несправною, і рятівників довелося рятувати із залучення вертольоту з Угорщини. Після повені держава надала кошти для укріплення дамб.

27-28 липня 2008 року рівень води в Тисі знову піднявся до небезпечного, але завдяки шлюзу, збудованому після 2000 року, вдалося уникнути значних ушкоджень.

Релігія[ред.ред. код]

В місті з давніх часів діють три церкви: реформатська, римо-католицька та греко-католицька.

Реформатська церква заснована у ХІІ ст. Королем Лодіславом Великим, як римо-католицька. Та після поділу церков у 1556 р. стала Реформатською. До 1944 р. у храмі знаходилася одна з найбагатших бібліотек Мараморощини. На стінах у середині церкви є дві стели, де записані імена вірників, що загинули у першій та другій світових війнах. У списку серед загиблих зустрічаються і русинські та гуцульськи прізвища.

Римо-католицька церква збудована у 1780 році.

Греко-католицька церква була збудована у 1852 р. на честь Успення Пречистої Діви Марії. У 1948 р., після заборони греко-католицької віри радянською владою, церква була передана православній громаді. Зараз у цьому храмі знов відправляють богослужіння греко-католики.

За роки незалежності збудовано два нові православні храми.

В місті є Молитовний будинок ЄХБ та храм ХВЄ (Церква Живого Бога), Церква адвентистів сьомого дня, Зал Царства Свідків Єгови, діють релігійні громади інших конфесій та напрямків.

Пам'ятники[ред.ред. код]

По вулиці Кошута встановлені два пам'ятники: Тарасу Шевченку та погруддя угорському революціонеру Лойошу Кошуту. В центрі міста - погруддя мешканцю с.Дулово Тячівського району, надпоручнику корпусу генерала Л.Сободи танкісту С. М. Вайді, який загинув в боях за польське місто Творкув (пол. Tworków) 6 квітня 1945 року. Біля Реформатської церкви  погруддя відомому угорському художнику Шімону Голлоші, який певний час мешкав у м.Тячів, воїнам визволителям у міському парку, відновлено пам'ятник загиблим тячівцям у першій та другій світових війнах, виділено місце для пам'ятника воїнам-афганцям, восени 2014 року було поставлено пам'ятник Небесної Сотні. Пам'ятник Леніну нині знятий з постаменту.

Спорт[ред.ред. код]

Спортивні споруди м.Тячів: міський стадіон ім. Л.Бийреша, міські тенісні корти на п'ять ліній (найкращі в області та одні з найкращих в Україні), два міні-футбольні поля зі штучним покриттям, баскетбольний майданчик (відкритий), волейбольний майданчик (відкритий), футбольне поле трав'яне (при ЗОШ №1), спортивні зали загальноосвітніх шкіл, спортивний зал ДЮСШ, критий басейн на в'їзді в місто, розпочате будування спортивного комплексу біля ЗОШ №1.

Освіта[ред.ред. код]

На території міста діють три загальноосвітні школи: ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. Василя Ґренджі-Донського, ЗОШ І-ІІІ ст. №2 та ЗОШ І-ІІІ ст. №3 з угорською мовою при якій діє угорський ліцей.

Також діє Тячівський професійний ліцей в якому здобувають професії: слюсарі, оператори комп’ютерного набору, кухарі та інші.

Відомі люди[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))

Посилання[ред.ред. код]