Тячів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тячів
Герб Тячева Прапор Тячева
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Закарпатська область
Район Тячівський район
Громада Тячівська міська громада
Засноване 1329
Статус міста від 1961 року
Населення 8980 (01.01.2017)[1]
 - повне 8980 (01.01.2017)[1]
Площа 12 км²
Густота населення 335 осіб/км²
Поштові індекси 90500
Телефонний код +380-3134
Координати 48°00′58″ пн. ш. 23°34′19″ сх. д. / 48.01611° пн. ш. 23.57194° сх. д. / 48.01611; 23.57194Координати: 48°00′58″ пн. ш. 23°34′19″ сх. д. / 48.01611° пн. ш. 23.57194° сх. д. / 48.01611; 23.57194
Водойма р. Тиса
Назва мешканців тя́чівець
тя́чівка
тя́чівці
Міста-побратими
День міста друга або третя субота-неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Тячів
До обл./респ. центру
 - залізницею 140 км
 - автошляхами 130 км
Міська влада
Адреса 90500, Закарпатська обл.
Тячівський р-н, м. Тячів
вул. Незалежності, 30
Вебсторінка Тячівська громада
Міський голова Ковач Іван Іванович

CMNS: Тячів у Вікісховищі

Мапа
Тячів. Карта розташування: Україна
Тячів
Тячів
Тячів. Карта розташування: Закарпатська область
Тячів
Тячів
Мапа

Тя́чів — місто, центр Тячівської міської громади, Тячівського району Закарпатської області. У документах вперше згадується з XIV століття. У 1329 році угорський король Карл Роберт своєю грамотою надав місту (разом з Хустом, Вишковом, Довгим Полем та Сіґетом) титул королівського з відповідними привілеями.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване в Мараморошській котловині, на правому березі Тиси, за 136 км на південний схід від Ужгорода.

Клімат[ред. | ред. код]

Кліматограма Тячева
СЛБКТЧЛСВЖЛГ
 
 
85
 
 
−1
−7
 
 
80
 
 
1
−6
 
 
89
 
 
7
−3
 
 
87
 
 
14
3
 
 
118
 
 
19
8
 
 
124
 
 
22
12
 
 
128
 
 
23
14
 
 
96
 
 
24
13
 
 
99
 
 
19
9
 
 
100
 
 
14
5
 
 
93
 
 
8
1
 
 
99
 
 
2
−4
Середня макс. і мін. температури повітря (°C)
Атмосферні опади (мм), за рік : 1198 мм.

Джерело: Тячів «Climate-Data.org» (англ.)


Назва[ред. | ред. код]

Українською Тячів, Тячево (залізнична станція), рос. Тячев, угор. Técső, чеськ. Tiačevo, Tjačevo, Ťačovo, Tjačev, рум. Teceu, Teceu Mare, нім. Groß-Teutschenau,

На військовій історичній мапі імперії Габсбургів First Military Survey (1763—1787) місто позначене як Dőts.

На мапі фон Міга (1782—1787) також Dőts.

На мапі Second Military Survey (1806—1869) місто позначене угорською мовою Técső.

Нова версія появи назви міста Тячів :

Фрагмент Грамоти короля Карла Роберта від 1329 року, де нібито згаданий Тячів (Thejsem або Thechew).
  1. На картах з Dőts більш пологий правий берег Тиси до теперішньої Н.Апші позначений THEJS.
  1. В грамоті К. Роберта від 1329 року є згадка (поміж Wisk та Hoszumezo) про Thejsem (або Thechew, бо нерозбірливо). Це королівське розпорядження стосувалося шляхів транспортування солі з Сігета вздовж Тиси та пільг для виконавців. Слово Тячів могло сформуватися з THEJS як «затоплювана Тисою низовина» під впливом інших мов мешканців краю через різну вимову латинського Thejs. Топонімічна самоназва Тячева тому й відрізняється в іст. джерелах різними мовами.

Назва Dőts, можливо, була скасована разом з крахом у 1804 році. Священної Римської імперії (з офіційною латиною) та з перекраянням сфер впливу.

Чиновник на прізвище Dőts (було таке в Угорщині) міг бути причетним до забудови на ризикових землях. Зрештою була повернута історична назва місцевості—Thejs (ПОТИССЯ). Або, ближче до слов'янського «місцевість, де Те(і)че В/ода/»—там де течія[джерело?].

Нові історичні дослідження[ред. | ред. код]

Немає у доступі мап раніше другої половини 18 ст. з назвою подібною до «угор. Técső, чеськ. Tiačevo, Tjačevo, Ťačovo, Tjačev, рум. Teceu, Teceu Mare, нім. Groß-Teutschenau…». Тобто, перша згадка має бути про Dőts, а не про Thechew (король Карл Роберт — 1329).

Мапи з Dőts—самі ранні, де явно позначене поселення відповідне теперішньому Тячеву.

На більш древніх мапах немає навіть шляхів по цьому березі Тиси.

І, при тому, що немає Тячева—чітко позначені Wisk (Вишково), Temete (Ремети), Szaplonca (Сепинца), Hoszumezo (Довге Поле). Причина в тому, що ця частина була безлюдною через підтоплення Тисою, дорога йшла вздовж Вишкова до Сіґета по високому лівому берегу. Був перехід через Тису біля Тересви — міст на дерев'яних палях або переправа вбрід коли менше води.

Символіка Тячева[ред. | ред. код]

Докладніше: Герб Тячева
Докладніше: Прапор Тячева

Найдавніший герб міста, печатка з «польським» орлом, є на документі датованому 28.06.1701 року. Рішенням сесії міської ради 28.06.1991 року Тячеву повернено історичний герб. Сучасний офіційний герб затверджений міською радою 10.02.2004 року.

Населення[ред. | ред. код]

Вулиця у середмісті Тячева
Середмістя Тячева взимку.

Перепис населення у 1908 році свідчить, що в Тячеві було:

За національним складом у самому місті Тячеві записалися:

Національний склад населення Тячева за переписом 2001 року:

Населення Тячева, станом на 2022 рік, налічувало 8,887 осіб[2].

Економіка[ред. | ред. код]

У радянські часи в місті діяли потужні промислові підприємства. Найбільшим був завод «Зеніт» (близько 3 000 працівників наприкінці 1980-х років), який з 1975 року спеціалізувався у радіоелектронному напрямку оборонного комплексу СРСР. Багато тячівців працювали також на плодоконсервному заводі та фабриці художніх виробів. За часів незалежності України, через складнощі фінансування, ці підприємства занепали та були розформовані.

Зараз в місті працюють три фабрики з іноземними інвестиціями. Є фабрика з виробництва сировини для меблів (інвестор з США), фабрика з пошиття одягу (італійський інвестор) та фабрика по виготовленню паливних брикетів (угорський інвестор). На території міста також діє низка малих та середніх підприємств і приватних підприємців. В околицях Тячева розвинуте садівництво, зокрема вирощування яблук і слив.

Будівельна компанія «Rishko Capital» зводить будинки у місті, які не поступаються кращим європейським зразкам. Наразі ведеться будівництво найвищої будівлі міста житлового комплексу «Sky Towers».

Повені[ред. | ред. код]

Підтопленя вулиці Тячів
Середмістя

На пам'яті старожилів Потисся сильно заливало у травні 1913 року та восени 1937 року. Мітка про рівень води у липні 1913 року була позначена на пам'ятнику Л. Кошуту.

У травні 1970 року вода прорвала дамбу і ринула в центр міста. За дві години Тячів був весь у воді. Багато будинків було змито водою, особливо ті, що були збудовані з вальків. Житловий фонд міста був пошкоджений на 90 %, 1860 будинків зазнали руйнації, з них понад 56 вимагали відбудови з фундаменту[3]. Тодішній рівень води позначений на пам'ятнику з кам'яних брил неподалік від районної лікарні. Потерпілим видавалася грошова допомога, будівельні матеріали, а для найбідніших побудували «фінські» будиночки. Був побудований житловий масив з двоповерхівок на новій вул. Комсомольській (нині вул. Промислова). Держава виділила кошти на закріплення і нарощування дамби. Дамба була розширена і нарощена на 1,2 м.

20-21 грудня 1993 року знов критично піднявся рівень Тиси і Тячів був у воді.

Повінь 4-5 листопада 1998 року ще свіжа в пам'яті. Закарпатська область Указом Президента була оголошена зоною стихійного лиха. До Тячева з усієї України та з-за кордону надходила гуманітарна допомога, продукти харчування, одяг, ліки, будівельні матеріали. В редакцію районної газети надходили листи, в яких на помешкання запрошували потерпілих, пропонувалось безкоштовне житло. В Угорщину, Словаччину, Румунію та інші держави запрошувалися діти на безкоштовний відпочинок. В санаторії Закарпаття, Криму та Херсона також їздили багато груп з дітей Тячівського району. Місто стало тимчасовою дислокацією групи авіації Національної гвардії України на Мі-8.

У березні 2000 року місто знову опинилося у воді. На порятунок селянам, дорогу до яких затопило, було надано амфібію, але вона виявилася несправною, і рятівників довелося рятувати із залученням вертольоту з Угорщини. Після повені держава надала кошти для укріплення дамб.

27-28 липня 2008 року рівень води в Тисі піднявся до небезпечного, але завдяки шлюзу, збудованому після 2000 року, вдалося уникнути значних підтоплень.

Релігія[ред. | ред. код]

У місті з давніх часів діють три церкви: реформатська, римо-католицька та греко-католицька.

Реформатська церква заснована як католицька у ХІІ столітті Королем Лодіславом Великим, та після поділу церков у 1556 році стала реформатською. До 1944 року у храмі знаходилася одна з найбагатших бібліотек Марморощини. На стінах у середині церкви є дві стели, де записані імена вірників, що загинули у першій та другій світових війнах. У списку серед загиблих зустрічаються і руські прізвища.

Католицька церква збудована 1780 року. Греко-католицька церква була збудована у 1852 році на честь Успення Пречистої Діви Марії. У 1948 році, після заборони греко-католицької віри радянською владою, церква була передана православній громаді. Зараз у цьому храмі знов відправляють богослужіння греко-католики. За роки незалежності збудовано два нові православні храми. В місті є молитовний будинок баптистів та церква адвентистів сьомого дня.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

По вулиці Кошута встановлені два пам'ятники: Тарасу Шевченку та погруддя угорському революціонеру Лойошу Кошуту. В центрі міста — погруддя мешканцю села Дулово Тячівського району, надпоручнику корпусу генерала Людвіка Свободи танкісту Степанові Вайді, який загинув в боях за польське місто Творкув 6 квітня 1945 року. Біля Реформатської церкви розташоване погруддя відомому угорському художнику Шимону Голлоші, який певний час мешкав у Тячеві. У міському парку стоїть пам'ятник воїнам-визволителям, загиблим у II світовій війні. В центрі міста відновлено пам'ятник загиблим тячівцям у І та ІІ світових війнах. Поряд збудований пам'ятник воїнам-афганцям. Восени 2014 року було встановлено пам'ятник Небесній Сотні на місці демонтованого у 1990-х роках пам'ятника В. І. Леніну.

Реформаторська церква таблички

Меморіальні, пам'ятні, анатоційні таблиці[ред. | ред. код]

У Тячеві встановлено дві меморіальних таблиці відомому угорському художнику Шімону Голлоші: одна на будинку, де Галлоші мешкав та творив, розташований на вулиці названій на його честь, друга — встановлена за ініціативи Спілки художників румунського міста Бая-Маре та урочисто відкрита 7 травня 2016 року на будівлі одного з корпусів тячівського ліцею. Відкриття останньої приурочили до 120-ліття угорської Нодьбанської школи живопису імені Шімона Голлоші.[4]

Спорт[ред. | ред. код]

Стадіон імені Людвика Бийреша

Спортивні споруди Тячева: спорткомплекс “Спортивна Арена “Тячів”, міський стадіон імені Л. Бийреша, міські тенісні корти — 5 ґрунтових та 1 з покриттям «хард» (найкращі в області та одні з найкращих в Україні), два міні-футбольні поля зі штучним покриттям, баскетбольний майданчик, волейбольний майданчик, футбольне поле трав'яне (при ЗОШ № 1), спортивні зали загальноосвітніх шкіл, спортивний зал ДЮСШ, критий басейн на в'їзді в місто.

Освіта[ред. | ред. код]

На території міста діють три загальноосвітні школи: ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 ім. Василя Ґренджі-Донського, ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 та ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 з угорською мовою навчання, при якій діє угорський ліцей, а також приватна школа "Щасливе місто".

Також діє Тячівський професійний ліцей, в якому здобувають професії: слюсарі, оператори комп'ютерного набору, кухарі та інші.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Померли[ред. | ред. код]

Пов'язані з містом[ред. | ред. код]

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Місто-побратим Наход

Світлини[ред. | ред. код]

Панорама Тячів[ред. | ред. код]

Панорама центр Тячів

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Україна / Ukrajina
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 8 листопада 2016. 
  4. Маджара Н. Меморіальну дошку Ш. Галлоші відкрили в Тячеві // Новини Закарпаття. — № 54 (4519). — 17 травня 2016. — С. 2.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]