Тібанський ярус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Система/
Період
Відділ/
Епоха
Ярус/
Вік
Вік
(млн років)
Антропоген, Q Голоцен, Q2 Мегхалейський 0 0,0042
Нортгриппський 0,0042 0,0082
Гренландський 0,0082 0,0117
Плейстоцен, Q1 Тарантський 0,0117 0,126
Тібанський 0,126 0,781
Калабрійський 0,781 1,80
Гелазький 1,80 2,58
Неоген, N Пліоцен, N2 П'яченський старіше
Примітки і коментарі 
Підрозділи четвертинної системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік[1].

Для голоценових віків і ярусів встановлено датування відносно 2000 року (тобто гренландій розпочався 11,7 тис. років тому, відраховуючи від останнього мілленіуму)[2][3].

Чибаній і Тарантій є неофіційними пропонованими назвами для ярусів середнього і верхнього плейстоцену, відповідно.

У Європі та Північній Америці голоцен традиційно поділяється на Пребореальний, Бореальний, Атлантичний, Суббореальний і Субатлантичний періоди за схемою Блітта — Сернандера (англ. Blytt–Sernander). Існує багато локальних систем поділу верхнього плейстоцену. Головними елементами такої переодизації слугують стадії наступу льодовиків (гляціали, льодовикові періоди) та їхнього відступу (інтергляціали, межильодовиків'я).

Тібанський вік і ярус (англ. Chibanian) — стратиграфічний підрозділ нижнього плейстоцену, є другим віком четвертинного періоду.[4] До того, як назва тібанський ярус була офіційно ратифікована у січні 2020 року, цей часовий інтервал був відомий як середній плейстоцен. Проміжок часу між 770 000—126 000 років тому. У цей вік також відбувся перехід у палеоантропології від нижнього до середнього палеоліту близько 300 000 років тому.

Тібанянському ярусу передує калабрійський, наступним є тарантський ярус.[5] Початок чибанського віку — інверсія Брюна-Матуями[en], коли магнітне поле Землі востаннє зазнало геомагнітної інверсії.[6] Завершення — початок Еємського інтергляціалу (5-а морська ізотопна стадія[en]).[7]

Міжнародний союз геологічних наук ратифікував назву Тібанський ярус у січні 2020, на честь місця розкопок у префектурі Тіба.[4]

Хронологія[ред. | ред. код]

Час Палеокліматологія Гляціологія Палеоантропологія
790–761 ka MIS 19 Гюнцький гляціал[en] Homo erectus pekinensis
761–712 ka MIS 18
712–676 ka MIS 17
676–621 ka MIS 16
621–563 ka MIS 15 Гюнц-Гаслахський інтергляціал[en] Мауер 1[en] (Homo heidelbergensis), череп Бодо[en]
563–524 ka MIS 14
524–474 ka MIS 13[en] кінець Кромеріанської стадії[en] Боксгровська людина[en] (Homo heidelbergensis)
474–424 ka MIS 12 Гаслахський гляціал[en] Тотавельська людина (Homo erectus)
424–374 ka MIS 11[en] Гоксненський інтергляціал[en] (Британія), Ярмаутський гляціал[en] (Північна Америка) Свонскомбська людина[en] (Homo heidelbergensis)
374–337 ka MIS 10 Міндельський гляціал[en], Ельстерський гляціал[en], Рісс
337–300 ka MIS 9 Marine Isotope Stage 9} Пурфлітський інтергляціал у Британії Мустьєрська культура
300–243 ka MIS 8 Ірхуд 1 (Homo sapiens); Середній палеоліт; Гаплогрупа A (Y-ДНК)[en]
243–191 ka MIS 7 Авелійський інтергляціал у Британії Мугарет-ель-Зуттіє[en]; Хауа-Фтеах
191–130 ka MIS 6 Іллінойський гляціал[en] Homo sapiens idaltu; Макро-гаплогрупа L (мтДНК)[en]; Мустьєрська культура
130–123 ka MIS 5[en] пік Еємського інтергляціалу; Сангойська культура

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Chart/Time Scale : [арх. 22 червня 2019 року] : [англ.] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
  2. IUGS ratifies Holocene. Процитовано 18 August 2018. 
  3. announcement ICS chart v2018/07. Процитовано 9 August 2018. 
  4. а б Hornyak, Tim (30 January 2020). Japan Puts Its Mark on Geologic Time with the Chibanian Age. Eos – Earth & Space Science News. American Geophysical Union. Процитовано 31 January 2020. 
  5. Cohen, K. M.; Finney, S. C.; Gibbard, P. L.; Fan, J.-X. (January 2020). International Chronostratigraphic Chart. International Commission on Stratigraphy. Процитовано 23 February 2020. 
  6. Gradstein, Felix M.; Ogg, James G.; Smith, Alan G., ред. (2004). A Geological Time Scale 2004 (вид. 3rd). Cambridge: Cambridge University Press. с. 28. ISBN 9780521786737. 
  7. D. Dahl-Jensen & others (2013). Eemian interglacial reconstructed from a Greenland folded ice core. Nature 493 (7433): 489–494. Bibcode:2013Natur.493..489N. PMID 23344358. doi:10.1038/nature11789.