Тільник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Традиційний морський Тільник
Французький матрос з фрегата «Жан Бар» (Jean Bart (D615), 14 липня 2008 р, видно тільник.)

Тільник (матроска; фр. marinière, IPA: [maʁinjɛʁ]); рос. тельня́шка, IPA: [tʲɪlʲˈnʲaʂkə]) — матроська спідня сорочка (з білими й синіми смугами) звичайно трикотажна. Виготовляється з в'язаної трикотажної тканини, в якій чергуються горизонтальні сині і білі смужки. В українському ВМФ стоїть на постачанні матросів і старшин, курсантів військово-морських інститутів та морської піхоти.

Перші тільники з'явилися в часи вітрильного флоту. Відмітна особливість тільника — це черговані горизонтальні біло-сині смуги. Точне походження смужок не відоме. Спочатку таке кольорове оформлення давало можливість бачити дії матросів при їх роботі з вітрилами на реях, а потім стало просто традицією.

На літній час для військовослужбовців призначені тонкі майки-тільники без рукавів, існують також зимові утеплені тільники з товстого бавовняного трикотажу з начосом тощо. «Рибацькі» (подвійної в'язки без начосу, в застосуванні найбільш практичні, особливо після першого прання, і більш теплі, ніж з начосом).

Впродовж свого існування смугаста сорочка отримала багато неофіційних назв: «тільник», «тільняшка», «матроска» в українській та російських мовах, а також «tricot rayé» (смугаста морська змія) та «бретонська сорочка» у французькій мові. Остання назва, може походить від торговців часником, які приїжджали з міста Роскофф в Бретані і носили смугастий моряцький светр і берет (багато бретонців були моряками), згодом перетворилось на класичний образ моряка[1].

Історія тільника[ред.ред. код]

Тільник з'явився в часи розквіту вітрильного флоту. Спочатку смуги тільника були кольоровими і тому добре помітними на фоні білих вітрил. Часто матроси самі в'язали тільники гачком. Цей процес добре заспокоював нерви і дозволяв урізноманітнити час поза вахтою.

На початку XVIII століття практично у всіх європейських флотах ввели єдину форму одягу. Моряки стали носити казенну білизну, вузькі короткі штани з панчохами, формені каптани і високі капелюхи. За носіння смугастоuj тільника матросів карали.

Експерти простежують походження матроски з кінця XVIII століття. Ранні версії смугастої сорочки з'являються на бретонських і нормандських гравюрах, що зображали рибалок, а перша письмова згадка про тільник зафіксована 1855 року в необхідному списку речей, які мають бути в мішку моряка.

Указом від березня 1858 року вовняна трикотажна спідня сорочка у біло-синю смужку стала обов'язковим елементом уніформи французького воєнно-морського флоту. Безшовний вузький джемпер з круглою горловиною довжиною до стегон мав офіційно узгоджену кількість смужок: 21 білу і 20 або 21 синю — спереду і на спинці та 15 білих і 14 або 15 синіх — на рукавах.[1]

Ставлення до тільника змінилося тільки в середині XIX століття, коли в моду увійшов голландський морський костюм. Він складався з короткого бушлата, синьої фланелевої куртки з глибоким вирізом на грудях, тільника і розклешених чорних штанів [2].

В даний час смугасті натільні сорочки різних видів носять військові і цивільні моряки в різних країнах світу.

Мода[ред.ред. код]

Коко Шанель, яка цінувала передусім комфорт

Смугаста сорочка витримала перевірку часом і є безперечним атрибутом галльського стилю та символом французького курортного шику від Рив'єри до узбережжя Бретані. Цей невимушений шик у стилі набув також популярності в богемних колах.
Це перший приклад того, як елементи робочого одягу почали з'являтись у загальних модних тенденціях, перетворюючись ще і на символ емансипації жінок.
Серед перших шанувальників морського стилю була французька письменниця і відома бунтарка Колетт. Наприкінці XIX століття вона в тільнику і матроських костюмах з'являлась на балах-маскарадах, а згодом і на людях.
Вважається, що першими законодавцями тренду була родина багатих американських емігрантів Джеральда і Сари Мерфі. В їхньому маєтку на Французькій Рив'єрі, віллі «Америка», проходили найгучніші вечірки «епохи джазу», саме «золоте» подружжя стало прототипом Діка і Ніколь Драйверів у романі Скотта Фіцджеральда "Ніч лагідна".
Габріель Шанель ввела предмети чоловічого гардеробу в жіночу моду, була також одним з перших пропагандистів тільника. Одним з її перших дизайнерських рішень, була блуза чоловічого крою з матроським відкладним коміром, пошита з трикотажу — матеріалу, який використовувався лише для чоловічої нижньої білизни і матроських сорочок. Цю модель дизайнерка вперше продемонструвала в своїй крамниці на престижному приморському курорті Довілі на початку 1900-х.
Тільник стає притаманним багатьом художникам, зокрема Джексону Поллоку та Пабло Пікассо.[1]

Привернувши увагу модників у часи Прекрасної епохи, справжню популярність тільник завойовує наприкінці 1940-х.
У джазових клубах Сен-Жермен-де-Пре в Парижі — місці, де збирались художники, письменники та інтелектуали того часу, смугастий трикотажний джемпер надягають Борис Віан, Леонард Фужита і Жак Превер. А також на півдні Франції, де тільник одягають жінки, бо він стає невід’ємним атрибутом «рив'єрської моди», особливо після того, як головна світська львиця того часу, Бріжіт Бардо, з'являється в джемпері у червоно-білу смужку на Каннському кінофестивалі.
Роблять внесок у популярність тільника і інщі зірки великого екрану, Марлон Брандо в «Дикуні» або бешкетниця Джин Сиберг у фільмі Нової хвилі «На останньому подиху».
Водночас тільник підкорює й головні подіуми моди, він стає родзинкою першої колекції Ів Сен-Лорана весни-літа 1962 року.
Тільник, як яскрава класика утилітарного стилю, став улюбленним одягом для багатьох поколінь, також його вдягає британська супермодель Кейт Мосс.[1]

В Україні мода на тільник в останній раз досягла висоти своєї популярності у складі СРСР 1990-х років, після повернення радянських військ з афганської війни
та початком процесів дозволившим вільно спілкуватися на цю тему.
Також, в ті часи, з'явилось багато музичних колективів, що вдягали матроски на своїх виступах. Тільник став привідом для дрібної спекуляції здебільшого у молоді.

З весни 2014 року в Україні з'явилася мода на жовто-синю смугасту сорочку, що отримала в народі назву «Тільник Патріота».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Смугастий атрибут французького шику
  2. Журнал «Колумб» № 29, 2005, г. Екатеринбург [1]