Тільця Мейснера
| Тільця Мейснера | |
|---|---|
 |
|
| Тільце Мейснера підписано "Meissner's corpuscle" у правому верхньому куті | |
 |
|
| Схема будови тільця Мейснера | |
| Латинська назва | corpusculum tactus |
| Анатомія Грея | subject #233 1061 |
| MeSH | Mechanoreceptors |
|
|
|
Тільця Мейснера, тактильні рецептори — чутливі рецептори, які знаходяться у сосочковому шарі дерми. Створюють відчуття дотику, хоча не є єдиними дотиковими рецепторами. Названі на честь німецького анатома Георга Мейсснера[en], який їх вперше описав 1852 року одночасно із своїм колегою Рудольфом Вагнером.
Будова[ред. • ред. код]
Дотикові рецептори являють собою мієлінізоване нервове волокно, що підходить до капсули, утвореної гліальними клітинами. Всередині знаходиться сполучна тканина, на яку вже немієлінове волокно намотане у вигляді спіралі. Ці структури орієнтовані перпендикулярно до поверхні шкіри.
Нервове волокно є аксоном нейрона спінального ганглію.
Розташування і функція[ред. • ред. код]
На тільця Мейснера багаті тактильно чутливі ділянки тіла людини, такі як губи чи кінчики пальців.
Капсула виконує роль механорецептора. При дотику шкіра вгинається, капсула деформується і тисне на нервове волокно. У мембрані нервового волокна знаходяться протончутливі іонні канали ASIC2, які відкриваються у відповідь на зміну форми сусідньої ділянки мембрани.[1] Через канал заходять іони натрію, що деполяризують мембрану і викликають генерацію потенціалу дії.
Тільця Мейснера відносяться до рецепторів, що швидко адаптуються.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Jaime Garcı́a-Añoveros; Tarek A. Samad, Ljiljana Žuvela-Jelaska, Clifford J. Woolf, David P. Corey (15 April 2001). Transport and Localization of the DEG/ENaC Ion Channel BNaC1α to Peripheral Mechanosensory Terminals of Dorsal Root Ganglia Neurons. Journal of Neuroscience (Society for Neuroscience) 21 (8): 2678–2686.
Джерела[ред. • ред. код]
- Ганонг, Вільям Ф. (2002). Фізіологія людини (Переклад з англ.). Львів: БаК. с. 784. ISBN 0-8385-8282-6.
