Тіппу Тіп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тіппу Тіп
Tippu Tip.jpg
Народився 1837[1][2][3]
Занзібар, Танзанія
Помер 13 червня 1905(1905-06-13)[4]
Занзібар (місто), Танзанія
·малярія
Країна Flag of the Sultanate of Zanzibar (1963).svg Занзібарський султанат
Діяльність торговець, slave trader
Діти Sefu bin Hamidd

Тіппу Тіп (*1832 — 14 червня 1905) — афроарабський заможний торгівець, державний діяч Занзібарського султанату, створивши фактично незалежну державу північніше озера Танганьїка. Повне ім'я Хамад ібн Мухаммад ібн Джамах ібн Раджаб ібн Мухаммад ібн Саїд аль-Муграбі (араб. بن محمد بن جمعة بن رجب بن محمد بن سعيد المرجبي‎).

Життєпис[ред. | ред. код]

Його дід Джамах й батько Мухаммад були афроарабами, що брали участь в торгівельних експедиціях в глибинні території Східної Африки. Його прабабуся по батькові, дружина Раджаба бін Мухаммада бін Саїда аль-Муграбі, була донькою Джуми ібн Мухаммада аль-Небані, представника поважної маскатської родини, і африканської жінки з Майї, села на південь від того місця, де пізніше виникне місто Дар-ес-Салам. Його мати була донькою Хабіба ібн Бушир, члена знатної арабської родини з Маскату.

Народився 1832 року на Занзібарі, отримавши ім'я Хамад. Замолоду долучився до батьківських торгівельних експедицій до озера Танганьїка, держав Казембе і Бемба. У 1860-х роках він вже діяв самостійно, почавши створення торгівельних факторій. Для охорони сформував власний загін, озброєний рушницями і гарматами.

Десь в середині 1860 років уклав союз з торгівцем Мсірі, що діяв південніше та Мірамбо, вождем ньямвезі, що поділу впливу в районі Великих озер. Навесні 1867 року переміг Чіпілі Чіпіоку, нсаму (правителя) держави Табва на східному узбережжі озера Танганьїка, де створив власну факторію.

1870 року спільно з Мсірі завдав рішучої поразки Мвонгу Нсембі, мваті Казембе. З цього часу вже не мав конкурентів у створення власної держави за озером Танганьїка, витіснивши з цього регіону торгівців держави Луба. Можливо в цей час отримав прізвисько Тіппу Тіп — «Збирач багатств». За його власними словами, прізвисько надано під час походу до регіону Чунгу, після гарматного пострілу, який вважався на звук «тіптіп».

Тіппі Тіп зустрічався і допомагав багатьом європейським дослідникам Африки, зокрема Генрі Мортону Стенлі і Девіду Лівінгстону. Він був свідком зустрічі Лівінгстона і Стенлі.

Володіння Тіппу Тіпа в 1880-х роках

1884 року стверджував, що Східне Конго належить йому і султану Баргашу. Незважаючи на захист інтересів Занзібару в Конго, Тіпу вдалося зберегти гарні відносини з європейцями. Коли в серпні 1886 року почалися бойові дії між арабами і суахілі з одного боку та найманцями бельгійського короля Леопольда II біля водоспаду Стенлі, Тіп відправився до бельгійського консулу, щоб переконати його в мирному ставленні. Зберігав владу і вплив до 1887 року.

На початку 1887 Генрі Мортон Стенлі прибув до Занзібару, де від імені короля Бельгії запропонував тіппу Тіпу стати губернатором округу біля водоспаду Стенлі в Вільній державі Конго, тобто зберегти свої володіння, але лише в іншому статусі. 24 лютого Тіп прийняв пропозицію. Фактично ці землі зберігали незалежність в складі Вільної держави Конго. Монополію на торгівлю мав тіппу Тіп. Водночас зайнявся розведенням гвоздики на Занзібарі. До 1895 року він уже був власником семи шамба (плантацій), де вирощувалася гвоздика, і 10 тис. рабів.

У 1890 або 1891 році повернувся на батьківщину, передавши володіння в Конго бельгійцям. Втім його син Сефу (відомий під прізвисько Румаліза) вирішив зберегти батьківське володіння в власності свого роду. Тому 1892 року напав на бельгійських торгівельних агентів, чим спровокував Конго-арабську війну. Тіппу Тіп не проявив себе в цьому ніяк, проте напевне таємно підтримував сина. Останній загинув у битві 1893 року. 1894 року було остаточно скасовано особливий статус Східного Конго в складі вільної держави Конго.

Решту життя Тіппу займався підтримання господарства на Занзібарі та написанням автобіографії. Тіппу Тіп помер 1905 року від малярії у власному будинку на Занзібарі.

Характер[ред. | ред. код]

Всі європейські мандрівники, з якими він зустрічався, описували його як надзвичайно ввічливу, освічену, доброзичливу та харизматичну особу. Стенлі називав його «чорним джентльменом».

Творчість[ред. | ред. код]

Тіппу Тіп склав автобіографію, що стала першим твором цього жанру, створеним мовою суахілі. Її було записано арабською в'яззю. Генріх Броді переклав рукопис німецькою і записав її латиницею. Згодом вона була перекладена англійською мовою і опублікована у Великій Британії 1907 року.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Sheriff, Abdul. Slaves, Spices & Ivory in Zanzibar: Integration of an East African Commercial Empire into the World Economy, 1770—1873. London, Nairobi, Tanzania, Athens, OH: James Currey, Heinemann Kenya, Tanzania Publishing House, Ohio University Press, 1987
  • Edgerton, Robert B. (2002). The Troubled Heart of Africa: A History of the Congo. New York: St. Martin's Press. ISBN 0-312-30486-2.