Тіт Манлій Торкват

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тіт Манлій Торкват
Народився невідомо
Помер 202 до н. е.
Рим
Громадянство Стародавній Рим
Діяльність політик, військовий очільник
Посада консул Римської Республіки[d], давньоримський сенатор[d] і Диктатор
Звання консул
Термін 235 та 224 роки до н.е.
Батько Тіт Манлій Торкват Аттік
Рід Манлії

Тіт Манлій Торкват (*Titus Manlius Torquatus, д/н —202 до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з патриціанського роду Манліїв. Син Тіта Манлія Торквата Аттіка, консула 299 року до н. е. Про молоді роки немає відомостей. У 235 році до н. е. обирається консулом (разом з Гаєм Атілієм Бульбом. під час своєї каденції з успіхом придушує повстання на Сардинії, за що отримує від сенату триумф.

У 231 році стає цензором (разом з Квінтом Фульвієм Флакком). Планував провести люстр сенату. Проте через виявлення помилки під час виборів, вимушен був піти з посади.

У 224 році до н. е. вдруге стає консулом (разом з Квінтом Фульвієм Флакком). Разом із колегою воював проти галльських племен бойїв та інсумбрів у Цізальпійській Галлії. Спочатку було завдано поразки бойям, але підкорити інсумбрів не вдалося.

Під час Другої пунічної війни засідав у сенаті. після поразки під Каннами у 216 році до н. е. закликав не викупати полонених у Ганнібала, що й було підтримано римським сенатом. У 215 році до н. е. був спрямований до Сардинії, де при підтримці Карфагену розпочалося повстання. Торкват (25 тисяч піхоти, 1200 кінноти) розбив ворогів при Каралісі на чолі із Гасдрубалом Лисим., а очільник сардів — Хапсікор — наклав на себе руки.

У 212 році до н. е. висунув свої кандидатуру на посаду великого понтифіка, проте програв вибори Публію Ліцинію Крассу Діву. У 210 році до н. е. був висунутий на посаду консула, проте відмовився від цього. У 209 році до н. е. кандидатуру Торквата запропоновано як принцепса сенату, але було обрано Квінта Фабія Максима Веррукоза.

У 208 році до н. е. призначається диктатором для проведення виборів нових консулів. Помер у 202 році до н. е.

Джерела[ред.ред. код]

  • Friedrich Münzer: Manlius 82). In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band XIV,1, Stuttgart 1928, Sp. 1207—1209.
  • Lazenby, John Francis (1998). Hannibal's War: A Military History of the Second Punic War. Norman, OK: University of Oklahoma Press. p. 98. ISBN 0-8061-3004-0.