Тіт Манлій Торкват

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тіт Манлій Торкват
Народився невідомо
Помер 202 до н. е.
Рим
Громадянство (підданство) Стародавній Рим
Діяльність політик, військовий очільник
Посада консул
Термін 235 та 224 роки до н.е.
Батько Тит Манлій Торкват
Рід Манлії

Тіт Манлій Торкват (лат. Titus Manlius Torquatus, ? —202 до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з патриціанського роду Манліїв. Син Тита Манлія Торквата, консула 299 року до н. е. Про молоді роки немає відомостей.

У 235 році до н. е. його було обрано консулом разом з Гаєм Атілієм Бульбом. Під час своєї каденції з успіхом придушив повстання на Сардинії, за що отримав від сенату тріумф.

У 231 році його було обрано цензором разом з Квінтом Фульвієм Флакком. Планував провести люстр сенату. Проте через виявлення помилки під час виборів, вимушений був піти з посади.

У 224 році до н. е. його було вдруге обрано консулом, цього разу разом з Квінтом Фульвієм Флакком. Разом із колегою воював проти галльських племен бойїв та інсумбрів у Цізальпійській Галлії. Спочатку було завдано поразки бойям, але підкорити інсумбрів не вдалося.

Під час Другої пунічної війни засідав у сенаті. Після поразки під Каннами у 216 році до н. е. закликав не викупати полонених у Ганнібала, що й було підтримано римським сенатом. У 215 році до н. е. його було спрямовано до Сардинії, де при підтримці Карфагену розпочалося повстання. Тіт Манлій маючи 25 тисяч піхоти і 1200 кіннотників розбив ворогів при Каралісі на чолі із Гасдрубалом Лисим, а очільник сардів — Хапсікор — наклав на себе руки.

У 212 році до н. е. висунув свої кандидатуру на посаду великого понтифіка, проте програв вибори Публію Ліцинію Крассу Діву. У 210 році до н. е. був вкотре висунутий на посаду консула, проте відмовився від цього. У 209 році до н. е. кандидатуру Торквата запропоновано як принцепса сенату, але було обрано Квінта Фабія Максима Веррукоза.

У 208 році до н. е. його було призначено диктатором для проведення виборів нових консулів.

Помер у 202 році до н. е.

Джерела[ред.ред. код]

  • Friedrich Münzer: Manlius 82). У: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band XIV,1, Stuttgart 1928, Sp. 1207—1209. (нім.)
  • Lazenby, John Francis (1998). Hannibal's War: A Military History of the Second Punic War. Norman, OK: University of Oklahoma Press. p. 98. ISBN 0-8061-3004-0. (англ.)