Тивун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Тіун)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тив́ун (тив́он, ті́ун) — назва кількох категорій посадових осіб (прикажчик, управитель, наглядач) у Київській Русі та на українських землях у складі Великого князівства Литовського, Речі Посполитої і Московської держави до XVII століття. Слово тивун (дав.-рус. тиунъ, тивунъ) вважається давнім запозиченням з давньоісландської мови: від þjónn («слуга»), що є спорідненим з давн-англ. þéowen («наймичка, служниця»), гот. þius («слуга»), давн.в-нім. dionōn, dionēn та нім. dienen («служити»), а також з прасл. *tekti («бігти, текти»)[1].

Стародавня Русь[ред. | ред. код]

У Київській Русі тіуном називались господарські управителі князя або бояр.

  • Тіун огнищанний (пізніше тіун двірський) відав домом (огнищем, двором) феодала;
  • Тіун конюшний відав конюшнями і табунами;
  • Тіун ратайний — польовими роботами і т. д.

Тіуни були найближчими помічниками феодалів-землевласників у галузі суду і управління. Більшість із них були невільними людьми. Однак за вбивство тіуна згідно з «Руською правдою» платилось подвійну виру. На посаду призначалися дружинники[2]. Особливо високими вважались звання «кінного тіуна», який відав кіньми князя, тому що князі і дружинники воювали на конях і на конях їздили в далекі подорожі.[2]

У 14-17 ст. існували тіуни великого князя, що займались його господарством і управляли окремими городами-селами, волостями, та тіуни, що входили до апарату намісників і виконували судові функції.

Велике князівство Литовське[ред. | ред. код]

У Великому князівстві Литовському тіунами називались великі феодали, що здійснювали управління волостями (пізніше — намісники).

В окремих місцевостях Галицької Русі, де чинність зберігало давньоруське право, тіуни були виборними представниками сільських громад.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  2. а б Детская энциклопедия: для среднего и старшего возраста. Том: 7 Из истории человеческого общества / Гл.редакция: Д. Д. Благой, В. А. Варсанофьева, Б. А. Воронцов-Вельяминов, П. А. Генкель и др.; гл. редактор: А. И. Маркушевич; научн.редакторы: С. Д. Сказкин, М. В. Нечкина, Н. П. Кузин, А. В. Ефимов, А. И. Стражев, А. Г. Бокщанин;, зам. Гл.редактора: П. А. Мичурин. — Изд. Академии педагогических наук РСФСР, Москва 1961, С: 621 (с.:221)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]