Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ті, хто мене люблять, поїдуть потягомPicto infobox cinema.png
Ceux qui m'aiment prendront le train
Ceux qui m-aiment prendront le train poster.jpg
Жанр драма / мелодрама
Режисер Патріс Шеро
Продюсер Шарль Гассо
Сценаристи Даніель Томпсон
Патріс Шеро
П'єр Трівідік
У головних
ролях
Паскаль Греггорі
Валерія Бруні-Тедескі
Шарль Берлінг
Оператор Ерік Готьє
Композитор Éric Neveux[d]
Художники Сільвен Шовело
Рішар Педуцці
Тривалість 122 хв.
Мова французька
Країна Франція Франція
Рік 1998
Дата виходу Франція Франція: 15 травня 1998
DVD-реліз: 25 вересня 2001[1]
Кошторис 8,5 млн [2]
IMDb ID 0118834
Рейтинг IMDb: 6.6/10 stars

«Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом» (фр. Ceux qui m'aiment prendront le train) — французький фільм-драма, поставлений у 1998 році режисером Патрісом Шеро. Стрічка брала участь в основній конкурсній програмі 51-го Каннського кінофестивалю та змагалася за головний приз — Золоту пальмову гілку. Фільм було номіновано в 11-ти категоріях на кінопремію «Сезар» 1999 року, у 3-х з яких він отримав перемогу .

Сюжет[ред. | ред. код]

У Ліможі помер художник Жан-Батист (Жан-Луї Трентіньян), який заповів поховати власне тіло в одному з провінційних містечок. Перед самою смертю Жан вимовив досить незрозумілу фразу: «Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом». І ось на паризькій станції збираються всі ті, хто займав певне місце у житті Жана: колишні дружини-наркоманки, коханці, хворі на СНІД, сини-трансвестити і просто люди зі своїми проблемами й комплексами. Різношерстий натовп буденно галасує в пошуку вільних місць у потягу на Лімож, люди натикаються один на одного, кидають стандартні фрази про співчуття та доброчесність покійного, базікають про життя і згадують старі образи. Багато з них були злі на те, що їм доведеться їхати у провінцію, але вже під час подорожі роздратування починає змінюватися розкріпаченням. Осторонь залишається лише один з синів старого художника — він самотньо їде машиною з труною батька, і, як і всі інші мандрівники, думає лише про секс, наркотики, конкуренцію та втрачене кохання.

У Ліможі усіх прибулих чекає коротка похоронна церемонія на місцевому цвинтарі та великий порожній будинок, в якому знову будуть довгі розмови, з'ясування стосунків зі спогадами про старі образи. Знову з'ясовуватимуть, кого з братів батько любив більше і хто з них більше був гідний його любові, хто частіше відвідував старого, хто більше допомагав. Знову будуть старі розмови про колишніх дружин і колишніх коханців; люди, що заплуталися у собі і своїх почуттях зізнаватимуться один одному в любові та звинувачувати в усіх гріхах. Зрідка люди згадуватимуть привід, через який вони усі зібралися у Ліможі, і говорити хороші слова про покійного.

У ролях[ред. | ред. код]

Паскаль Греггорі ···· Франсуа
Валерія Бруні-Тедескі ···· Клер
Шарль Берлінг ···· Жан-Марі
Жан-Луї Трентіньян ···· Люсьєн Еммерхіх / Жан-Батист Еммеріх
Бруно Тодескіні ···· Луїс
Сільвен Жак ···· Бруно
Венсан Перес ···· Вівіан
Рошді Зем ···· Тьєррі
Домінік Блан ···· Катрін
Дельфін ···· Елоді
Нейтан Коген ···· Самі
Марі Даемс ···· Люсі
Шанталь Нойвірт ···· Женев'єва
Тьєррі де Перетті ···· Домінік
Олів'є Гурме ···· Бернар
Женев'єва Бруне ···· Марі-Роз
Дідьє Брайс ···· Седрік
Ґійом Кане ···· автостопник

Звукова доріжка[ред. | ред. код]

# НазваВиконавець Тривалість
1. «All is full of love»  Бйорк 4:30
2. «Keeper of the flame»  Ніна Сімон 3:23
3. «Western eyes»  Portishead 3:59
4. «Welcome to Limoges»  Éric Neveux 1:48
5. «That's Life»  Джеймс Браун 4:13
6. «I Will Survive»  Cake 5:09
7. «Don't forget the nite»  Les Rita Mitsouko 2:42
8. «Save the last dance for me»  Віллі Девіль 2:47
9. «¿ Quien tiene la culpa ?»  Niña de Antequera 3:15
10. «Who will love me now ?»  PJ Harvey 5:18
11. «Timewatching»  The Divine Comedy 4:42
12. «Adagio de la symphonie N°10»  Густав Малер 21:01
62:20

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації фільму «Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом»[3]
Рік Нагорода Категорія Номінант Результат
1998 Каннський кінофестиваль Золота пальмова гілка Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом Номінація
1998 Міжнародний кінофестиваль у Чикаго Золотий Ґ'юго Номінація
1999 Премія «Сезар» (24-та церемонія) Найкращий фільм Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом Номінація
1999 Найкраща режисерська робота Патріс Шеро Нагорода
1999 Найкращий актор Паскаль Греггорі Номінація
1999 Найкращий актор другого плану Венсан Перес Номінація
1999 Жан-Луї Трентіньян Номінація
1999 Найкраща акторка другого плану Домінік Блан Нагорода
1999 Найкращий сценарій Даніель Томпсон, Патріс Шеро, П'єр Трівідік Номінація
1999 Найкраща операторська робота Ерік Готьє Нагорода
1999 Найкращі декорації Сільвен Шовело, Рішар Педуцці Номінація
1999 Найкращий монтаж Франсуа Ґедіж'є Номінація
1999 Найкращий звук Гійом С'яма, Жан-П'єр Лафорс, Надін Мюз Номінація
1999 Золота зірка кіно Найкращий режисер Патріс Шеро Нагорода
1999 Найкращий актор Шарль Берлінг Нагорода
1999 Найкращий актор-новачок Паскаль Греггорі Нагорода
2000 Премія британського незалежного кіно Найкращий іноземний незалежний фільм Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом Номінація

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]