Угорщина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Угорщина
Magyarország (угорська)

Прапор Герб
Девіз: відсутній
Раніше існував девіз Regnum Mariae Patronae Hungariae
(Св. Марія обережи Угорщину)
Гімн: Himnusz
Розташування Угорщини
Столиця
(та найбільше місто)
Будапешт
47°26′ пн. ш. 19°15′ сх. д. / 47.433° пн. ш. 19.250° сх. д. / 47.433; 19.250
Офіційні мови Угорська мова
Угорська мова жестів[1][2]
Державний устрій Республіка
 - Президент Янош Адер
 - Прем'єр-міністр Віктор Орбан
Незалежність  
 - (Від Австро-Угорщини) 31 жовтня, 1918 
Площа
 - Загалом 93 030 км² (109)
 - Води (%) 0,74%
Населення
 - оцінка 1 січня 2014 р. 9 877 365 (83)
 - перепис 2011 р. 9 982 000
 - Густота 107,2/км² (94)
ВВП (ПКС) 2011 р., оцінка
 - Повний $195 640 млрд (51)
 - На душу населення $19 591 (42)
ВВП (номінальний) 2011 р., оцінка
 - Повний $140 303 млрд (57)
 - На душу населення $14,050 (47)
ІРЛП  (2014) 0.828 (високий) (36)
Валюта Форинт (HUF)
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Коди ISO 3166 hu
Домен інтернету .hu
Телефонний код +36
Посольство України Magyarorszag H-1125, Budapest, Istenhegyi út 84/B. Телефон: 8-10 (36-1) 422 41 20 Посол:ТКАЧ Дмитро Іванович

Уго́рщина (угор. Magyarország [ˈmɒɟɒrorsaːɡ] — «Мадя́рщина») — держава в Центральній Європі з населенням близько 10 мільйонів осіб. Столицею держави є місто Будапешт. Державна мова — угорська. Унітарна держава, парламентська республіка. Більшість вірян є католиками.

Межує зі Словаччиною на півночі, Україною — на північному сході (спільний кордон 105 км), Румунією — на південному сході, Сербією та Хорватією — на півдні, Словенією — на південному заході і Австрією — на заході.

З 1999 року член НАТО, з 2004 — ЄС.

Назва[ред.ред. код]

Після повалення комуністичного режиму країна тривалий час офіційно мала назву Угорська Республіка (угор. Magyar Köztársaság), проте з 1 січня 2012 набрала чинності нова конституція, яка офіційно затвердила скорочену назву Угорщина (угор. Magyarország).[3][4][5][6]

Географія[ред.ред. код]

Мапа Угорщини
Докладніше у статті Географія Угорщини

Угорщина розташована в північній частині Середньодунайського басейну, замкненого на заході Альпами, на півночі, сході та південному сході — Карпатами. Більша частина території Угорщини зайнята рівнинами і горбистими ділянками. Дунай ділить Угорщину на дві частини. На сході Тисо-Дунайської низовини знаходиться  — Великий Альфельд, обмежений на півночі ланцюгом невисоких гір; найвища гора — Кекеш (1015 м), правобережжя Дунаю займає Дунантуль — височина з горбами 150–200 м, яка перетинається смугою невисоких (400–700 м) Середньоугорських гір (Задунайське середньогір'я). На північному заході країни простягається Мала Середньодунайська низовина (Кішальфельд), обмежена Шопронськими і Кесегськими горами (передгір'я Альп) висотою 500–800 м. Ріки Угорщини належать до водного басейну Дунаю. Озера — Балатон (594 км²), Веленце (26 км²), Фертьо (23 км²); водосховище Кишкьоре. Клімат Угорщини помірно континентальний.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Угорщини
Стефан I Святий, перший угорський король

До 895[ред.ред. код]

Римська імперія завоювала території на захід від Дунаю між 35 та 9 роками до Р. Х. З 9 року до Р. Х. й до 4 століття Паннонія була частиною Римської імперії, займаючи зокрема й територію сучасної Угорщини. Згодом сюди прийшли гуни, що створили сильну імперію. Після занепаду гунської держави тут мешкали германські остґоти, ланґобарди й гепіди, а також багатоетнічні авари. Наприкінці 9 ст. територію теперішньої Угорщини населяли слов'яни й авари. Напередодні приходу угрів землі Тисо-Дунайської низовини було поділено між Східним Франкським королівством, Першим Болгарським царством та Великою Моравією. Крім того, авари продовжували бути етнічною більшістю цих земель наприкінці 9 століття; сучасні джерела[7][8] та дедалі більша кількість археологічних знахідок свідчать, що групи аварів пережили занепад своєї імперії.

Знаходження батьківщини[ред.ред. код]

Угри (мадяри) на чолі з Арпадом перейшли Карпати зі сходу й оселилися на Тисо-Дунайській низовині 895 року[8][9]. Згідно з мовознавчими дослідженнями, вони походили від ураломовного населення, що мешкало на лісистих землях між Волгою та Уралом[10].

Середньовічна Угорщина 895–1526[ред.ред. код]

Угорські походи в 10 столітті

Як федерація об'єднаних племен Угорщина виникла 895 року, за 50 років після розвалу Імперії Каролінгів за Верденським договором 843 року, перед об'єднанням англо-саксонських королівств. Спочатку Угорське князівство складалося з напівкочових народів, однак протягом 10 століття воно пережило трансформацію у християнську державу. Ця держава добре функціонувала, а її військова потужність давала змогу угорцям проводити військові кампанії від Константинополя до території сучасної Іспанії.[11] Угорці завдали щонайменше трьох значних поразок Східній Франкській імперії між 907 та 910 роками.[12] Пізніша поразка угорців у битві на Лехському полі 955 року поклала тимчасовий кінець більшості їхніх кампаній на чужі землі, принаймні в західному напрямку.

У 972 Арпади почали інтегрувати Угорщину в християнську Західну Європу. За підтримки візантійського імператора Бела ІІІ у 1181 запровадив в управлінні країною візантійські порядки і звичаї.

У 1241–1242 почалося Монгольське завоювання. Майже половина населення загинула під час військових дій. Половці та яси відкочували на Дунай, ці народи цілковито асимілювалися в Угорщині[13]. Монголи повернулися у 1285, а після смерті Андрія III (1290—1301) розгорілася боротьба за угорську корону. Владу здобув Карл I Роберт (Анжуйська династія Капетингів), а унаслідував корону Людвік I Великий. Сигізмунд I Люксембург отримав також корону Священної Римської імперії.

1445 на з'їзді представників вищої угорської аристократії Янош Гуняді був обраний князем Трансільванії, а в 1446 реґентом Угорщини від імені малолітнього короля Ласло V. В 1448, отримавши золотий ланцюжок від папи, він повернувся на поле битви, проте програв у битві на Косовому полі через зраду сербського князя. 1458 року на льоду річки Дунай городяни і вояки оголосили про обрання короля Матвія Корвіна. Король привертав до себе вчених, діячів культури, гуманістів і освічених людей з усієї Європи, а бібліотека Корвініана стала найбільшою на континенті[14][15].

Облога Еґера від османців, 1552

Після його смерті та за відсутності спадкоємця королем став поляк Владислав II Ягеллончик[16].

Турецькі війни 1526–1699[ред.ред. код]

Турецькі війни в Європі призвели до поразки Угорщини (Битва при Могачі (1526)). Людвік II Ягеллончик загинув у битві, новим королем був обраний Януш Запольяї та одночасно Фердинанд I Габсбург. Угорщина була розділена на три частини. Королівська Угорщина опинилася під владою Габсбургів. Трансильванське князівство здобуло незалежність. У 1686 Священна ліга захопила Буду, 143-річне турецьке панування в місті скінчилося. Османська влада протрималася на угорських територіях до 1718.

Габсбурзький період (1770—1914)[ред.ред. код]

Лайош Кошут, правитель-президент Угорщини в період Угорської революції 1848 — 1849.

Ференц II Ракоці керував антигабсбурзькою національно-визвольною війною угорського народу у 1703—1711. Пізніше імператриця Марія-Терезія (1740-80) та імператор Йосиф II (1780-90) одночасно угорські королева й король) намагалися провести обмежені реформи в дусі «освіченого абсолютизму». Наростав рух за скасування феодальних пережитків, зокрема, кріпацтва. 3 березня 1848 на Національних зборах з промовою виступив Лайош Кошут, вимагаючи реформ, конституції та формування підзвітного парламентові уряду. 15 березня делегація угорського парламенту відправилась до Відня для передачі петиції, почалось повстання у Пешті. 18 березня король Фердинанд V пішов на поступки і призначив Лайоша Баттяні прем'єр-міністром. Збори затвердили цілий комплекс реформ. 11 квітня країна перетворилась на конституційну монархію. На основі створеної у перші дні революції національної гвардії угорський уряд почав створювати власну армію.

Угорщині не вистачило міжнародного визнання, Пруссія, Велика Британія та Франція висловились за збереження єдиної Австрійської монархії. 9 травня російський імператор Микола I пообіцяв військову підтримку Францу-Йосифу I. 21 червня в Угорщину було введено російську армію, революцію було придушено. Попри це Франц Йосиф I пішов на зближення з Угорщиною. На останньому етапі австро-угорських переговорів 15 березня 1867 було підписано Австро-угорський компроміс. Було засновано Будапешт (котрий до цього існував як кілька невеликим міст[17]).

28 червня 1914 року у Сараєво було вбито спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца Фердінанда. 7 липня 1914 року прем'єр-міністр Тиса Іштван заявив про необхідність збройного виступу проти Сербії. Почалася Перша світова війна. Війська, набрані в Королівстві Угорщина, присвятили небагато часу обороні власне Угорщини, за винятками Брусиловського прориву в червні 1916 року та вторгнення румунської армії у Трансільванію кількома місяцями пізніше. 11 листопада 1918 війна закінчилася програшем[18]. У жовтні-листопаді 1918 року Австро-Угорщина припинила існування.

Міжвоєнний період 1918—1939[ред.ред. код]

Мі́клош Го́рті

Революція айстр поклала початок кар'єрі Міхая Карої. Було розпущено національну армію. Тріанонський договір зафіксував розпад Австро-Угорщини. Трансильванія та Верхня Угорщина перейшли до Румунії та Чехословаччини відповідно.

Наступна революція 21 березня 1919, скасувала Угорську Демократичну Республіку, а Бела Кун проголосив недовготривалу Угорську Радянську Республіку. 16 квітня 1919 Радянський уряд Угорської Радянської республіки почав війну проти Румунії. 4 серпня румунська армія взяла Будапешт і повалила уряд Бели Куна. Після ліквідації комуністичної влади було встановлено диктатуру Міклоша Горті. Горті було призначено регентом з фактично необмеженою владою при королі Карлі I. Сподіваючись, що гітлерівський уряд допоможе повернути втрачені території, гортистський режим пішов на встановлення союзницьких відносин з нацистською Німеччиною. Горті був регентом до 16 жовтня 1944 року, проте Угорщина залишалася парламентською демократією.

Друга світова війна 1939–1945[ред.ред. код]

Докладніше: Угорщина (1944-1945)

Перший Віденський арбітраж у 1938 році дозволив Угорщині, після проголошення незалежності Словаччини 14 березня 1939 року, почати окупацію частини Підкарпатської Русі. Від Чехословаччини були відокремлені та передані Угорщині південна частина Підкарпатської Русі (Карпатської України) і райони південної Словаччини, населені переважно угорцями. Словацька республіка тактично програла Словацько-угорську війну. Другий Віденський арбітраж у 1940 закріпив угорську владу у Північній Трансільванії. У 1941 році угорська армія взяла участь у вторгненні в Югославії (Операція «Ауфмарш 25»). 22 червня 1941 Німеччина напала на Радянський Союз в рамках операції Барбаросса. Угорщина розпочала відлік війни проти СРСР. Серед найуспішніших операцій — битва під Уманню[19].

Перші серйозні невдачі спіткали угорське командування під Сталінградом. Це похитнуло підтримку війни на боці Німеччини та призвело до окупації Угорщини в березні 1944 року німецькими військами. Міклоша Горті усунули з посади, владу здобув Ференц Салаші, засновник Партії схрещених стріл.

Дебреценська операція ставила за мету виведення Угорщини з війни. В результаті проведення операції частинами РСЧА було вигнано нацистські війська з лівобережжя Тиси та Північної Трансильванії. Незабаром почалася Будапештська операція.

За часів війни з країни було депортовано 440000 євреїв. Життя десятків тисяч угорських євреїв врятував тоді Рауль Валленберг[20]. Всього з 800 000 євреїв, які проживали в Угорщині до війни, вижило 204 000.

Країна виявилася майже цілковито зруйнованою[21][22]. 13 січня 1945 Будапештом та центральними районами Угорщини оволоділи війська РСЧА. Паризькі мирні договори (1947) скасували збільшення територій Угорщини за рахунок Чехословаччини та Румунії.

Комуністичний період 1947—1989[ред.ред. код]

Прапор Угорщини з вирізаним комуністичним гербом. Прапор з отвором став символом революції.

Радянські війська зайняли всю країну з метою формування в Угорщині комуністичного сателіта Радянського Союзу. Матяш Ракоші почав сталінізацію. Угорські комуністи копіювали радянський КДБ[23] та систему концентраційних таборів[24], проводили політику терору і репресій. Це продовжувалося до смерті Сталіна у 1953, коли почалася десталінізація. У 1953—1955 роках посаду прем'єр-міністра зайняв Імре Надь. Новий прем'єр-міністр зробив кроки з лібералізації економіки, але був відсторонений. Угорщина долучилася до Варшавського пакту.

16 жовтня 1956 року частка студентів університету в Сегеді організовано вийшли з прокомуністичного «Демократичного союзу молоді». 23 жовтня, опівдні в Будапешті почалася демонстрація, в якій взяли участь 200 тисяч осіб. Вночі Ерне Ґере висловив прохання про введення радянських військ в Угорщину. Почалася революція. В Будапешт були введені близько 6000 військовослужбовців Радянської армії, 290 танків, 120 БТР, 156 знарядь. 5-7 листопада відбувалися бої на вулицях. Всього період з 23 жовтня по 31 грудня 1956 року загинуло 2652 угорців. Чверть мільйона іммігрувало з країни[25].

Уряд Яноша Кадара з активною участю радянських органів безпеки знову розвернуло масові репресії в країні. Учасникам повстання було винесено понад 300 смертних вироків, десятки тисяч людей опинилися в тюрмах і таборах. Жорстка політика отримала назву «Кадаровський „гуляшизм“». Тим не менш, ряд новаторських економічних реформ сприяв лібералізації економіки та зростанню рівня життя населення. З 1960-х до кінця 1980-х, Угорщину часто називали «найщасливішим бараком» в межах Східного блоку. Кадар був зміщений зі своїх постів у травні 1988, передавши управління Карою Гросу. В результаті переговорів між опозицією, УСРП та громадськими організаціями, Угорщина була перетворена на державу парламентської демократі.

Третя Угорська республіка (після 1989)[ред.ред. код]

Угорська історія, починаючи з падіння комунізму, була відзначена бурхливими змінами в політичному ландшафті. У 1989 році реформатори в межах Комуністичної партії погодилися «за круглим столом» на переговори з помітними опозиційними лідерами, закладаючи основу для багатопартійної демократії та вільної ринкової економіки. У травні того ж року Угорщина почала прибирати паркан з колючого дроту вздовж австрійського кордону — перший проблиск у залізній завісі — і на перших вільних виборах у 1990 році правоцентристський Угорський демократичний форум на чолі з Йожефом Анталом виграв переважну більшість у парламенті.

Після політичної трансформації та соціально-економічних перетворень на зламі 80-90-х років зусилля уряду Й.Антала були спрямовані на розвиток демократичних процесів, перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки та входження країни до НАТО та ЄС. УДФ виступав за поступовий перехід до відкритих ринків, але економічні зміни на початку 1990-х призвели до зниження рівня життя для більшості людей в Угорщині. У 1991 році більшість державних субсидій були скасовані, що призвело до серйозної економічної рецесії та жорсткої бюджетної економії, необхідної для зниження інфляції і стимулювання інвестицій. Угорська соціалістична партія (УСП), що складається в значній частині з колишніх комуністів, таких як її лідер Дьюла Горн, виграла вибори 1994 р. і сформувала коаліційний уряд з лібералами.

У 1998 році відбулись чергові парламентські вибори. Новим прем'єр-міністром став Віктор Орбан, який продовжив політику своїх попередників. На президентських виборах 2000 року перемогу здобув Ференц Мадл. Протягом цього періоду всі чотири основні політичні партії виступали за економічну лібералізацію та тісніші зв'язки із Заходом. Угорщина вступила в НАТО в 1999 році, майже відразу ж після участі в югославських війнах. У 1998 році Євросоюз розпочав переговори з Угорщиною про повноправне членство. На національному референдумі 2003 року 85% угорців проголосували на користь Угорщини про приєднання до Європейського союзу, що і сталося 1 травня 2004-го.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Докладніше у статті Адміністративний поділ Угорщини

Угорщина поділена на 19 медьє (областей) та місто, прирівняне до них — Будапешт. Сучасний адміністративний поділ було введено 1950 року.

Адміністративний поділ Угорщини
Назва Адміністративний центр Площа
(км²)
Населення
(осіб)
Щільність населення
(осіб/км²)
Кількість
населених пунктів
BlasonHU-bacs-kiskun.svg Бач-Кишкун Кечкемет 8 445 541 584 64 119
BlasonHU-baranya.svg Бараня Печ 4 430 402 260 91 301
BlasonHU-bekes.svg Бекеш Бекешчаба 5 631 392 845 70 75
BlasonHU-borsod-abauj-zemplen.svg Боршод-Абауй-Земплен Мішкольц 7 247 739 143 102 355
BlasonHU-csongrad.svg Чонґрад Сеґед 4 263 425 785 100 60
BlasonHU-fejer.svg Феєр Секешфегервар 4 359 428 579 98 108
BlasonHU-gyor-moson-sopron.svg Дьйор-Мошон-Шопрон Дьйор 4 208 440 138 105 174
BlasonHU-hajdu-bihar.svg Гайду-Бігар Дебрецен 6 211 550 265 89 82
BlasonHU-heves.svg Гевеш Еґер 3 637 323 769 89 119
BlasonHU-jasz-nagykun-szolnok.svg Яс-Надькун-Сольнок Сольнок 5 582 413 174 74 75
BlasonHU-komarom-esztergom.svg Комаром-Естерґом Татабанья 2 265 315 886 139 76
BlasonHU-nograd.svg Ноґрад Шальґоторіан 2 546 218 218 86 129
BlasonHU-pest.svg Пешт (Будапешт) 6 393 1 124 395 176 186
BlasonHU-somogy.svg Шомодь Капошвар 6 036 334 065 55 244
BlasonHU-szabolcs-szatmar-bereg.svg Саболч-Сатмар-Береґ Ньїредьгаза 5 936 583 564 98 228
BlasonHU-tolna.svg Толна Сексард 3 703 247 287 67 108
BlasonHU-vas.svg Ваш Сомбатгей 3 336 266 342 80 216
BlasonHU-veszprem.svg Веспрем Веспрем 4 493 368 519 82 225
BlasonHU-zala.svg Зала Залаеґерсеґ 3 784 269 705 78 257

Населення[ред.ред. код]

Етнічні групи[26]
Найбільші етнічні групи К-сть (2011)
Румунія Румунія 38,574
Німеччина Німеччина 16,987
Україна Україна 11,820
КНР КНР 8,852
Словаччина Словаччина 8,246

Населення Угорщини складало 9 937 628 чоловік у 2011 р. Густота населення становить 107 осіб на квадратний кілометр, що приблизно в два рази вище, ніж в середньому у світі. Більше чверті населення живе в столичному районі Будапешта; 6 903 858 чоловік (69,5%) — в містах і селищах в цілому.[27] У 2012 році 44,5% пологів були в незаміжніх жінок.[28] Середня тривалість життя — 71,55 роки для чоловіків і 78,38 роки для жінок в 2012 році, постійно зростає після падіння комунізму.[29]

Мови[ред.ред. код]

Докладніше: Мови Угорщини

За даними перепису 2011 року, 9 896 333 чоловік (99,6%) розмовляють угорською, для 9 827 875 осіб (99%) це перша мова, для 68 458 чоловік (0,7%) — друга.[30] Угорська є уральською мовою, не пов'язана з якою-небудт сусідньою мовою і віддалено пов'язана з фінською та естонською мовами. Англійська (1 589 180 чоловік, 16,0%) і німецька мови (1 111 997 чоловік, 11,2%) є найбільш поширеними іноземними мовами, в той час як є і кілька визнаних мов меншин в Угорщині (хорватська, німецька, румунська, циганська, сербська, словацька, словенська і українська).[31]

Етнічні групи[ред.ред. код]

За даними перепису 2011 року, було 8 314 029 (83,7%) угорців, 308 957 (3,1%) ромів, 131 951 (1,3%) німець, 29 647 (0,3%) словаків, 26 345 (0,3%) румунів і 23 561 (0,2%) хорватів в Угорщині. 1 455 883 чоловік (14,7% від загальної чисельності населення) не заявляли про свою етнічну приналежність. Без урахування цих людей угорці становили 98,0% від загальної чисельності населення.[32] В Угорщині люди можуть назвати більше однієї етнічної приналежності, так що сума національностей вище, ніж у загальній чисельності населення.[33]

Економіка[ред.ред. код]

Докладніше у статті Економіка Угорщини

Угорщина — індустріально-аграрна країна.

Основні галузі промисловості: гірнича, металургія, будівельних матеріалів, харчова, текстильна, хімічна (особливо фармацевтична), моторобудівна.

Валовий внутрішній продукт Угорщини у 1980 — близько $20 млрд. (близько $2000 на душу населення). У кінці 1980-х рр. почалася стагнація ВВП. У 1990 Угорщина почала перехід до вільноринкової економіки. Деякі важливі економічні заходи були вжиті на початку 1990-х рр., але головні реформи почалися 1995. Протягом перехідного періоду 1990-х рр. обсяг ВВП меншав (у 1991 ВВП був на 11,9 % нижчий за рівень 1990-го). Надалі ВВП зростав.

Будапешт — великий фінансовий R&D центр ЦСЄ

Інвестиції в угорську економіку: 1995 — понад $4 млрд, 1996 і 1997 — по $3,6 млрд.

Енергетика[ред.ред. код]

Структура енергозабезпечення: бл. 69,3% — вуглеводневі джерела, 12,6% — вугілля, 10,1% — атомна енергія, 1,0 — деревина (1997). Є тенденція до суттєвого збільшення частки атомної енергії (частка АЕС «Пакш» у 2001 — 40%).

Річне споживання електроенергії — 37 215 мегават-годин, з яких 93% вироблялися в країні (1997). Угорщина імпортує електроенергію з України.

Транспорт[ред.ред. код]

Транспорт: залізничний, автомобільний, річковий (по р. Дунай).

Будапешт — центральний вузол транспортної системи Угорщини.

Будапештські летовища Феріхедь-1 і Феріхедь-2 обслуговують як внутрішні, так і міжнародні авіалінії.

Політична система[ред.ред. код]

Резиденція Президента

Угорщина — парламентська представницька демократична республіка і має багатопартійну політичну систему. Склад Парламенту Угорщини — 199 членів. Конституція Угорщини — основний закон, вступила в силу з 1 січня 2012 року. Її основа це Основний закон ФРН 1949 року.

Прем'єр-міністр очолює виконавчу владу в країні. Традиційно прем'єром призначається лідер політичної сили, яка отримала на виборах більшість місць в парламенті. Обирається парламентом за формальною пропозицією президента республіки.

Президент є главою держави, обирається більшістю голосів парламенту строком на п'ять років. Президент Угорщини виконує представницькі функції — він представляє Угорщину на міжнародній арені й акредитує дипломатичних представників.

Партії[ред.ред. код]

Назва ЧП ЄП
Фідес — Угорський громадянський союз 117 11
Угорська соціалістична партія 29 2
Йоббік 23 3
Християнсько-демократична народна партія 16 1
Політика може бути іншою 5 1
Демократична коаліція 4 2
Разом 2014 3 0
Діалог для Угорщини 1 1
Угорська ліберальна партія 1 0

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Угорщина була членом Організації Варшавського договору і Ради Економічної Взаємодопомоги, а в політичному, військовому та економічному відношенні була тісно пов'язана з Радянським Союзом.

1955 — Угорщина стала членом ООН.

1973 — приєдналася до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

1982 — встановила відносини зі Світовим банком і Міжнародним валютним фондом.

У квітні 1994 Угорщина звернулася з проханням про вступ до Європейського Союзу і увійшла в п'ятірку колишніх комуністичних країн, що склали «перший призов» країн, які прагнули стати членами ЄС.

Є членом Ради Європи та Центральноєвропейської угоди про вільну торгівлю.

У липні 1997 країни НАТО запросили Угорщину (разом із Польщею та Чеською Республікою) стати в 1999 повним членом Північноатлантичного альянсу. Угорський уряд в листопаді 1997 провів всенародний референдум з цього питання. Понад 85% виборців взяли в ньому участь, проголосувавши за вступ Угорщини в НАТО.

Членство у міжнародних організаціях — ООН, ОБСЄ, РЄ, МВФ, МБРР, СОТ, ЄС.

Українсько-угорські зв'язки[ред.ред. код]

Племена угрів пройшли до сучасної Угорщини через територію Південної України, залишивши про себе згадки в руських літописах. Регіоном контакту українців та угорців стало Закарпаття, яке входило до складу угорських держав з середніх віків. З Семигороддям підтримували зв'язок українські гетьмани; пізніше Галичина та Буковина увійшли до складу Австрійської імперії, яка поглинула і Угорщину. У 1939 році Угорщина вела війну проти Карпатської України, яка скінчилася окупацією держави. У другій половині ХХ століття українські та угорські політичні організації входили до Антибільшовицького блоку народів. Зараз на Південному Заході Закарпаття мешкає значна угорська діаспора.

Угорська Республіка однією з перших визнала державну незалежність України. Одразу після оголошення результатів Всеукраїнського референдуму, 3 грудня 1991 Угорщина встановлює дипломатичні відносини з Україною і перетворює Генеральне консульство Угорської Республіки у Києві на Посольство Угорської Республіки в Україні; це було перше посольство, яке відкрилося у столиці України після референдуму. 6 грудня 1991 — в урочистій обстановці в Маріїнському палаці підписано Договір про основи добросусідства та співробітництва (ратифікований: українською стороною 1 липня 1992; угорською стороною 11 травня 1993; обмін ратифікаційними грамотами відбувся 16 червня 1993 року); це був перший документ такого рівня, який підписала Україна. 24 березня 1992 — урочисто відкрите Посольство України в Угорщині, яке стало першим дипломатичним представництвом України за кордоном[34].

Збройні сили[ред.ред. код]

Гусари

Збройні сили Угорщини (угор. Magyar Honvédség) складаються з Сухопутних військ та Повітряних сил. До нашого часу у збройних силах служать гусари, ці частини утворені у XV ст[35]. Гусарами називають легку кінноту, цей термін прижився у польській, російській та деяких інших арміях.

Чисельність збройних сил у 2013 році складала 29,7 тис[36][37]. Загальні витрати на армію в 1997 році склали $560 млн. Угорщина — член НАТО з 1999 року, у 2003 році був скасований призов. Брала участь у військових кампаніях у Іраку та Югославії, та тримала контингент у Афганістані (34-й батальйон спеціального призначення «Bercsеnyi Lаszlо»). Угорщина посилала свої вояків у складі миротворчого контингенту ООН до Афганістану[38], Боснії[39], ДР Конго[40], Кіпру[41], Єгипту, Грузії[42], Косова[43], Лівану, Малі, Сомалі, Морокко.

На озброєнні: 12 Т-72, 43 БТР-80, 50 БРДМ-2, 20 Oshkosh M-ATV та 80 Humvee. Угорські розробки — Гепард (гвинтівка), P9RC, KGP-9 та AK-63.

Повітряні сили складаються з 12 винищувачів Saab JAS 39 Gripen (замінили радянські МіГ-29)[44].

Попри відсутність вихода до моря спеціальний відділ оперує річковими тральщиками, котрі ходять Дунаєм.

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Угорщині

Загальна освіта триває до 16 років. З 3 років є обов'язковою участь у дошкільній освіті — дитячих садках, де діти вчаться до 6-річного віку. Після цього вони йдуть в початкову школу, де навчаються протягом 4, 6 або 8 років. Останній варіант є найпоширенішим. Система дуже гнучка та враховує індивідуальні особливості дітей.

Середня освіта зазвичай триває протягом 4 років. Є три типи середньої освіти: непрофесійна, професійне училище та професійно-технічне училище. Після цього складається іспит, котрий є також вступним для університетів.

Вища освіта має давні традиції. угорські університети є одними з найстаріших у Європі (наприклад, Печський університет засновано у 1367, а Будапештський університет заснований у 1635 році). Система вищої освіти включає в себе вищі навчальні заклади. Угорщина приваблює іноземних студентів як з ЄС так і країн, які не входять до ЄС. Уряд пропонує різні типи стипендій для іноземців та недорогу плату за навчання та проживання.

Культура[ред.ред. код]

Архітектура[ред.ред. код]

Серед пам'яток архітектури Будапешта можна виділити в палацовий комплекс із храмом у готичному стилі в Буді; будинок парламенту (1896) у Пешті — з куполами і шпилями, що займає велику частину міської панорами.

Музеї[ред.ред. код]

Музей ужиткового мистецтва, Будапешт

В Угорщині працює 1260 публічних зібрань і колекцій, музеїв і галерей, 225 з них — у Будапешті. Зазвичай музеї відкриті з вівторка по неділю з 10.00 до 18.00, узимку час роботи скорочений.

Серед провідних музеїв Будапешту виділяються: Національний історичний музей з багатою колекцією експонатів мадярської історії, починаючи з IX століття; Угорський художній музей; Національний музей природної історії; Музей прикладних мистецтв, Етнографічний музей. Музеї фортечного кварталу (Варнедед): Національна галерея, Музей сучасного мистецтва, Музей ім. Людвіга, Військово-історичний музей. Музеї міського парку (Варошлигет): Музей образотворчих мистецтв, Мючарнок (Центральний виставковий зал, Музей угорського сільського господарства, Музей транспорту, Угорський природничий музей.

Десятки тисяч аматорів театрального і музичного мистецтва приїжджають щорічно в Угорщину, щоби бути присутнім на численних фестивалях, найвідомішим серед яких є «Будапештська весна», Сегедський і Будапештський літні театральні фестивалі і концерти на музику Бетховена в стародавньому парку міста Матонвашар, де бував великий композитор. У їхніх програмах беруть участь найкращі угорські артисти і музиканти, а також зірки світового мистецтва. Відомий не тільки у країні Угорський національний філармонічний оркестр. Найбільшим фестивалем сучасної музики є Сіґет.

Література[ред.ред. код]

Ілюстрована хроніка відома своїми ілюстраціями (147 мініатюр)

Пам'яткою семигородської літератури 17-го століття є Автобіографія Яноша Кемені — князя Семигорода, написана ним угорською мовою.

Біля витоків національної літератури в кінці 18-го на початку 19-го століть стояв Дьйордь Бешеньєї — автор праць на історичні та політичні теми, борець за створення національної літератури.

Першу половину 20-го століття в Угорщині плідно працювали Жиґмонд Моріц — один з перших значних літературних діячів, що писали угорською), Міхай Бабич, Шандор Мараї.

Видатною постаттю в угорській літературі другої половини 20-го століття був Дері Тібор (засновник дадаїзму та сюрреалізму в Угорщині).

Серед письменників Угорщини є відомі шевченкознавці та перекладачі творів Т. Шевченка, насамперед — це Барабаш Тібор, Варга Балінт, Шандор Вереш, а також Ласло Балла, який проживає в Україні, але пише угорською мовою.

Деякі угорські письменники писали іншими мовами, зокрема есперанто (Баґі Дюла).

Початок третього тисячоліття угорська література відзначила Нобелівською премією. Лауреатом 2002 року став угорський єврейський письменник Імре Кертес.

В Угорщині працювали цікаві дитячі письменники, зокрема Іштван Фекете, за творами якого студією Паннонія-фільм був знятий відомий для вітчизняного глядача мультфільм «Вук».

Кулінарія[ред.ред. код]

Докладніше: Угорська кухня

Угорська кухня — невід'ємна частина культура країни. Вона відрізняється гостротою страв та додаванням паприки, котру винайшли саме угорці[45] (існує сім основних видів). Щедро посипають нею угорський паприкаш. Також додають у гуляш — своєрідний густий суп чи м'ясне рагу. Зазвичай угорці традиційно використовують свинину та форель. Класична страва угорської кухні — лечо. Страва з капусти, картоплі, квасолі та сочевиці називається фезелек.

З Угорщини Франція імпортує фуа-гра — гусячу або качину печінка, яку штучно збільшують шляхом відгодівлі. Найпопулярніші десерти — торт Дорбош, що складається з шести шарів бісквіта з шоколадним кремом і карамельною глазур'ю, штрудель, брецель, та рогалики.

Палінка — це фруктова горілка з винограду, груш, абрикосу, слив, яблук. Палінка однією з перших отримала право називатися «Гунгарікумом», тобто неофіційним символом країни. Найпопулярніші сорти пива — Borsodi, Soproni, Arany Ászok, Kõbányai, та Dreher.

Всесвітньо відомим угорським вином і королем угорських вин з 18 століття стало вино Токай, вироблюване в області Токай. Токайські вина мають красиве золотисте забарвлення, їм притаманна повнота, м'якість, мають сильних характерний букет з тонами хлібної шкоринки та меду. Згідно із законодавством цієї країни, виділяють 22 виноробних регіони, найвідомішими з яких вважаються Балатон, Егер, Сексард, Віллань-Шиклош, Токай-Хедьайя, Шомло. Угорці культивують не тільки «міжнародні» сорти винограду, але й споконвічно угорські, такі як Кекфранкош, Фурмінт, Піно Грі, Шардоне, Кадарка, Каберне Совіньйон.

Унікум — угорський гіркий лікер. Він вважається одним з національних напоїв. Бальзам був створений в 1790 році для імператора Йосифа II і вже більше 200 років виготовляться сім'єю Цвак, яка передає секрет виготовлення з покоління в покоління.

Порцеляна[ред.ред. код]

У порівнянні з мануфактурами Саксонії, Російської чи навіть Австрійської імперії, порцелянова мануфактура в Угорщині виникла досить пізно. У 1826 Вінце Штингл заснував невелику майстерню в селищі Херенд, що виготовляла фаянсові вироби. Мануфактура робить ставку на елітні зразки з індивідуальним декором, так декори «Квіти Індії» чи «Малі троянди» стають характерними саме для порцеляни Херенд. Майстри мануфактури Херенд не відкривають нових шляхів, а працюють в ретро стилях. Метод ручного розпису порцеляни значно відрізнявся від прийомів кольоровий розпису, виконувався не пензлем як зазвичай, а спеціальним пером.

Фабрику Жолнаї було насновано Міклошем Жолнаї (1800—1880) у Печі. Компанія вперше використала процеси глазурування еозином та керамік з пірограніту. Результатом багаторічних пошуків майстрів порцелянової мануфактури стало створення особливого виду глазурі, яка після випалу в печі дає соковитий колір з яскравим металевим відблиском. Типовими кольорами є відтінки зеленого, червоного, блакитного та пурпурового.

Образотворче мистецтво[ред.ред. код]

Музика[ред.ред. код]

Докладніше: Угорська музика

Всесвітньо відома не лише угорська традиційна народна музика, а й чисельні класичні композитори, такі як Ференц Ліст або Бела Барток. Творчість композиторів пов'язана з історією Угорщини та боротьбою за розвиток національної культури. Традиційні поєднання фольклору та сучасної виразності.

До угорської народної музики зверталися іноземні композитори, Йоганес Брамс у співпраці з Едуардом Ременьї створив «Угорські танці» для фортепіано в 4 руки.

Угорщина бере участь в Євробаченні починаючи з 1994 року. Серед відомих виконавців — Фрідеріка Баєр, Магді Ружа, Каті Волф, Compact Disco, Андраш Каллай-Саундерс, ByeAlex. На середину минулого століття припав фестивальний вибух — були популярними майданчики Tessék választani!, Made in Hungary, Táncdalfesztivál. Сучасний Сігет — один із найбільших європейських фестивалів, що відбувається щоліта з 1993 року на дунайському острові Hajógyári sziget в Обуді (Будапешт).

Театр[ред.ред. код]

Докладніше: Угорський театр

Кінематограф[ред.ред. код]

Через історичні особливості місцевий кінематограф розвивався досить повільно, проте Угорщина — рідна країна безлічі видатних акторів. Хвилі еміграції сильно вплинули на розвиток Голлівуду, угорці нерідко ставали володарями премії Оскар.

Всесвітньо відомі митці Адольф Цукор, Вільям Фокс, Леслі Говард, Пол Лукас, Лайош Біро, Джордж К'юкор, Кінг Відор, Майкл Кертіс, Рудольф Мате, Александр Корда.

Будапешт став популярною локацією для зйомок кінофільмів: Хеллбой 2: Золота армія, Контроль, Червона спека, Місія нездійсненна: Протокол «Фантом», Перевізник 3, Шпигунка та Шпигун, вийди геть!. Драматичний фільм, знятий дебютантом Ласло Немешом Син Саула був показаний на Каннському кінофестивалі 2015, де отримав Гран-прі, також отримав премію «Оскар»-2016 за найкращий фільм іноземною мовою.

Спорт[ред.ред. код]

Золота команда, 1953

Найпопулярнішим спортом традиційно є футбол, у цій грі країна неодноразово досягала чудових результатів. На Олімпійських іграх тричі здобуто титули, зайняте друге місце на Світовому чемпіонаті 1938 і 1954 років, третє місце чемпіонату Європи з футболу 1964. Ференц Пушкаш — один із з найвидатніших гравців в історії футболу, член славетної збірної Угорщини початку 1950-х років, так званої «Золотої команди». У жовтні 2009 року ФІФА заснувала щорічний приз Пушкаша автору найкрасивішого гола. Видатним є футбольний матч Англія — Угорщина (1953).

Угорська Дитяча футбольна федерація була заснована у 2008 році. В країні відбувався Чемпіонат Європи з міні-футболу 2010 (Будапешт і Дебрецен), Угорська футбольна федерація вийшла у фінал турніру УЄФА. Збірній вдалося перемогти чемпіона Євро-2004 Грецію 3-2[46] і переможця чемпіонату світу з футболу 2006 Італію 3-1[47]. Юнацький чемпіонат Європи з футболу (U-19) 2008 проходив за участі Угорщини, де команда зайняла 3 місце, а Молодіжний чемпіонат світу з футболу 2009 завершився з аналогічним результатом.

Лише сім країн (США, СРСР / Росія, Великобританія, Франція, Китай, Італія і Німеччина) завоювали більше олімпійських медалей, ніж Угорщина[48]. Ігри 1984 бойкотувалися. Популярне водне поло, плавання та фехтування[49][50]. 2009-го хокеїсти дебютували на Чемпіонаті світу з хокею із шайбою.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1]
  2. [2]
  3. Thousands of Hungarians Demonstrate Against «End of Democracy»
  4. С Нового года в Венгрии будет действовать новая Конституция
  5. Угорщина ухвалила нові суперечливі закони
  6. Куди заведе Угорщину «правий поворот»?
  7. Наприклад, Abbot Regino of Prüm mentions the plains of the Pannons and the Avars // Kristó, Gyula, 1993 pp. 96.
  8. а б A Country Study: Hungary. Federal Research Division, Library of Congress.
  9. «Magyar (Hungarian) migration, 9th century». Eliznik.org.uk.
  10. Origins and Language. Source: U.S. Library of Congress.
  11. Stephen Wyley (30 May 2001). «The Magyars of Hungary». Geocities.com. Archived from the original on 21 October 2009.
  12. Peter Heather, Empires and Barbarians, Pan Macmillan, 2011
  13. cs. National and historical symbols of Hungary. Nemzetijelkepek.hu. Процитовано 20 September 2009. 
  14. Hungary – Britannica Online Encyclopedia. Britannica.com. Процитовано 21 November 2008. 
  15. Hungary – The Bibliotheca Corviniana Collection: UNESCO-CI. Portal.unesco.org. Архів оригіналу за 18 March 2008. Процитовано 21 November 2008. 
  16. A Country Study: Hungary. Geography.about.com. Процитовано 20 September 2009. 
  17. Kinga Frojimovics, Géza Komoróczy, Jewish Budapest: monuments, rites, history, Central European University Press, 1999 p.67 Google Books
  18. François Bugnion, International Committee of the Red Cross, The International Committee of the Red Cross and the protection of war victims, Macmillan Education, 2003 Google Books
  19. J. Lee Ready (1995), World War Two. Nation by Nation, London, Cassell, page 130. ISBN 1-85409-290-1
  20. Бирман Джон. Праведник: история о Рауле Валленберге, пропавшем герое Холокоста / Пер. с англ. Б. Ерхова. — М., 2007. — (Праведники). — ISBN 978-5-7516-0662-0.
  21. Prauser, Steffen; Rees, Arfon (December 2004). The Expulsion of 'German' Communities from Eastern Europe at the end of the Second World War. EUI Working Paper HEC No. 2004/1. San Domenico, Florence: European University Institute. Процитовано 5 August 2013. 
  22. Tibor Cseres: Serbian vendetta in Bacska
  23. Контлер Л. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-7777-0129-9.
  24. Granville/ frm (PDF). Процитовано 20 September 2009. 
  25. "Hungary's 1956 brain drain", BBC News, 23 October 2006
  26. National data. www.ksh.hu. Hungarian Central Office. Процитовано 9 September 2014. 
  27. 2011 Hungary Census Report
  28. Eurostat - Tables, Graphs and Maps Interface (TGM) table.
  29. Vital statistics, Hungarian Central Statistical Office (KSH).
  30. Hungarian census 2011 / Országos adatok (National data) / 1.1.4.2. A népesség nyelvismeret és nemek szerint (population by spoken language), 1.1.6.1 A népesség anyanyelv, nemzetiség és nemek szerint (population by mother tongue and ethnicity), 2.1.7.1 A népesség vallás, felekezet, és fontosabb demográfiai ismérvek szerint (population by religion, denomination and main demographical indicators) (Hungarian).
  31. 2011 Hungary Census Report
  32. Hungarian census 2011 / Országos adatok (National data) / 1.1.4.2. A népesség nyelvismeret és nemek szerint (population by spoken language), 1.1.6.1 A népesség anyanyelv, nemzetiség és nemek szerint (population by mother tongue and ethnicity), 2.1.7.1 A népesség vallás, felekezet, és fontosabb demográfiai ismérvek szerint (population by religion, denomination and main demographical indicators) (Hungarian).
  33. Hungarian census 2011 – final data and methodology
  34. Україна-Угорщина // Країни світу. Укрінформ
  35. «Hussar». Encyclopædia Britannica. Encyclopædia Britannica, Inc.. 2008. http://www.britannica.com/EBchecked/topic/277525/hussar. Процитовано 15 August 2008. 
  36. A jövő év nyertese lesz a honvédelem. 
  37. H/10645. számú országgyűlési határozati javaslat a Magyar Honvédség részletes bontású létszámáról
  38. International Security Assistance Force (ISAF): Key Facts and Figures. 
  39. Szűcs, László. Krétától Afganisztánig: Tíz békefenntartó misszió, amelyben magyar katonák vettek részt. Honvédelem.hu. 
  40. Váltás az EUSEC RD Congo misszióban. Honvédelem.hu. 
  41. United Nations Peacekeeping – Troop and police contributors. 
  42. European Union Monitoring Mission (EUMM): Mission Facts and Figures. 
  43. KFOR - Troop Numbers & Contribution Nations. 
  44. World Air Forces 2016 pg. 21. Flightglobal Insight. 2015. Процитовано 25 January 2016. 
  45. Sulinet: Magyar növény-e a paprika?. Sulinet.hu. Архів оригіналу за 2008. Процитовано 21 November 2008. 
  46. Hungary 3–2 Greece: Euro champions stunned. ESPN. 24.05.2008. Процитовано 22.06.2011. 
  47. Hungary 3–1 Italy: World Champions stunned. ESPN. 22.08.2007. Процитовано 22.06.2011. 
  48. Medals Per Capita. Процитовано 11.03.2014. 
  49. FIE 2009–2010 men's rankings. Fie.ch. Процитовано 22.06.2011. 
  50. FIE 2009–2010 women's rankings. Fie.ch. Процитовано 22.06.2011. 

Посилання[ред.ред. код]

Австрія Австрія Словаччина Словаччина Україна Україна
Словенія Словенія Gray compass rose.svg Румунія Румунія
Хорватія Хорватія Сербія Сербія Румунія Румунія