Уго Баньюло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Уго Баньюло
2311 1092350752637 7916 n.jpg
Особові дані
Повне ім'я Віктор Уго Баньюло
Фернандес
Народження 23 липня 1915(1915-07-23)
  Монтевідео, Уругвай
Смерть 7 лютого 2008(2008-02-07) (92 роки)
  Монтевідео, Уругвай
Прізвисько Don Hugo, El Hugo
Громадянство Уругвай Уругвай
Професіональні клуби*
1935—1938 Уругвай «Сентраль Еспаньйол» ? (?)
1939—1946 Уругвай «Дефенсор» ? (?)
1947 Уругвай «Данубіо» ? (?)
Національна збірна
1942 Уругвай Уругвай 1 (0)
Тренерська діяльність**
1947 Уругвай «Данубіо» (мол.)
1948—1952 Уругвай «Данубіо»
1952—1957 Уругвай «Дефенсор»
1955—1957 Уругвай Уругвай
1958—1959 Уругвай «Пеньяроль»
1960—1961 Уругвай «Дефенсор»
1962 Уругвай «Насьйональ»
1962 Уругвай Уругвай (асист.)
1963—1964 Уругвай «Рампла Хуніорс»
1965 Аргентина «Росаріо Сентраль»
1966 Уругвай «Монтевідео Вондерерз»
1967 Уругвай «Рампла Хуніорс»
1968 Уругвай «Сентраль Еспаньйол»
1969—1970 Перу «Альянса Ліма»
1970—1973 Уругвай Уругвай
1971 Уругвай «Белья Віста»
1972 Уругвай «Уракан Бусео»
1973—1974 Уругвай «Пеньяроль»
1974—1975 Уругвай «Пеньяроль»
1976 Уругвай «Ліверпуль» (Монтевідео)
1978 Уругвай Уругвай
1982—1983 Уругвай «Пеньяроль»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Віктор Уго Баньюло Фернандес (ісп. Víctor Hugo Bagnulo Fernández; 23 липня 1915 — 7 лютого 2008 року) — уругвайський футболіст і тренер. Найбільш відомий за свою успішну роботу з уругвайським грандом, «Пеньяролем», з яким він виграв п'ять національних чемпіонських титулів.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Кар'єра футболіста Баньюло тривала 12 років (з 1935 по 1947 рік), він грав за уругвайські клуби «Сентраль Еспаньйол», «Дефенсор Спортінг» і «Данубіо». Його перший досвід тренерства прийшов під час турне «Дефенсора» з Чилі в 1946 році, де він привів клуб до перемоги з розгромним рахунком 6-0 в товариському матчі проти чилійського гранда «Коло-Коло».

Він також зіграв один матч за збірну Уругваю в Кубку Ньютона проти Аргентини, гра закінчилася поразкою з рахунком 4:1, 25 травня 1942 року.

У 1947 році він приєднався до «Данубіо», де був гравцем і тренером молоді. Після відходу зі спорту через рік він став головним тренером клубу. У 1952 році він покинув клуб, щоб працювати в «Дефенсорі», а три роки потому, в 1955 році він був призначений тренером збірної Уругваю. З Уругваєм він виграв Чемпіонат Південної Америки з футболу 1956 року, перш ніж був замінений на Хуана Лопеса Фонтану в 1957 році.

У 1958 році він отримав перший досвід роботи з «Пеньяролем», з яким він виграв два чемпіонські титули в 1958 і 1959 роках, після відходу Баньюло команда продовжувала домінувати в південноамериканському футболі і в наступні кілька років, вже під керівництвом наступника, Роберто Скароне. Після відходу з «Пеньяроля» Баньюло повернувся в «Дефенсор», а пізніше тренував «Насьональ», «Рампла Хуніорс», «Монтевідео Вондерерз», свій колишній клуб «Сентраль Еспаньйол» і «Уракан Бусео». Він також встиг попрацювати за кордоном: в Аргентині («Росаріо Сентраль») і Перу («Альянсу Ліма»).

На чемпіонаті світу 1962 року Баньюло був також помічником тренера збірної Уругваю, Хуана Карлоса Корацо, спільно з Хуаном Лопесом Фонтаною і Роберто Скароне.

У період з 1970 по 1973 рік він другий раз тренував Уругвай, з яким він кваліфікувався на чемпіонат світу 1974 року, але його замінив Роберто Порта до початку турніру. Потім він повернувся в «Пеньяроль» в 1973 році і виграв три чемпіонські титули поспіль (1973, 1974 і 1975 роках), а також Трофей Терези Еррери в 1974 і 1975 роках. Після періоду роботи в «Ліверпулі Монтевідео» у 1976 році він знову зайняв посаду тренера Уругваю в 1978 році, але пробув на посаді недовго.

Його останнім клубом був той самий «Пеньяроль», в який він прийшов у 1982 році і виграв з клубом національний чемпіонат, Кубок Лібертадорес (перемігши чилійський «Кобрелоа» у фіналі) і Міжконтинентальний кубок (вигравши у європейського чемпіона «Астон Вілли»).[1]

Досягнення (тренерські)[ред. | ред. код]

Клуб

Збірна

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Toyota Cup 1982. FIFA.com. Архів оригіналу за 2012-10-02. Процитовано 8 February 2011. 

Посилання[ред. | ред. код]