Перейти до вмісту

Уго Сотіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Футболіст
Уго Сотіль
Уго Сотіль
Уго Сотіль у 1973 році
Особисті дані
Народження 8 березня 1949(1949-03-08)
  Іка, Перу
Смерть 30 грудня 2024(2024-12-30)[1][2] (75 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
  Ліма, Перу[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство  Перу Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція півзахисник, нападник
Професіональні клуби*
РокиКлубІ (г)
1968–1973 Перу «Депортіво Мунісіпаль» 121 (49)
1973–1977 Іспанія «Барселона» 58 (15)
1977–1978 Перу «Альянса Ліма» 48 (23)
1979–1980 Колумбія «Індепендьєнте» 32 (8)
1981–1983 Перу «Депортіво Мунісіпаль» 20 (7)
1985 Перу «Лос Еспартанос»8 (2)
1986 Перу «Депортіво Хунін»? (?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІ (г)
1970–1978 Перу Перу 62 (18)
* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
CMNS: Уго Сотіль у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Уго Сотіль (ісп. Hugo Sotil; 8 березня 1949, Іка — 30 грудня 2024) — перуанський футболіст, що грав на позиції півзахисника, нападника.

Виступав, зокрема, за «Депортіво Мунісіпаль» та «Барселону», а також національну збірну Перу в її «золотий період» — на двох чемпіонатах світу 1970 і 1978 років, а також на переможному Кубку Америки 1975 року.

Поряд з Теофіло Кубільясом і Ектором Чумпітасом входить до числа найкращих футболістів в історії збірної Перу[4].

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Уго Сотіль дебютував у дорослому футболі в 1968 році, і в перший же сезон допоміг столичному клубу «Депортіво Мунісіпаль» вийти у вищий дивізіон перуанського футболу, а загалом у команді провів шість сезонів, взявши участь у 121 матчі чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Барселона», до складу якого приєднався 1973 року. Він відзначився забитим голом вже в першому своєму матчі за «Барсу» у грі проти гладбаської «Боруссії» (2:2, перемога по пенальті 5:3), здобувши і перший трофей — Кубок Жоана Гампера[5]. У новій команді перуанець подружився з партнером по півзахисту Йоганом Кройфом[6], однак в «Барселоні» Сотіль частіше використовувався як нападник і 1974 року став чемпіоном країни (до цього «Барселона» не могла виграти першість країни протягом 14 років). Крім того в тому сезоні 1973/74 «Барселона» виграла на Сантьяго Бернабеу у мадридського «Реала», свого головного ворога, з рахунком 5:0, а Сотіль забив п'ятий гол у тій грі[7].

Втім перед сезоном 1974/75 до команди прийшов нідерландець Йоган Нескенс, який зайняв одну з двох квот, зарезервованих для іноземного футболіста (інша залишалась за Кройфом), що призвело до виключення перуанця із складу першої команди[8]. Керівництво клубу намагалось отримати для перуанця подвійне громадянство, але це зайняло тривалий час — до 20 серпня 1975 року, через що Уго Сотіль не зіграв жодного матчу Прімери в сезоні 1974/75, через що у перуанця виникли проблеми з алкоголем і він не міг більше демонструвати колишнього рівня гри[9][10]. В результаті після повернення на поле Сотіль вже не нагадував себе колишнього і останню гру за «Барсу» провів 4 листопада 1976 року у Кубку УЄФА проти бельгійського «Локерена» (1:2)[11], а вже в кінці року покинув команду. Загалом за 4 роки, проведені в Іспанії, Сотіль чотири рази вигравав Кубок Жоана Гампера, доходив до фіналу Кубка Іспанії та виборов титул чемпіона Іспанії і зіграв 111 матчів та забив 33 голи в усіх турнірах[12].

Уго Сотіль, Теофіло Кубільяс і Роберто Чальє у складі збірної Перу на Національному стадіоні в 1973 році.

У 1977 році він повернувся до Перу і грав за «Альянса Ліма», допомігши команді виграти титули чемпіона Перу 1977 і 1978 років, забивши за два сезони 23 гола в 48 матчах чемпіонату і допоміг клубу дійти до півфіналу Кубка Лібертадорес 1978 року, забивши 5 голів у 10 іграх у цьому турнірі.

У 1979 році він переїхав до Колумбії, ставши гравцем «Індепендьєнте Медельїн», але там не мав високої результативності, забивши за два сезони лише 8 голів, після чого повернувся до Перу і грав за клуби «Депортіво Мунісіпаль» та «Лос Еспартанос», а завершив ігрову кар'єру у команді «Депортіво Хунін», за яку виступав протягом 1986 року.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

5 лютого 1970 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Перу в товариській грі проти Чехословаччини (0:2). Того ж року у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1970 року у Мексиці[13]. У цьому турнірі він зіграв у всіх трьох матчах групового етапу, а також у програному чвертьфіналі проти майбутніх переможців турніру збірної Бразилії (2:4)[14].

Згодом Сотіль виступав за національну збірну Перу на Кубку незалежності Бразилії, який проходив з 18 по 25 червня 1972 року в Бразилії. Він допоміг своїй команді здобути перемогу над Болівією з рахунком 3:0, забивши один з голів, але Перу програло у вирішальній грі своєї групи Югославії з рахунком 1:2 і не вийшло до фінального раунду.

У 1973 році в іспанській Барселоні відбувся матч зірок між збірними Європи і Південної Америки. У ньому брали участь такі великі гравці, як Йоган Кройф, Франц Беккенбауер, Теофіло Кубільяс та інші, а Уго Сотіль забив в тій зустрічі один з голів у складі південноамериканців[15]. Матч закінчився з рахунком 4:4, а в серії післяматчевих пенальті Південна Америка виграла з рахунком 7:6. 26 березня 1975 року Уго взяв участь в прощальному матчі Поля ван Гімста між збірною світу та «Андерлехтом», який закінчився з рахунком 3:8 на користь бельгійської команди.

Пізніше Сотіль привів Перу до перемоги на Кубку Америки 1975 року[16], що сталось лише вдруге в історії цієї команди і наразі востаннє. Керівництво «Барселони» заборонило Сотілю їхати до Південної Америки і брати участь у турнірі, через що Уго пропустив фактично усі матчі, в яких Перу дісталось до фіналу турніру. Два фінальних матчі з Колумбією не виявили переможця і був призначений додатковий третій на нейтральному полі у Венесуелі. За два дні до цього матчу Сотіль таємно бере таксі до аеропорту «Ель-Прат» і летить у Каракас, прибувши до розташування команди незадовго до початку матчу[17]. Тим не менш незважаючи на тривалий переліт і відсутність зіграності саме Сотіль забив єдиний і переможний гол у тому матчі, принісши перуанцям золоті нагороди турніру[16].

На чемпіонаті світу 1978 року в Аргентині Сотіль зіграв у чотирьох з шести іграх[18]. Перу зуміла виграти групу, не зазнавши жодної поразки, але у другому груповому етапі виступила вкрай невдало, зазнавши три поразки.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у її формі 62 матчі, забивши 18 голів[19].

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів

[ред. | ред. код]
Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Континентальні Інше Всього
ДивізіонІгорГолівІгорГолівІгорГолівІгорГолівІгорГолів
Депортіво Мунісіпаль 1968[en] Сегунда Дивізіон[en] ?14------?14
1969[en] Дессентралісадо 1810------1810
1970[en] 2612------2612
1971[en] 3011------3011
1972[en] 2914------2914
Всього 12157------12157
«Барселона» 1973–74[20] Ла-Ліга 341000211465017
1974–75[21] 000000114114
1975–76[22] 192215182346
1976–77[23] 51003031112
Всього 58132110236139629
«Альянса Ліма» 1977[en] Дессентралісадо 3017------3017
1978[en] 158--~105--~25~13
Всього 4525--~105--?~30
«Індепендьєнте Медельїн» 1979 Категорія Прімера A 226------226
1980 102------102
Всього 328------328
Сентро Депортіво Мунісіпаль 1981[en] Дессентралісадо 104------3017
1982[en] 103--~60--~163
Всього 207--~60--~267
«Лос Еспартанос» 1984[en] Дессентралісадо ??------??
1985[en] 104------104
Всього ??------??
«Депортіво Хунін» 1986[en] Прімера Дивізіон (Перу) ??------??
Всього ??------??
Загалом ?????7????

Голи за збірну

[ред. | ред. код]
Голи Уго Сотіля за збірну
ДатаМісцеСуперникРахунокРезультатТурнір
1.7 лютого 1970Ліма (Перу)Чехословаччина Чехословаччина1-02-1Товариський матч
2.21 лютого 1970Національний стадіон, Ліма (Перу)Болгарія Болгарія1-01-3
3.24 лютого 19701-15-3
4.4-3
5.5-3
6.22 квітня 1970Ліма (Перу)Іспанія Іспанія2-03-0
7.11 лютого 1971Estadio Nacional, Ліма (Перу)Південна Корея Південна Корея4-04-0
8.11 серпня 1971Чилі Чилі1-01-0
9.11 червня 1972«Белфорд Дуарте», Куритиба (Бразилія)Болівія Болівія3-03-0Кубок незалежності Бразилії
10.4 березня 1973Ліма (Перу)Гватемала Гватемала4-05-1Товариський матч
11.24 березня 1973Болівія Болівія2-02-0
12.28 березня 1973Парагвай Парагвай1-01-0
13.29 квітня 1973Національний стадіон, Ліма (Перу)Чилі Чилі1-02-0Відбір на ЧС-1974
14.2-0
15.28 жовтня 1975Олімпійський стадіон, Каракас (Венесуела)Колумбія Колумбія1-01-0Кубок Америки 1975
16.9 лютого 1977Ліма (Перу)Угорщина Угорщина3-13-2Товариський матч
17.26 березня 1977Національний стадіон, Ліма (Перу)Чилі Чилі1-02-0Відбір на ЧС-1978
18.26 травня 1977Порт-о-Пренс (Гаїті)Гаїті Гаїті0-11-2Товариський матч

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Командні

[ред. | ред. код]
«Барселона»: 1973/74
«Альянса Ліма»: 1977, 1978

Особисті

[ред. | ред. код]
  • Футболіст року в Перу: 1973, 1974

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Sanderson T. FC Barcelona Legend Dies On Cusp Of 2025
  2. ↑ Muere Hugo Sotil, leyenda del Barça y del fútbol peruano — 2024.
  3. ↑ Meghalt a Barcelona legendás futballistája
  4. ↑ Futbolperuano.com, Redacción- (7 березня 2018). FIFA consideró a Héctor Chumpitaz como uno de los mejores defensores de la historia. Futbolperuano.com (spanish) . Процитовано 15 січня 2021.
  5. ↑ Trofeo Joan Gamper. www.rsssf.com. Процитовано 21 січня 2021.
  6. ↑ Уго Сотиль: Когда я умру, то похороните меня в футболке "Барселоны". Телеграф (рос.). Процитовано 21 січня 2021.
  7. ↑ Hugo "El Cholo" Sotil : [арх. 11.07.2012]. — arkivperu.com. — Дата звернення: 14.02.2011. (Біографія футболиста.)
  8. ↑ Hugo Sotil, el George Best peruano del Barça. www.metropoliabierta.com (ісп.). Процитовано 21 січня 2021.
  9. ↑ 'Cholo' Sotil. webdelcule.com. Процитовано 1 décembre 2013.
  10. ↑ Hugo « El Cholo » SOTIL. www.oldschoolpanini.com. Процитовано 1 décembre 2013.
  11. ↑ Lokeren - Barcelona (2 - 1) 04/11/1976. www.bdfutbol.com. Процитовано 21 січня 2021.
  12. ↑ Hugo Sotil, records in FC Barcelona. Архів оригіналу за 14 липня 2022. Процитовано 21 січня 2021.
  13. ↑ 1970 FIFA World Cup Mexico [Архівовано 2011-10-13 у Wayback Machine.]
  14. ↑ World Cup 1970
  15. ↑ worldxi — 1973
  16. 1 2 Copa América 1975 [Архівовано 27 березня 2009 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Pierre Boisson, " Cholo Cholo ", So Foot, no 89,‎ 2011, p. 116—119
  18. ↑ World Cup 1978
  19. ↑ Peru - Record International Players. www.rsssf.com. Процитовано 13 січня 2021.
  20. ↑ barça, partidos 1973/74. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 21 січня 2021.
  21. ↑ barça,1974/75. Архів оригіналу за 6 квітня 2023. Процитовано 21 січня 2021.
  22. ↑ barça, partidos 1975/76. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 21 січня 2021.
  23. ↑ barça, partidos 1976/77. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 21 січня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Уго Сотіль на сайті ФІФА (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Уго_Сотіль&oldid=47457850