Уго де Кароліс (партизан)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Не плутати з генералом!

Уго де Кароліс
італ. Ugo De Carolis
Народився 18 березня 1899(1899-03-18)[1]
Кайвано, Провінція Неаполь, Кампанія, Італія
Помер 24 березня 1944(1944-03-24)[1] (45 років)
Рим, Італія
Країна  Королівство Італія
Діяльність військовослужбовець, партизани
Учасник Перша світова війна
Військове звання майор
Нагороди
Кавалер золотої медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер золотої медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія)

Уго де Кароліс (італ. Ugo De Carolis; 18 березня 1899, Кайвано24 березня 1944, Рим) — італійський офіцер, майор карабінерів. Боєць Опору.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у багатодітній родині маркіза Федеріко де Кароліса і його дружини Беатріче Фоссатаро, був шостим із семи дітей (6 синів і дочка). Двоє старших братів Уго, Енріко і Паоло, загинули в боях Першої світової війни. З 1917 року брав участь у Першій світовій війні, лейтенант. В 1921 року приєднався до карабінерів. Учасник другої італо-ефіопської війни. З травня 1942 року служив в окупаційних військах у Франції. 8 вересня 1943 року переведений в Турин.

Брав участь в арешті Беніто Муссоліні. Після проголошення Італійської соціальної республіки вирушив у Рим і брав активну участь в партизанській боротьбі з німецькими військами. За голову Кароліса була призначена нагорода — 50 000 лір.

23 січня 1944 року був заарештований співробітниками гестапо. Командир поліції безпеки і СД в Римі, штандартенфюрер СС Герберт Капплер, піддав Кароліса тортурам разом із двома іншими учасниками арешту Муссоліні, полковником Джованні Фріньяні і капітаном Рафаелем Аверса. 24 березня Кароліс був розстріляний у Адреатинських печерах разом із 334 іншими в'язнями.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в TracesOfWar

Література[ред. | ред. код]

  • Questo testo proviene in parte, o integralmente, dalla relativa voce del progetto Donne e Uomini della Resistenza, opera dell'Associazione Nazionale Partigiani d'Italia, pubblicata sotto licenza Creative Commons CC-BY-3.0 IT
  • Cazzullo A., Possa il mio sangue servire. Uomini e donne della resistenza Rizzoli, 2015