Угринь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Угринь
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський
Рада/громада Угринська сільська рада
Код КОАТУУ 6125588001
Облікова картка Угринь 
Основні дані
Засноване 1939
Населення 1005 осіб (2014 р.)
Територія 2.683 км²
Густота населення 411.48 осіб/км²
Поштовий індекс 48550
Телефонний код +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 48°58′13″ пн. ш. 25°50′25″ сх. д. / 48.97028° пн. ш. 25.84028° сх. д. / 48.97028; 25.84028Координати: 48°58′13″ пн. ш. 25°50′25″ сх. д. / 48.97028° пн. ш. 25.84028° сх. д. / 48.97028; 25.84028
Водойми Серет
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Шманьківчики
Відстань до
залізничної станції
4 км
Місцева влада
Адреса ради 48550, с. Угринь
Карта
Угринь is located in Україна
Угринь
Угринь
Угринь is located in Тернопільська область
Угринь
Угринь

Угри́нь — село Чортківського району Тернопільської області. Центр сільради. До Угринської сільської ради належало с. Синякове (нині віднесене до м. Чортків).

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Заводської селищної громади.

Розташування[ред.ред. код]

Розташоване на лівому березі р. Серет (ліва притока Дністра), за 12 км від районного центру та 4 км від найближчої залізничної станції Шманьківчики. Західною околицею села пролягла об'їзна дорога м. Чортків, складова частина автошляху Луцьк–Тернопіль–Чернівці.

Географічні координати: 48° 58’ півш. 25° 50’ сх. д.

Територія – 2,68 кв. км. Дворів – 409.

Назва[ред.ред. код]

За переказами, Угринь заснували угри (угорці), які володіли Галичиною наприкінці XVI столітті. В церковному описі парафії (1926 р.) священик Дмитро Василик стверджував, що село започаткували у 17 ст. угорські колоністи, які згодом змішалися з місцевим населенням. Жителі Угриня займалися рільництвом, тваринництвом, вирощували капусту.

Історія[ред.ред. код]

Давні часи[ред.ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки давньоруської культури. У 2012 р. в невеликому скельному ґро- ті неподалік Угриня археолог Володимир Добрянський знайшов та дослідив рунічні написи германців III–IX ст. У цих написах поєднані повні магічні закодовані слова і символи, що мають сакральне значення. Пам’ятка унікальна, їй немає аналогів у Східній Європі.

Середньовіччя, Новий Час[ред.ред. код]

Перша письмова згадка датована 1427 роком.

Відомо, що 1785 р. у селі проживали 709 осіб.

XX століття[ред.ред. код]

Відомо, що 1902 р. велика земельна власність належала Тадеушеві Потоцькому. За статистикою, в селі у 1900 р. – 1574 жителі, 1910 – 1711, 1921 – 1360, 1931 – 1705; у 1921 р. – 323, 1931 – 393 двори.

Під час Першої світової війни до Леґіону УСС зголосився мешканець села Михайло Коцюба.

Після встановлення у вересні 1939 р. радянської влади органи НКВС у Чортківській тюрмі знищили жителів селя Василя Бегара, Богдана Дутку, Осипа Кобзара, Павла Межиброцького, Северина Штиру; розстріляли в місті Умані на Черкащині Петра Лесіва.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:

  • Михайло Андрійчук (1914 р. н.),
  • Іван Андрусів (1925 р. н.),
  • Захарій (1903 р. н.) та Петро (1920 р. н.) Балакунці,
  • Йосип (1924 р. н.), Павло (1911 р. н.) і Роман (1908 р. н.) Баси,
  • Євстахій Безпалько (1911 р. н.),
  • Андрій Богун (1908 р. н.),
  • Петро Бурдинський (1919 р. н.),
  • Василь Данилович (1923 р. н.),
  • Василь Романович (1925 р. н.),
  • Василь Тимофійович (1914 р. н.), Володимир (1912 р. н.) і Костянтин (1921 р. н.) Вівчарі,
  • Петро Гнибіда, Роман Гулька, Йосип Гут та інші – всього 82 жителі Угриня.

В УПА воювали Ганна Балакунець, Роман Бегар, Володимир, Марія й Микола Вільхові, Василь та Іван Гнибіди, Антін Іванців, Василь і Євгенія Кобзарі, Володимир та Євген Лесіви, Богдан, Володимир і Федір Липові, Микола та Петро Маньовські, Євстахій Марчин, Петро Мельник, Іван Плішка (“Лис”), Ярослав Правецький, Василь Ткач (“Грім”), Григорій Шушка (“Шум”) та інші.

Пам'ятки природи[ред.ред. код]

Пам'ятники[ред.ред. код]

  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1987),
  • Тарасові Шевченку (1991),
  • пам'ятний знак УСС (1992)
  • хрест на честь проголошення незалежності України (1992).

Релігія[ред.ред. код]

На початку заснування села його мешканці спорудили храм з дерева на честь св. великомучениці Варвари (о. Михайло Левицький); згодом побудували більшу церкву великомучениці Параскевії (1785–1813 рр., настоятель о. Василій Саранчуцький).

Від 16 березня 1813 до 1 серпня 1853 р. – парох о. Вікентій Лисинець;

1853–1855 – о. Людвік Воковський; від початку липня 1855 року – о. Емельян Брилінський.

Храм святої великомучениці Варвари згорів, вдалося врятувати тільки чудотворний образ Матері Божої. Нову велику кам’яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці та дзвіницю споруджено у 1870 р. під орудою о. Е. Брилінського, який обслуговував парафію до 13 листопада 1887 р.; освятив цей храм митрополит УГКЦ Йосип Сембратович. Настоятель Е. Брилінський залишив після себе процесійний хрест із написом “о. Емельян і Анна Брилінські 1870 р.”. За церквою є гробниця, де спочивають о. Е. Брилінський і його родина. Згодом на парафію призначили молодого священика Антона Ричаківського, якого у 1941 р. замордували енкаведисти.

У вересні 1987 р. на парафію заступив священик Микола Ференц, який організував пошук захованого в радянський період дзвона та ремонт церкви. У 1994 р. клопотаннями о. Миколи і за допомогою сім’ї Касприк оновлено й освячено місце з’явлення образу Божої Матері.

Освіта[ред.ред. код]

За Австро-Угорщини функціонувала 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі – 3-класна утраквістична (двомовна).

Нині діє Угринська загальноосвітня школа I-II ст.

Мовні особливості[ред.ред. код]

Село розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані в Угрині:

  • босаки — босоніжки
  • бурти — сукняне взуття
  • жидик — птах, який перед дощем квилить
  • закоп'янки — вид чобіт
  • карніші — карнизи
  • кобрак — тепла безрукавка
  • марок — прилад для проведення рядків на полі
  • палюшки — галушки з тертої картоплі і борошна
  • райтки — штани-галіфе
  • сволок — брус, що підтримує стелю
  • тирба — суп із кукурудзяного борошна
  • шмір — мазут
  • япко - яблуко 
  • банєчок - чашка
  • ябчанка, ябчєнка — зупа з яблук
  • ягодянка — зупа із ягід
  • балакати - говорити
  • восипка - зерно
  • путня - відро
  • видіти - бачити.

Соціальна сфера, господарство[ред.ред. код]

Діяли філії товариств “Просвіта”, “Сільський господар”, "Рідна школа" та інших; кооператива.

У 1940 р. примусово створено колгосп, який відновив роботу 1947 року.

Протягом 1960–1980-х рр. функціонував (до розпаювання земель і майна) колгосп; діяв цегельний завод.

Нині діють дитячий садочок, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв’язку, торгові заклади.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Хутір[ред.ред. код]

  • За селом – хутір, розташований за 2 км від села. У 1952 р. на хуторі – 4 двори, 11 жителів.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]