Угринів (Івано-Франківський район)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Угринів.

село Угринів
Церква Св. Архистратига Михаїла в селі Угринів Церква Св. Архистратига Михаїла в селі Угринів
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Івано-Франківський район
Тер. громада	Угринівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA26040370010026626
Основні дані
Засноване	на початку ХІІІ століття (за часів князя Данила Галицького)
Перша згадка	1440
Населення	6500 осіб
Площа	18,6 км²
Поштовий індекс	77423
Телефонний код	+380 03436
Географічні дані
Географічні координати	48°58′8″ пн. ш. 24°39′57″ сх. д.
Водойми	струмки Угринівський Потік, Панський Потік. Церковний потік, річка Золота Бистриця
Найближча залізнична станція	Угринів
Місцева влада
Адреса ради	77423, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Угринів, вул. Польова, 1
Карта
Угринів
Угринів
Мапа
Угринів у Вікісховищі

Угри́нів — село у Україні, адміністративний центр Угринівської сільської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Історія

Дослідники вважають, що поселення з назвою Угринів виникло в проміжку між 1212 та 1237 роками, як південний форпост столичного Галича. Можливо, тут на той час перебував військовий загін, очолюваний угрином (родом з Угорщини), що прийшов з юним Данилом Галицьким допомогти відвоювати йому батьківські землі — Галицьке та Володимирське князівства. Як відомо, малолітній Данило Галицький разом з матір'ю Анною після смерті батька знайшов прихисток у короля Угорщини у Буді і повернувся у 1212 році до Галича із угорською військовою дружиною. Відповідно подібні військові форпости угрів (так колись на Русі називали угорців-мадярів і верховинців Закарпаття) виникли на захід від Галича — нині Старий Угринів Калуського району, і на сході — нині Угринів біля Підгайців на Тернопільщині. Ще два поселення з назвою Угринів є на південь від стародавнього Володимира — Угринів біля Сокаля на Львівщині, а на сході від столичного Володимира — Угринів біля Горохова на Волині.

Перша письмова згадка про Угринів датується 1440 роком; в цьому документі, виданому у Буді, король Польщі та Угорщини Владислав III Варненчик уповноважив литовського князя і спадкоємця руського Миколая Параву із Любліна прийняти у володіння з рук шляхтича із давнього польського роду Пйотра Одровонжа декілька сіл, зокрема Угринів, Ямницю, Калуш, Братківці та інші (через 10 років Миколай Парава загинув разом з Петром Одровонжем 6 вересня 1450 року в бою під «Червоним полем»)

За Королівською люстрацією 1565 року в селі налічувались 6 кметів-господарів, господарство вдови, 3 порожні дворища, 2 загородники, корчмар (отже, була корчма) і піп (отже, була й церква)..

Перша письмова згадка про Угринівський монастир стосується 1612 року, де мова йде про Преподобного Йова Княгиницького (родом з Тисмениці) та Преподобного Феодосія (родом з Галича) — засновників-будівничих нової обителі  Манявського скита. На захід від Угринова, на північ від села Загвіздя і південніше села Рибне, є гора Угринів, а поряд з нею урочище Монастир (на австрійській мапі 1880-го року показані три будівлі та контури монастирських угідь з написом «Manaster»).

Село позначене на мапі 1650 року, виданій у Данціґу В. Гондіусом «Delineatio specialis et accurata Ukrainae. Cum suis Palatinatibus ac Distictibq, Provincycq adiacentibus» («Спеціальний і докладний план України разом з належними до неї воєводствами, округами та провінціями»), яка складалася з 8 аркушів. Ця карта — основна картографічна праця французького інженера і військового картографа Гійома Левассе́рa де Бопла́нa (Guillaume Le Vasseur de Beauplan), на якій зображені українські землі в період з початку 1630-х і до 1637 року. На цій карті на березі ріки Бистриці (Bistris R.) посередині між містами Галичем (Halicz) і Тисменицею (Tiszmenicza) є село з назвою «Oriniw».

У березні 1722 року в Угринові перебував гетьман Пилип Орлик, де мав зустріч з Томашем Заленським (Tomasz Zaleński), що був особистим духівником воєводи Юзефа Потоцького та ректором Станіславської колегії, з яким домовився про таємне листування із своєю дружиною і дочками.

З 1835 до 1848 року священником в Угринові був Григорій Шашкевич (1809-18.08.1888) — стрийко Маркіяна Шашкевича. 1848 року о. Григорій Шашкевич став співзасновником і заступником голови Станіславської Окружної Руської Ради — філії Головної Руської Ради у Львові, а згодом Послом від Станіславської округи до Австрійського парламенту (Райхстагу).

6 листопада 1848 року о. Григорій Шашкевич разом із депутацією Головної Руської Ради подав цісареві Фердинандові такі вимоги від українців Галичини:

• Поділити Галичину на польську і українську провінції.
• Допустити створення української національної гвардії, легіону.
• Ввести українську мову в усіх школах і в усіх урядах української Галичини.
• Установити комісії для вирішення справ про ґрунти і ліси між дворами (поміщиками) і громадянами.
• Усунути урядовців, неприхильних нашому народові.
• Зрівняти в усіх правах греко-католицьке духовенство з духовенством латинським.

У 1848—1865 роках Григорій Шашкевич був радником Міністерства освіти у Відні, керував департаментом галицького шкільництва, цензором шкільних підручників. По поверненні до Галичини став послом до Галицького сейму (1867). Григорій Шашкевич відомий як пристрасний оборонець народної мови та противник москвофільської тенденції в письменстві, він є автором меморандуму, спрямованого проти проєкту латинізації української писемності (1859). Був автором однієї з перших граматик української мови для народних шкіл (1862).

Перша відома світлина Угринова — палац графської родини Дуніних-Борковських в Угринові Долішньому — датована 1880 роком, фотограф Tadeusz Artychowski.

Кінець ХІХ — початок ХХ століть відзначений в Угринові створенням філій «Просвіти» і потужного кооперативного господарства, організаторами якого стали Лазар Винничук та Йосиф Гурик, що були в різні часи Послами до Галицького сейму від Станіславської округи.

Лазар Винничук у жовтні 1918 року увійшов до складу Української Національної Ради, яка 9 листопада 1918 затвердила Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР), що постала на українських землях Австро-Угорської імперії.

Наприкінці серпня 1920 року в садибі Йосифа Гурика перебував Головний отаман військ УНР Симон Петлюра.

Пластовий гурток в Угринові постав 15 листопада 1926 року, гурток належав до 45 куреня імені Святослава Завойовника, що в основному базувався в Павелчі. Наставником угринівського гуртка був Микола Третяк з Павелча. До цього гуртка входили Терешкун Лазар, Саведчук Михайло, Столярчук Остап, Саведчук Роман, Якубчак Адам, Саведчук Федь, Маланюк Богдан, Кардаш Іван, Терешкун Іван, Вівчарено Остап, Вівчаренко Юрко. Але угринівські хлопці перебували також в інших гуртках пластунів, зокрема, Лазар Пахольчук, що навчався в гімназії в Станиславові.

2 січня 1927 році в Угринові-Долішньому створено «Пожарно-рахункове Товариство „Сокіл“». Засновниками Товариства стали: Іван Обідняк, Матей Іванців, Дмитро Іванців, Іван Грицак, Василь Мороз, Юрко Білоус, Михайло Клюнь, Павло Дуткевич, Василь Іванців.

У 1928 році в Угринові-Долішньому збудований Народний дім, що на той час був найбільшим у Станиславівському повіті.

У 1920—1930-х роках в Угринові налічувалося чотири великі господарства, два з яких колишні поміщицькі маєтки графської родини Дуніних-Борковських (Парцеляція, сад і молочна ферма на Клузові) і Бужинських (Шляхта, ферма в Горішнім Угринові, ставки і лісові угіддя в Рибному). Новими стали кооперативне господарство, створене Лазаром Винничуком та Йосифом Гуриком, а також господарство Владислава Чаплі (нині — готель «Галицька садиба», де були сад, рибний став і печі для випалювання цегли і вапна). На Клузові, який тоді вважався «присілком» Угринова-Долішнього, працював великий млин Гаврила Мороза.

З 1934 по 1945 роки село було офіційно поділене на три частини: Угринів-Долішній (Uhrynów Dolny), Угринів-Шляхетський (Uhrynów Szlachecki) та Угринів-Горішній (Uhrynów Górny) та перебувало у складі Станиславівського повіту, а з 1940 року — у Станіславському районі. До 1945 року це були три окремі громади зі своїми управами і своїм окремим громадським і культурним життям. У кожному з цих сіл була початкова школа, читальня «Просвіти», кооперативна крамниця. При читальнях «Просвіти» діяли аматорські гуртки. Треба згадати, що Угринів Шляхетський прилягав до колишнього фільварку дідича Бужинського і там жили в біль­шості поляки, а власне римо-католики. Натомість в селах Угринові Горішньому і Долішньому жило біля 90 відсотків українців.

Влітку 1950 року за вбивство дільничного міліціонера в Угринові-Горішньому заложниками стали 100 осіб — 27 угринівських родин виселили до Сибіру.

На зламі 1940—1950-х років село перебувало у складі Станіславського району, з середини 1950-х років входило до складу Богородчанського району, на зламі 1950—1960-х років — у Лисецькому районі Станіславської області. З 6 грудня 1966 року село перебувало у складі Івано-Франківського району (з адміністративним центром в місті Івано-Франківську, райком компартії і райвиконком знаходились в Угорниках). У 1967 році на території Угринівської сільської ради діяло три школи: Угринівська восьмирічна школа № 1 в Угринові-Долішньому, Угринівська восьмирічна школа № 2 в Угринові-Горішньому та Клузівська початкова школа (до 1970 року).

На початку 1960-х років в Угринові збудовані Івано-Франківський шиноремонтний завод та Івано-Франківська автобаза № 2 Міністерства промислового будівництва УРСР.

«Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах. Івано-Франківська область», що була видана у радянські часи 1971 року публікує наступну інформацію: «Угринів — село, центр сільської ради, розташоване від районного центру за 4 км. Через село пролягають автомагістраль та залізниця Львів — Івано-Франківськ. Населення — 2208 чоловік. Сільській раді підпорядковане село Клузів. Радгосп «Комсомолець» має 1700 га земельних угідь. Виробничий напрям — молочне тваринництво та овочівництво. В Угринові — 2 восьмирічні школи, 2 бібліотеки, 2 клуби, 2 медпункти. Вищу й середню освіту здобули 250 вихідців села. Вперше згадується село 1440 року. На території села знайдено крем'яні знаряддя праці доби міді. У 1648—1654 роках загін повстанців села й навколишніх місць під керівництвом С. Малишковича брав участь у боротьбі проти польської шляхти».

Наприкінці 1970-х — початку 1980-х років на угринівських землях збудовані Прикарпатський радіозавод (ДП ВО «Карпати»), тролейбусне депо та Управління гірських річок.

11 березня 1982 року Івано-Франківський район перейменований на Тисменицький із адміністративним центром в Тисмениці.

15 липня 1989 року введено в експлуатацію тролейбусну лінію, яка була прокладена від вулиці Хіміків в Івано-Франківську через Угринів до промислового вузла в селі Ямниця. Лінією курсує тролейбусний маршрут № 4 «Центр — завод „ТОС“». Таким чином цей тролейбусний маршрут став приміським, одним з небагатьох в Україні такого виду.

17 липня 2020 року, в ході адміністративно-територіальної реформи, Угринів увійшов до складу Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	3204	99,29 %
російська	17	0,53 %
польська	2	0,06 %
румунська	1	0,03 %
інші/не вказали	3	0,09 %
Всього	3227	100 %

Сучасність

Угринівська сільська громада об'єднує села: Горішній Угринів, Долішній Угринів та Клузів. Площа громади — 18,6 км² (є найменшою за площею сільською громадою України), населення — 3 395 мешканців (2020).

На території громади функціонують два заклади загальної середньої освіти: Угринівський ліцей (Угринів Долішній) та Угринівська гімназія (Угринів Горішний). Кожен із цих закладів містить дошкільний підрозділ: Угринівський ліцей — 5 дошкільних груп, Угринівська гімназія — 1 дошкільна група. Загальна чисельність здобувачів освіти  (2021) — 578, з них 506 — учні ліцею, 72 — учні гімназії. Загальна кількість вихованців у дошкільному підрозділі ліцею — 149, у дошкільному підрозділі гімназії — 22. Кадрове забезпечення ЗЗСО — 111 працівників, з них — 78 педагогічних та 33 непедагогічних. На базі закладів освіти функціонують групи подовженого дня, у 2020—2021 навчальному році їх налічувалося 4. У 2021—2022 навчальному році свою роботу розпочала Угринівська дитяча школа мистецтв, з орієнтовним контингентом 80-85 учнів.

Культурними осередками є Будинок культури в Угринові Долішньому і клуб на Горішному Угринові. Працює дві бібліотеки. На балансі громади — три футбольні команди в Угринові Горішному, Угринові Долішньому і на Клузові.

Медичну допомогу мешканці ОТГ мають змогу отримувати в сучасному Центрі первинної медико-санітарної допомоги (збудований у 2019 році).

Мешканці Угринівської ОТГ — віряни УГКЦ — мають змогу відвідувати храм Святого Архістратига Михаїла (мікрорайон Шляхта, між Угриновом Долішнім і Горішним), храм Пресвятої Трійці (с. Клузів), церкву Вознесіння Господнього в Угринові Долішньому (мікрорайон Парцеляція, збудований на землі, заповіданій о. Іваном Демушкою). Віряни Православної Церкви України мають змогу відвідувати храм Святого Миколая на Долина́х (вул. Тролейбусна). Церква Христа Спасителя на вулиці Галицькій належить громаді Біблійної місіонерської церкви. До пам'яток історії Угринова належить римо-католицький собор, збудований у 1931 році, що з 1947 року переданий до релігійної громади Святого Архістратига Михаїла.

Мікротопоніми села Угринів

Серед населення побутують назви, які не є офіційно зафіксованими. Ось декілька з них:

1. Угринів Горішній (Uhrynów Górny (пол.), Верхній Угринів (калька з рос.), Горішняни) – частина Угринова, яка розміщена між новою церквою Святого Михаїла і горою Ютреня (під Чорним лісом);
2. Угринів Долішній (Uhrynów Dólny (пол.), Нижній Угринів (калька з рос.), Долішняни) – частина Угринова, яка розміщена між новою церквою Святого Михаїла і залізничною станцією "Угринів";
3. Угринів Шляхетський (Uhrynów Szlachecki, Шляхта, Шлєхта) – частина Угринова Долішнього, що виникла в 1934 році (як окрема гміна) навколо садиби Тадеуша Бужинського після будівництва католицького костелу (нині тут розміщується сільрада) – від старого костелу до яру, де закінчується вулиця Івана Франка;
4. Парцеляція — мікрорайон Угринова Долішнього, який розташований між Галицькою дорогою і залізничною колією (назва походить від земельних наділів – "порцель", що їх в середині 1920-х почала продавати "грабіна" (графиня) Марія-Стелла Дунін-Борковська);
5. Панські Озера – колишні озера, що були розміщені на пд.-сх. Парцеляції біля панського палацу (на місці найбільшого озера на початку 1990-х виник гаражний кооператив);
6. За Штрикою – мікрорайон Парцеляції, що розташований за залізничною колією Стрийського напрямку;
7. Інкубатор – колишня садиба Владислава Чаплі, в якій у радянські часи розміщувалася інкубаторна станція (нині тут готель "Галицька садиба");
8. Новий Цвинтар – назва новішої частини кладовища, розміщена у Долішньому Угринові;
9. Старий Цвинтар – назва старішої частини кладовища, розміщена у Долішньому Угринові (захоронення від середини 1920-х років до 1990-х);
10. Цвинтар Дітей і Січових Стрільців – назва колишнього цвинтаря біля старої дерев'яної церкви (на схилі до Церковного Потока), що згоріла в часи Першої Світової війни, де були давніші поховання, зокрема, австрійських і німецьких вояків, січових стрільців та нехрещених дітей;
11. Дерев’яна Церква – назва колишньої церкви Святого Михаїла, що була перенесена в 1919 році з Княгинина (проіснувала до 1984 року, нині на її місці стара дерев'яна дзвіниця);
12. Угринівська Гора – назва ландшафтного підвищення, що розташоване між Калуською дорогою та Долішнім Угриновом (на колишньому полі Віцка Дуткевича);
13. Рогізне – назва польової ділянки;
14. Охаби – колишня болотяниста ділянка, що виникла в 1950-х роках на місці заболоченого ставка Владислава Чаплі (нині тут висотні будинки на вулиці Хіміків);
15. Коло Танка – назва зупинки міського автобуса біля колишнього пам’ятника-танка, що постав у 1965 році на розвилці Калуської та Галицької доріг), який був розташований на в'їзді в село Угринів з боку Івано-Франківська;
16. Довга Нива – мікрорайон між Галицькою дорогою, вулицями Тролейбусною, Хіміків та Гетьмана Дорошенка (у 1950-60-х роках тут (між Галицькою дорогою і вулицею Устима Кармелюка) були ниви (ділянки) колгоспників, якщо їхня присадибна ділянка була менша 0,5 га). У 1990-х роках тут виникло об'єднання забудовників з такою ж назвою;
17. Слободянка, Слободянські озера – штучні озера (ставки), названі на честь власника земельних ділянок Романа Слободяна у Горішньому Угринові;
18. Бувший Колгосп – територія колишнього колгоспу, розташована в Долішньому Угринові (на початку ХХ століття Лазар Винничук і Йосиф Гурик організували тут кооперативне господарство);
19. Кабанка – мікрорайон у Горішньому Угринові, за яким починався Чорний ліс;
20. Автобаза – колишня територія Івано-Франківської автобази № 2 Міністерства промислового будівництва УкрРСР, збудована у 1964-му році;
21. Коло Матері – територія навколо пам’ятника загиблим у часи Другої Світової війни (місце пам'ятне тим, що в 1942-44 роках гітлерівці проводили показові розстріли заручників (за кожного убитого на території Угринова і навколишніх сіл розстрілювали десять українців-заручників);
22. Бельведер [бел`'ведер ] – назва району у Долішньому Угринові;
23. Семенівка – назва району в Горішньому Угринові;
24. Царинка – ділянка зі землями на околиці Долішнього Угринова, що використовують для засадження;
25. Клуб на Горішньому – колишній будинок культури на території Горішньому Угринові;
26. Урочище Замалинівка – урочище на Горішньому Угринові;
27. Пасовище – ділянка для випасу худоби на Долішньому Угринові;
28. Ютреня – гора на Угринові Горішньому, під Чорним лісом;
29. Долини [долие'ни] – назва древньої дороги, що йшла вздовж Потока аж до його старого місця впадіння в Бистрицю (де нині будується новий міст на Княгинин), нині так називають квартал між залізничною колією та вулицею Кармелюка;
30. Панська Дорога – давня дорога в Угринові, що вела від палацу Яна Бужинського до Калуської дороги, а також умовна межа поділу Угринова Горішнього і Долішнього;
31. Сніжка – урочище у Долішньому Угринові (Шляхта) біля Панського Потоку, де було створено став (Stawisko), на якому дітлахи в зимовий період каталися на ковзанах, а у балках будували снігові фортеці;
32. На Роздорожжі – розвилка доріг, які ведуть до Горішнього та Долішнього Угринова;
33. Клуб на Долішньому Угринові – колишній будинок культури, розміщений на Долішньому Угринові, тепер бібліотека;
34. Ферма – територія колишнього господарства Тадеуша Бужинського, пізніше колгоспна ферма, тепер приватна ділянка;
35. Убеерівці – територія, яка була виділена під забудову для працівників УБР (Управління бурових робіт) на місці колишньої садиби Бужинських;
36. Парники – колишня ділянка з парниками (навпроти колишнього правління колгоспу), зараз – забудована приватними будинками;
37. Тернопільські – осередок на півдні Горішнього Угринова, на якому проживають вихідці з Тернопільщини;
38. Вапнярка – територія під горою, що прилегла до вулиці Хіміків; де в австрійські часи була цегельня, а в колгоспні часи тут випалювали вапно і гасили його (заливали водою) в спеціальних ямах – колишнє місце збуту гашеного вапна (існувала до кінця 1960-х років);
39. Польова Дорога – назва шляху, який проходить крізь Долішній Угринів, суміжні поля та виходить на Горішній Угринів;
40. Джерело Матінки Божої – джерело (насправді місце витоку води з давнього джерела в урочищі Яма, яке було засипане з розширенням Галицької дороги і будівництвом радіозаводу); зараз джерело практично втрачено внаслідок активної забудівлі, однак каплиця і досі є.
41. Каплиця Святої Родини – каплиця, яка розташована на розвилці вулиць Миру та Самостійної;
42. Мальва – магазин, що розміщений на дорозі до Угринова; назва часто змінюється, однак переважна частина людей згадує його як «Мальву»;
43. Капличка Діви Марії – каплиця, розташована на розвилці вулиць Кривоноса та Богдана Хмельницького;
44. Церква Отця Демушки – церква у мікрорайоні Парцеляція; назва походить від імені греко-католицького священника Івана Демушки, який за радянської окупації підпільно проводив службу Божу, зведена на території будинку отця;
45. За Переїздом – місце, де залізнична колія Стрийського напрямку пересікається з автомобільною дорогою Галицького напрямку (колись мала назву "Коло Порохівні", бо до кінця 1980-х років тут розміщувалися армійські склади);
46. Урочище [У`рочище] – частина поля, розміщена на Долішньому Угринові;
47. Угринівське Джерело – джерело, що тече біля церкви Св. Архистратига Михаїла;
48. Джерело на Горішньому, також Джерело на Дачах – джерело питної води, розміщене у лісі на межі поруч з дачами та з Горішнім Угриновом;
49. Галицька Дорога – назва маршруту, який проходить через Парцеляцію та веде в сторону Галича;
50. Кривуля – ділянка поля на Долішньому Угринові;

Карта з неофіційними назвами

Відомі особи

Уродженці села:

• Винничук Лазар — війт, директор початкової школи села, посол Галицького крайового сейму в 1895—1901, 1908—1914 роках, делегат Української Національної Ради ЗУНР
• Йосиф Гурик — селянин, муляр (будівничий мостів у Станиславові), громадський діяч, посол до Галицького Сейму у 1889—1895, 1901—1907 роках. Обидва діячі були організаторами великого кооперативного господарства, померли обоє в рідному селі.
• Федик Теодор (1873—1949) — український канадський народний поет.
• Ідзьо Віктор Святославович — історик, редактор журналу «Українознавець», автор наукових статей на історичну тематику.
• Саведчук Михайло Михайлович (1916—1945) — стрілець УПА.
• Христина Стуй — українська легкоатлетка, бронзова призерка Олімпіади (2012).

Похований:

• Катамай Микола — український військовий діяч, хорунжий УПА, командир сотні «Стріла» ТВ-22 «Чорний ліс».

Посилання

• Сайт Верховної Ради України. Села Тисменицького району.