Угу Леал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Угу Леал
Особисті дані
Народження 21 травня 1980(1980-05-21) (43 роки)
  Кашкайш, Португалія
Зріст 180 см
Вага 75 кг
Громадянство  Португалія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1989-1991
1991-1992
1992-1997 		Португалія «Алкабідече»
Португалія «Ешторіл Прая»
Португалія «Бенфіка»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1997–1999 Португалія «Бенфіка» 33 (4)
1997–1998 →  Португалія «Алверка» 20 (3)
1999–2001 Іспанія «Атлетіко» 59 (5)
2001–2004 Франція «Парі Сен-Жермен» 53 (1)
2004–2005 Португалія «Порту» 7 (0)
2005 →  Португалія «Академіка» 12 (0)
2005–2007 Португалія «Брага» 17 (0)
2007–2008 Португалія «Белененсеш» 8 (0)
2008–2009 Португалія «Трофенсі» 21 (3)
2009–2010 Іспанія «Саламанка» 36 (1)
2010–2012 Португалія «Віторія» (Сетубал) 45 (2)
2012–2013 Португалія «Ешторіл Прая» 5 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1999 Португалія Португалія U-20  ? (?)
1998–2000 Португалія Португалія U-21 20 (4)
1999 Португалія Португалія 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2015 Португалія «Ешторіл Прая»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Угу Леал (порт. Hugo Leal, нар. 21 травня 1980, Кашкайш) — португальський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за «Бенфіку», «Атлетіко», «Парі Сен-Жермен» та «Порту», а також зіграв один матч за національну збірну Португалії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 21 травня 1980 року в місті Кашкайш. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Алкабідече», «Ешторіл Прая» та «Бенфіка». У складі останньої з них Леал і дебютував на дорослому віці ще у 16 років 20 квітня 1997 року в матчі Прімейри проти «Ешпінью» (2:0)[1]. Для отримання ігрової практики більшу частину сезону 1997/98 провів на правах оренди у клубі другого дивізіону «Алверка», а повернувшись в рідну команду у сезоні 1998/99 став її основним гравцем.

Влітку 1999 року Леал переїхав за кордон, щоб виступати за іспанський «Атлетіко». За підсумками першого сезону клуб вилетів з вищого дивізіону, а Леал забив 1 гол, вдома, 13 травня 2000 року проти «Севільї»[2]. Незважаючи на пониження у класі Угу залишився у команді на наступний сезон, але не зміг допомогти «матрацникам» повернутись в Ла-Лігу, хоча і був безсумнівним основним гравцем команди (36 матчів, чотири голи у Сегунді)[3].

2001 року Леал перейшов у «Парі Сен-Жермен». З французькою командою португалець двічі поспіль доходив до фіналу Кубка Франції[4], при цьому у першому фіналі 2003 року проти «Осера» саме він відкрив рахунок, але парижани програли 1:2, а у наступному розіграші 2003/04 парижани таки зуміли взяти трофей, втім Леал у фінальній грі участь не брав. Через травму португалець програв конкуренцію Лоріку Цані та Модесту М'Бамі, тому ігровий час гравця поступово скорочувалося, і сторони домовились про дострокове розірвання контракту 4 серпня 2004 року[5].

У серпні 2004 року Леал підписав контракт з «Порту»[6], який на той момент був не лише чемпіоном Португалії, а й діючим переможцем Ліги Чемпіонів. Це означало що на початку сезону «дракони» мали зіграти у двох Суперкубках — Португалії та Європи. І якщо у внутрішньому, що пройшов 20 серпня, Леал відіграв увесь матч і допоміг обіграти рідну «Бенфіку», то у Суперкубку УЄФА, який пройшов за тиждень, Леал був змінений на 61 хвилині на Рікарду Куарежму, а його клуб поступився іспанській «Валенсії» (1:2). Втім надалі Леал не зміг закріпитись в основному складі і останній розіграш Міжконтинентального кубку, що пройшов у кінці року і завершився перемогою «Порту», Угу не потрапив навіть у заявку, а на початку наступного року був відданий в оренду в «Академіку» (Коїмбра), де і дограв сезон.

В цей момент Леал серйозно розглядав можливість закінчити свою ігрову кар'єру[7], тим не менш влітку 2005 року підписав контракт з «Брагою»[8], але покинув клуб за взаємною згодою в січні 2007 року після того, як зіграв лише 17 матчів за півтора року[9][10]. У серпні він повернувся до Лісабону і приєднався до «Белененсеша», втім і тут майже не грав через травми, провівши за сезон 2007/08 лише 8 ігор у Прімейрі.

В кінці жовтня 2008 року Леал підписав річний контракт із новачком вищого португальського дивізіону клубом «Трофенсі»[11], який не врятував від вильоту, після чого повернувся до Іспанії після восьми років відсутності, приєднавшись до «Саламанки», яка грала у Сегунді. Контракт був розрахований на один рік із продовженням ще на один у випадку виходу до Прімери[12]. Втім клуб і близько не боровся за підвищення сезону і зайняв лише 16 місце.

Наприкінці липня 2010 року Леал повернувся на батьківщину і підписав угоду з «Віторією» (Сетубал), де провів наступні два сезони, а завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Ешторіл Прая»[13], за який виступав протягом сезону 2012/13 років. Загалом за кар'єру Угу зіграв у вищому португальському дивізіоні 148 матчів і забив дев'ять голів в протягом 11 сезонів.

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

Зі збірною до 16 років Леал брав участь у юнацькому чемпіонаті Європи 1995 року в Бельгії та 1996 року в Австрії, на кожному з яких ставав чемпіоном Європи. А згодом з командою до 18 років став фіналістом юнацького чемпіонату Європи 1997 року на Кіпрі, ставши зі збірною четвертим.

Викликався до юнацької збірної Португалії (U-20). У її складі взяв участь у молодіжному чемпіонаті світу 1999 року в Нігерії, де португальці дійшли до 1/8 фіналу.

Протягом 1998—2000 років залучався до складу молодіжної збірної Португалії. На молодіжному рівні зіграв у 20 офіційних матчах, забив 4 голи.

19 лютого 1999 року зіграв свій єдиний матч у складі національної збірної Португалії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 1 рік, провів у її формі 1 матч. У товариському матчі у Парижі проти Нідерландів на 63-й хвилині він замінив Руя Кошту, зустріч завершилася нульовою нічиєю.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри Леал залишився у своєму останньому клубі «Ешторіл Прая» і став функціонером[14]. У березні 2015 року після звільнення головного тренера Жозе Коусейру, Леал очолив команду до кінця сезону[15], зайнявши з нею 12 позицію у Прімері, після чого у липні передав управління своєму асистенту бразильцю Фабіано[16].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Парі Сен-Жермен»: 2003—2004
«Порту»: 2004

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Rúben Neves. Finalmente, um adulto (no papel) [Rúben Neves. Finally, a grown up (on paper)]. i (Portuguese) . 13 березня 2015. Процитовано 16 січня 2018.
  2. ↑ Un triste espectáculo de segunda [A sad segunda show]. El Mundo (Spanish) . 13 травня 2000. Процитовано 16 січня 2018.
  3. ↑ Qué fue de… Hugo Leal: talento luso en la etapa más negra del Atleti [What happened to… Hugo Leal: Lusitanian talent in Atleti's darkest hour]. 20 minutos (Spanish) . 6 жовтня 2016. Процитовано 16 січня 2018.
  4. ↑ Crépin, Timothé (26 січня 2017). Mercato, Ligue 1: Ces Portugais passés par le PSG [Market, League 1: Portuguese men with spells at PSG] (French) . France Football. Процитовано 12 грудня 2018.
  5. ↑ Hugo Leal rescinde com Paris St-Germain [Hugo Leal cuts ties with Paris St-Germain] (Portuguese) . TSF. 4 серпня 2004. Архів оригіналу за 25 December 2014. Процитовано 29 лютого 2012.
  6. ↑ Hugo Leal picked by Porto. UEFA. 8 серпня 2004. Процитовано 3 травня 2008.
  7. ↑ Hugo Leal: Pensava um dia regressar ao Benfica, hoje já não [Hugo Leal: "Once i thought about returning to Benfica, not anymore"]. i (Portuguese) . 10 березня 2011. Архів оригіналу за 10 December 2011. Процитовано 29 лютого 2012.
  8. ↑ Hugo Leal bound for Braga. UEFA. 11 липня 2005. Процитовано 3 серпня 2008.
  9. ↑ Hugo Leal tramado por lesão no joelho [Hugo Leal done in by knee injury]. Record (Portuguese) . 14 вересня 2005. Процитовано 16 січня 2018.
  10. ↑ Hugo Leal vê reeditado o calvário das lesões [Hugo Leal goes through new injury ordeal]. Record (Portuguese) . 22 жовтня 2006. Процитовано 16 січня 2018.
  11. ↑ Hugo Leal assina pelo Trofense [Hugo Leal signs for Trofense] (Portuguese) . Rádio e Televisão de Portugal. 29 жовтня 2008. Процитовано 16 січня 2018.
  12. ↑ El Salamanca ficha a Hugo Leal, ex del Atlético de Madrid [Salamanca sign Hugo Leal, formerly of Atlético de Madrid]. Diario AS (Spanish) . 18 липня 2009. Процитовано 2 квітня 2012.
  13. ↑ Estoril: Hugo Leal e Mano são reforços [Estoril: Hugo Leal and Mano are additions] (Portuguese) . Mais Futebol. 5 червня 2012. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 16 січня 2018.
  14. ↑ Estoril: Alexandre Faria eleito presidente, Hugo Leal será vogal [Estoril: Alexandre Faria elected president, Hugo Leal will be vowel] (Portuguese) . Mais Futebol. 4 квітня 2014. Процитовано 16 січня 2018.
  15. ↑ Mais Fabiano do que Hugo [More Fabiano than Hugo]. Record (Portuguese) . 9 березня 2015. Процитовано 16 січня 2018.
  16. ↑ SAD escolhe Fabiano para treinador principal [PLSC chooses Fabiano for head coach]. Record (Portuguese) . 3 липня 2015. Процитовано 16 січня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Угу_Леал&oldid=41220039