Удавчик східний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Удавчик східний
Große Sandboa (Eryx tataricus).JPG
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Змії (Serpentes)
Родина: Удавові (Boidae)
Підродина: Піщані удави (Erycinae)
Рід: Удавчик (Eryx)
Вид: Удавчик східний
Eryx tataricus
(Lichtenstein, 1823)
Синоніми
Boa tatarica
Eryx miliaris tataricus
Eryx speciosus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Eryx tataricus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Eryx tataricus
EOL logo.svg EOL: 455987
ITIS logo.svg ITIS: 634811
IUCN logo.svg МСОП: 164775
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 51873

Удавчик східний[1] (Eryx tataricus) — неотруйна змія роду Удавчиків з родини удавових. Має 3 підвиди. Інша назва «татарський піщаний удав».

Опис[ред. | ред. код]

Загальна довжина самиць досягає 105 см при довжині хвоста 6–7 см, довжина самців — 95 см при довжині хвоста 7–8 см. Хвіст тупий, закруглений. Лоб та верхня поверхня морди більш-менш пласкі або злегка опуклі. Очі звернені вбік й трохи вгору. Голова не відмежована від шиї і зверху вкрита численними дрібними неправильної форми щитками. Має 169–213 черевних й 27–45 підхвостових щитків. Навколо середини тіла є 43–59 рядків луски. Луска задньої частини тулуба та хвоста майже гладенька.

Верхня сторона тулуба жовтувато-коричневого, червонувато-коричневого або сіро-коричневого кольору. Уздовж спини проходять чорно-бурі плями неправильної форми. З боків тулуба розташовано численні темні цятки й крапки. Черево у чорно-бурих плямах, іноді світле без плям.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Полюбляє глинясті, лесові пустелі, напівпустелі й передгір'я, але не зустрічається на відкритих піщаних масивах і в барханах. Живе в оазах, на схилах пагорбів з ефемеровою рослинністю, в кам'янисто-щебнистих передгір'ях з чагарниковими заростями, на відкритих полиново-солянкових степових просторах. Зустрічається на висоті до 1500–1600 м над рівнем моря. Має яскраво виражені риючі здібності, вільно пересувається, зарившись у сипкий ґрунт. Власних нір удавчик не риє, а використовує нори гризунів, черепах та інших тварин. Активний у ночі. Навесні його можна зустріти вдень біля сховку. Харчується ящірками та гризунами, іноді дрібними птахами.

Це яйцеживородна змія. Самиця народжує 5–34 дитинчат у червні — липні або у серпні — початку вересня. Довжина новонароджених змій — 15–20 см.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Мешкає у центральному та східному Казахстані, Киргизстані, Таджикистані, Узбекистані, східному Туркменістані, Ірані, Афганістані, західному Пакистані, північно-західній Індії, західному Китаї та в південній Монголії.

Підвиди[ред. | ред. код]

  • Eryx tataricus tataricus
  • Eryx tataricus speciosus
  • Eryx tataricus vittatus

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 257.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Jones, C. 2004. Sand Boas. Reptilia (GB) (34): 12–23
  • Словник-довідник із зоології. – К., 2002.