Ударний вертоліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
AH-1 Cobra — перший у світі спеціально спроектований бойовий вертоліт
Мі-24 став другим у світі спеціалізованим бойовим вертоліт

Ударний вертоліт — військовий вертоліт, який виконує функції штурмовика, здатний вражати цілі на землі (також їх називають штурмовими вертольотами).

На сьогоднішній день такий вертоліт має дві основні ролі:

  • забезпечення прямої і точної авіапідтримки наземних військ;
  • знищення бронетехніки.

Ударні вертольоти також використовуються в ролі розвідників.

Озброєння ударних вертольотів може включати в себе ПТРК, високоточні ракети, кулемети, малокаліберні гармати. Деякі ударні оснащуються ракетами класу повітря-повітря, але лише для самооборони.

Існують, як спеціалізовані ударні вертольоти, такі як Мі-28 та Ка-50, так і змішаного типу, на зразок Мі-8АМТШ, які становлять оснащені ракетно-гарматним озброєнням транспортні вертольоти.

Технології перспективних вертольотів[ред. | ред. код]

Життєвий цикл більшості бойових вертольотів в країнах НАТО закінчується у 2030-2050 роках.[1]

Серед вимог до технологій перспективних вертольотів невідкладними для реалізації фахівці визнають модульність конструкції, кіберзахист та гібридні технології двигунів.[1] Серед групи пріоритетних технологічних напрямів фігурує зброя спрямованої енергії, інтеграція на борту вертольотів системи управління БПЛА для дії у складі пілотовано-безпілотних груп (Manned-Unmanned Teaming, MUMT), багатофункціональна розподілена апертура радіотехнічних систем та ін.[1]

Приклади[ред. | ред. код]

AH-64, вертоліт Армії США
Ка-50 над Москвою

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Слюсар В.І. Вимоги та технології для вертольотів наступного покоління (Next Generation Rotorcraft, NGR).//Перспективи розвитку озброєння та військової техніки Сухопутних військ: Збірник тез доповідей Міжнародної науково-технічної конференції (Львів, 16-17 травня 2019 року). – Львів: Національна академія Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного, 2019. - С.262 – 263. [1]

Посилання[ред. | ред. код]