Уда (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Уди
Уды Минутка 1 мая VizuIMG 1822.JPG
Витік с. Бессоновка, Білгородського району Білгородської області
Росія Росія
Гирло Сіверський Донець
Україна Україна
Країни басейну Росія Росія Україна Україна
Довжина 164 км
Площа басейну 3 864 км²
Притоки Рогозянка (25 км), Криворотівка (16 км), Люботинка (б. Уди) (12 км), Лопань (93 км)
Уди на Вікісховищі

Уди (Уда) — річка на Середньоруській височині, права притока Сіверського Дінця.

Річка бере початок в одній із балок біля села Бессонівка Октябрьського району Білгородської області (Росія), на висоті 190 м над рівнем моря. В межі Харківської області (Україна) річка входить північно-східніше села Окіп (Золочівський район) і впадає в річку Сіверський Дінець на 825 км від його витоку. Загальна довжина Уди становить 164 км, з них у межах Харківської області — 127 км. Площа водозбірного басейну 3894 км², з них у Харківській області 3460 км². Загальний перепад висот (від витоку до гирла) — 105 м, середній похил річки — 0,64 м/км.

Характеристика басейну[ред.ред. код]

Район басейну річки представляє південно-західні відроги Середньоруської височини в межах вододілу Дніпро — Дон. Поверхня території являє собою полого-хвилясту рівнину, розчленовану густою мережею балок і ярів.

Поверхня басейну р. Уди рівнинна. Абсолютні висоти коливаються від 250 м в верхній частині басейну до 150 м в пониззі. Переважають ерозійні форми рельєфу — долини, балки та яри. Глибина ерозії 100–120 м в верхній частині басейну та 100–150 в пониззі. Більша частина басейну р. Уди розорана. Лісистість становить 10%, заболоченість — 1%. Ліси і болота розташовані переважно в заплавах річок і балок.

Річки басейну р. Уди найбільш багатоводні. Вони беруть початок в Бєлгородській області Росії та течуть здебільшого в південному напрямку. Внаслідок того, що вони протікають через найбільш густозаселені райони області, — вони дуже зарегульовані і забруднені.

Долина р. Уди добре розроблена, ширина її змінюється від 2—3 км у верхній частині басейну до 15—25 км у нижній, глибина 85—100 м. Долина має добре виявлену асиметрію схилів: правий схил високий і крутий із значною кількістю балок і ярів, а лівий — положистий, низький і терасований. Виділяються від 3 до 8 терас. Найбільш молода — лугова тераса, формування якої продовжується. Заплава добре розвинена по всій довжині річки, двостороння, завширшки від 0,3 до 3,5 км. Поверхня заплави рівна, використовується під косовиці і городи, покрита трав'янистою рослинністю. У середній і нижній течії спостерігаються стариці та заболочені ділянки; зрідка трапляється чагарникова рослинність.

Гідрологічна характеристика русла[ред.ред. код]

Русло річки слабко звивисте, завширшки від 6 до 8 м, на окремих ділянках — 20—35 м, завглибшки 0,1—0,8 м (на плесах до 1,0 м). В середній і нижній течії річище іноді розділяється на рукави, що утворюють протоки та острови, які заростають очеретом. Дно річища переважно тверде, піщане, інколи мулисте. Береги заввишки від 0,2 до 1,5 м, місцями круті і стрімчасті, складені супіщаними і суглинними ґрунтами.

Режим річки[ред.ред. код]

Живлення р. Уди в основному снігове, меншу роль відіграє дощове та ґрунтове. В період весняного сніготанення, звичайно на початку березня, русло швидко наповнюється, річка виходить зі своїх берегів та розливається на луговій терасі, перетворюючись в велику річку. Протягом п'яти-десяти днів рівень води піднімається на 1,5—2 м, а в окремі роки на 3 і більше метрів над меженним рівнем. Досягнувши піку весняної повені, річка починає швидко знижувати рівень та в кінці квітня — початку травня встановлюється літня межень, яку в окремі роки порушують короткочасні зливові паводки, які підвищують рівень на 0,5—1,0 м. Найбільше обміління річки відбувається в серпні — вересні, коли річка на окремих ділянках пересихає. Осінні дощі трохи підвищують рівень р. Уди, а взимку рівень знову знижується, особливо в кінці грудня — початку січня, коли річка місцями промерзає до дна. Замерзає річка звичайно в грудні, рідше в листопаді. Товщина криги становить 0,3—0,4 м, а в сурові зими до 0,5—0,6 м.

Гідрологічні особливості[ред.ред. код]

Систематичні гідрологічні спостереження в басейні р. Уди проводилися в різний період на гідрологічних постах Держгідромету України.

Гідрологічні пости в басейні р. Уди

№ п/п Річка Пост Період спостережень Модуль стоку, л/с*км²
1 Уди м. Золочів 1954—1964 2,96
2 Уди сел. Пересічне 1967—2013 3,25
3 Уди сел. Бабаї 1929—1935 2,61
4 Уди сел. Безлюдівка 1958—2013 5,16
5 Рогозянка с. Вел. Рогозянка 1953—1965 3,09
6 Лопань с. Каз. Лопань 1956—2013 3,39
7 Харків с. Циркуни 1963—2013 3,01
8 Харків сел. Вел. Данилівка 1946—1961 2,74


Також проектно-вишукувальним інститутом «Харківдіпроводгосп» в період 1991–1995 рр. була виконана паспортизація малих річок; при складанні паспортів річок виконувався розрахунок гідрологічних параметрів, в тому числі модуля стоку.

Гідрологічні параметри річок басейну р. Уди

№ п/п Річка Модуль стоку, л/с*км² Об'єм стоку 50% Об'єм стоку 75% Об'єм стоку 95% Забір води, млн м3 Скид води, млн м3
1 Уда 4,41 483 382 279 72,1 244,4
2 Рогозянка 3,00 15,0 11,0 6.65 - -
3 Криворотівка 1.85 6.38 3.74 1.63 - -
4 Люботинка (б. Уди) 1,80 1,97 1,26 0,60 - -
5 Лопань 1,93 84,1 60,5 35,6 2,23 173,4
6 Лозовенька 1,40 2,71 0,24 0,16 - 0,002
7 Харків 3,03 102 74,4 44,5 0,28 0,172
8 Липець 2,90 21,8 15,5 8,99 - -
9 Муром 2,95 19,8 14,1 8,18 - -
10 В'ялий 3,30 6,24 4,46 2,58 - -
11 Немишля 3,30 7,10 5,07 2,93 - 0,076
12 Студенок 3,10 4,64 2,94 1,38 - -
13 Роганка 2,05 4,64 3,17 2,80 - 0,42

Водокористування[ред.ред. код]

Басейн річки Уди займає територію центрального економічного регіону Харківської області, регіону з широко розвиненою обробною та легкою промисловістю, промисловістю будівельних матеріалів та машинно-будівельного комплексу. На території басейну розташовано три міста: Харків, Дергачі, Люботин, 23 селища міського типу та 242 сільських населених пункти. Річка протікає територіями п'яти адміністративних районів Харківської області та м. Харкова з загальним населенням більше 2,0 млн людей. Сільськогосподарська спеціалізація території басейну: зернове господарство, овочівництво, м'ясо-молочне тваринництво, птахівництво, виробництво плодово-ягідної продукції.

Аналіз водокористування в басейні р. Уди за даними статистичної звітності 2-ТП (водгосп) показав, що за 2004 рік забір води склав 96,01 млн м³, що на 5,23 млн м³ більше, ніж в 2003 році. З цього об'єму забір з поверхневих джерел склав 72,10 млн м³, з підземних джерел — 23,91 млн м³. Використання води в 2004 році було 93,24 млн м³. Основний напрямок використання — це на виробничі потреби, на які пішло 80,21 млн м³ (86%). На господарсько-питне водопостачання було використано 12,27 млн м³ (13,1%), на сільськогосподарське водопостачання — 0,62 млн м³ (0,66%), на зрошення сільськогосподарських земель — 0,07 млн м³ (0,07%).

Основними водокористувачами є Харківські ТЕЦ-3 і ТЕЦ-5, Есхарівська ТЕЦ-2, а також таких підприємства ЗАТ «Харків-вовна», завод «Світло Шахтаря», Завод імені В. О. Малишева, завод транспортного обладнання, шкірооб'єднання «Більшовик», Роганська картонна фабрика.

Водовідведення протягом 2004 року в басейні р. Уди за даними звітності 2-ТП (водгосп) склало 244,4 млн м3, в тому числі забруднених 3,5 млн м3 (1,43%). Найбільший об'єм зворотних вод було відведено підприємствами м. Харкова та Харківського району, перш за все комплексами біологічної очистки «Диканівським» та «Безлюдівським», а також Роганським і Есхарівським ВУЖКГ, санаторій «Бермінводи» та Харківська ТЕЦ-5.

Основний вплив на водний режим річок басейну р. Уди роблять Рогозянське водосховище на р. Уди об'ємом 15,0 млн м3, Трав'янське водосховище (22 млн м3), Муромське водосховище (14 млн м3), В'ялівське водосховище (10 млн м3), а також водойми, утворені на притоках річки Уди та штучно створені греблі в м. Харкові (Журавлівська, Павлівська, Новобаварська, Лопанська і Жихарська греблі). В районі селища Безлюдівки в річку скидаються стічні води міста Харкова, які проходять очищення на Диканівському та Безлюдівському комплексах біологічної очистки ДКП «Харківкомуночиствод».

Якість води[ред.ред. код]

Вода в річці, особливо в середній і нижній течії, забруднена відходами промислових підприємств Харківського промислового регіону. Разом з тим води річки Уди використовуються для зрошення сільськогосподарських угідь на площі 2,5 тис. га в Дергачівському, Харківському і Чугуївському районах.

Порівнюючи дані забору води з поверхневих водних джерел та водовідведенню за 2004 рік з середньорічним об'ємом стоку річок різної забезпеченості можна зробити висновок, що при забезпеченості 50% в басейні р. Уди забирається 15% води, а скидається майже 50% наявних річних водних ресурсів. У зв'язку з цим річка Уда є найбільш забрудненою річкою Харківської області. Клас якості води річки до м. Харкова становить 3 «помірно-забруднена», а нижче м. Харкова після прийняття стічних вод клас якості води річки змінюється на 5 «брудна».

Аналіз сучасного стану малих річок басейну річки Уди та оцінка ступеню їхнього господарського використання показали, що при маловодності та великій нерівномірності річкового стоку інтенсивне водокористування приведе до виснаження і значного погіршення якості водних ресурсів. Для раціонального використання водних ресурсів необхідний всебічний аналіз взаємозв'язків усіх компонентів ландшафтно-географічної системи в цілому, облік їхнього генезису і властивостей, закономірностей формування та змін під впливом природних і антропогенних факторів. В подальшому, якщо не вживати відповідних заходів, це може призвести до їх виснаження та понаднормативного забруднення.

Притоки[ред.ред. код]

Річка Уда має багато приток, серед яких найбільшими є Лопань (довжина 96 км, площа водозбірного басейну 2000 км²) з притоками: Харків (довжина 78 км, площа водозбору 1120 км², Рогозянка (25 км, 164 км²), Роганка (31 км, 189 км²), Студенок (15 км, 80 км²) та інші.

Над Удою, при її злитті з річками Лопань і Харків — розташоване місто Харків.

Фотографії[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Географічна енциклопедія України: в 3-х томах / Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К.: «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989.
  • Материалы Харьковского отдела географического общества Украины. Выпуск VIII, Издательство ХГУ им. Горького, 1971, С.57-60.
  • Правила использования водных ресурсов р. Северский Донец, Укргидропроект, Харьков, 2001.
  • Проведение работ по инвентаризации рек и водоёмов Харьковской области с разработкой особого порядка изъятия земель водного фонда из сельскохозяйственного оборота, УкрНИИЭП, Харьков, 1999.
  • Ресурсы поверхностных вод СССР. Том 6 Украина и Молдавия, вып. 3 Бассейн Северского Донца и реки Приазовья. Л.: Гидрометеоиздат, 1967. 492 с.
  • Розробка та удосконалення методологічних основ раціонального водокористування та системи заходів по екологічному захисту та оздоровленню малих річок області, УкрНДІЕП, Харків, 2000, 130 с.
  • Схема охраны вод реки Уды. Книга 4 Гидрология и гидрография, Харьковгипроводхоз, Харьков, 1985, 60 с.
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.