Удегейська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Удегейська мова (удейська мова, мова уде) — мова удегейців.

Належить до тунгусо-маньчжурських мов алтайської мовної родини.

Удегейська мова
Удиэ кэйэвэни
Поширена в Flag of Russia.svg Росія
Регіон Приморський край
Хабаровський край
Носії 103 осіб[1]
Писемність кирилиця (Удэгейская писемність)
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 ude

Характерні риси удегейської мови[ред. | ред. код]

Фонетика:

Морфологія:

Синтаксис:

Викорінення удегейської мови[ред. | ред. код]

В 1938 році Євгеній Робертович Шнейдер, автор і перекладач перших книг удегейською мовою, був оголошений Радянською владою ворогом народу, арештований і розстріляний. В цей же час НКВД вилучали зі шкільних бібліотек та домів всі книги удегейською мовою з метою спалення. Дітям в школі забороняли розмовляти рідною мовою[2].

Джерела і література[ред. | ред. код]

  1. http://www.gks.ru/free_doc/new_site/population/demo/per-itog/tab6.xls
  2. Беліков Володимир. Загибель мов народів півночі (PDF) // Кур'єр ЮНЕСКО. — 1994. — Квітень. — С. 29-30. (англ.)(фр.)(араб.)(рос.)(ісп.)(кит.)