Уди (село)
| село Уди | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Богодухівський район |
| Громада | Золочівська селищна громада |
| Облікова картка | Уди |
| Основні дані | |
| Засноване | 1677 |
| Населення | біля 1500 осіб (2008) |
| Поштовий індекс | 62220 |
| Телефонний код | +380 5764 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°23′30″ пн. ш. 36°03′58″ сх. д. / 50.39167° пн. ш. 36.06611° сх. д.Координати: 50°23′30″ пн. ш. 36°03′58″ сх. д. / 50.39167° пн. ш. 36.06611° сх. д. |
| Водойми | р. Уда, Калинів Яр |
| Відстань до районного центру |
16 км |
| Найближча залізнична станція | Козача Лопань |
| Відстань до залізничної станції |
12 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 62203, Харківська обл., Богодухівський р-н, смт Золочів, вул. Центральна, 13-А |
| Сільський голова | Столяренко Сергій Олександрович |
| Карта | |
  Уди | |
 Уди | |
| Мапа | |
| |
У́ди (до 1706 року — Пристінне) — село в Україні, у Золочівській селищній громаді Богодухівського району Харківської області.
Географія[ред. | ред. код]
Село Уди знаходиться на березі річки Уди, у яку впадає балка Калинів Яр. Вище за течією річки на відстані 2 км розташоване село Червона Зоря, нижче за течією на відстані 1 км — село Костянтинівка.
Історія[ред. | ред. код]
Село Уди було засноване на порожніх землях Болховецького повіту, в Удськом стані за наказом від 4 (14) листопада 1677 року[1] солдатами та рейтарами з Болховця. Спершу село називалося Пристінним, за лісом біля якого воно було засноване, в тому ж лісі ще до заснування села у болховчан були пасіки. Першопоселенцями були 67 служилих, які брали участь у Чигиринському поході. Нащадки деяких з цих першопоселенців проживали в Удах і на початку XXI століття: Бобровникови, Бажинови, Баранови, Бушеви, Гуньбіни, Гур'єви, Єрмакови, Жигалови, Звєрєви, Крохіни, Кузнєцови, Лантінови, Лосєви, Сухорєви, Черкасови, Чехічіни, Шафоростови, Юр'єви, Сміцкови та Ємельянови.
У 1822 році побудована кам'яна однопрестольна Різдвяно-Богородицька церква[2].
За даними на 1864 рік у казеному селі, центрі Удянської волості Харківського повіту, мешкало 3742 особи (1834 чоловічої статі та 1908 — жіночої), налічувалось 432 дворових господарства, існувала православна церква[3].
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 5167 осіб[4].
Село постраждало внаслідок голодомору у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 406 людей[5].
Під час повномасштабного російського вторгнення село було окуповане 30 серпня 2022. 12 вересня цього ж року українські збройні сили звільнили населений пункт.
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| російська | 80,89% |
| українська | 18,55% |
| інші/не визначилися | 0,55% |
Сучасний стан[ред. | ред. код]
У селі є школа, пошта, магазин, поліклініка. Щосереди працює базар. У грудні 2008 було урочисто відкрито газопровід.
Відомі уродженці[ред. | ред. код]
- Сміцков Іван Юхимович (1942—2017)—голова колективного сільськогосподарського підприємства «Іскра», яке він очолював з 1983 по 2000 рік, а з березня 2000 по 2004 рік він був керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Удянське».
- Бажинов Іван Денисович — український літературознавець і літературний критик, кандидат філологічних наук (1964).
- Солодилов Микола Федотович (1924—1983) — Герой Радянського Союзу.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Історія міст та сіл УРСР (рос.)[недоступне посилання з травня 2019]
- Удянская Волость Сайт об історії та генеалогії села Уди (рос.).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ [РГАДА Фонд 1209, оп. 1 ч.1, спр. 32, арк. 451—456]
- ↑ Справочная книга для Харьковской епархии/ Состав..Иван Самойлович (секретар Харьковской Духовной Консистории). Харьков: Русская Типо-Литография И. М., 1908. С. 67.
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 848—856 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 26 грудня 2015.
| ||||||||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
