Удо фон Войрш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Удо фон Войрш
Udo Gustav Wilhelm Egon von Woyrsch
Удо фон Войрш
обергруппенфюрер СС Удо фон Войрш
Прапор
Вищий керівник СС та поліції на Ельбі
(штаб-квартира — Дрезден)
20 квітня 1940 — 11 лютого 1944
Попередник: Теодор Беркельман
Спадкоємець: Людольф фон Альвенслебен
Командуючий оберабшнітом СС «Південний Схід»
(Сілезія, штаб-квартира — Бриг)
15 березня 1932 — 1 січня 1935
Попередник: немає
Спадкоємець: Вільгельм Редіс
Командуючий оберабшнітом СС «Ельба»
(штаб-квартира — Дрезден)
20 квітня 1940 — 11 лютого 1944
Попередник: Теодор Беркельман
Спадкоємець: Людольф фон Альвенслебен
 
Партія: НСДАП; 1930—1945;
Народження: 24 липня 1895(1895-07-24)
маєток Швановиць, округ Бріг, Сілезія, Німецька імперія
(тепер: Опольське воєводство, Польща)
Смерть: 14 січня 1983(1983-01-14) (87 років)
Біберах-на-Рісі, Баден-Вюртемберг, Німеччина
Громадянство: Німецька імперія, Третій Рейх і ФРН
Віросповідання: євангеліст (лютеранин)[1]
Батько: Гюнтер фон Войрш (Günther von Woyrsch; 1858—1923)
Мати: Гертруда, графиня фон Пфайл унд Кляйн-Эльгут (Gertrud Gräfin von Pfeil und Klein-Ellguth; 1866—1956)
Діти: четверо дітей
Нагороди:
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Сілезький Орел 1-го ступеня
Сілезький Орел 2-го ступеня
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Золотий партійний знак НСДАП
Медаль «За вислугу років у СС» (12 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Кільце «Мертва голова»

Удо Густав Вільгельм Егон фон Войрш (нім. Udo Gustav Wilhelm Egon von Woyrsch; 24 липня 1895, маєток Швановиць, округ Бріг, Сілезія, Німецька імперія — 14 січня 1983, Біберах-на-Рісі, Баден-Вюртемберг, Німеччина), один із керівників Третього райху, обергруппенфюрер СС (1 січня 1935) та генерал поліції (15 квітня 1941).

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив із старовинного південно-богемського дворянського роду, був сином пруського королівського камергера та землевласника Гюнтера фон Войрша (Günther von Woyrsch; 1858—1923) та його дружини Гертруди графині Пфайл унд Кляйн-Ельгут (Gertrud Gräfin von Pfeil und Klein-Ellguth; 1866—1956). Його дядьком був пруський генерал-фельдмаршал Ремус фон Войрш (Remus von Woyrsch; 1847—1920).

Освіту отримав у кадетському корпусі (1908—1914). З весни 1914 фенріх (прапорщик), з 10 серпня 1914 [1] вступив у сухопутні війська в чині лейтенанта. Учасник Першої світової війни, був командиром кавалерійського ескадрону, начальником штабу кавалерійської бригади; обер-лейтенант. За бойові відзнаги нагороджений Залізним хрестом 1-ї і 2-ї кляси. 9 лютого 1919 був переведений у прикордонні війська Сілезії. 23 серпня 1920 пішов у відставку і почав займатися сільським господарством у маєтку свого батька.

25 червня 1924 у маєтку Пишковиць у Нижній Сілезії одружився на Марі-Єві Айхборн (Marie-Eva von Eichborn; 5 1902 — ?), дочці землевласника Вольфганга фон Айхборна (Wolfgang von Eichborn) (династія Нойдорф). Цей шлюб закінчився розлученням 19 травня 1933 в Бризі (Нижня Сілезія).

1930 – вступив до НСДАП (партквиток № 162 349) та в СС (квиток№ 3689)[2]. Червень 1930 – був командиром обласного загону СС в Сілезії.

31 листопада 1930 – призведений у штурмбанфюрера СС

1 березня – 1 вересня 1931 – командир 16-го штандарта СС «Нижня Ельба» (Бреслау)

11 березня – 1 вересня 1931— також командує штандартами СС 23-го «Верхня Сілезія» (Оппельн) та 8-го «Нижня Сілезія» (Гіршерг).

1 вересня 1931 — командир 6-го абшніту СС (Бріг)

15 березня 1932 — оберабшніту СС «Південний Схід» (Бріг).

1933 — прусський державний радник.

Березень 1933 – обраний депутатом Рейхстагу від Бреслау, переобирався потім депутатом восени 1933, у 1936 та в 1938[3].

Активний учасник Ночі догих ножів (т.зв. «Заколот Рема») — знищення вищого керівництва СА 30 червня — 2 липня 1934. Як командуючий оберабшнітом СС він отримав тоді від прем’єр-міністра Пруссії Г. Герінга усі владні повноваження в Сілезії. Завдяки Войршу в Сілезії було знищено більше людей ніж інших провінціях Німецької Імперії. Перевищення Войршем своїх повноважень призвело до того, що пізніше його було виключено із Прусської державної ради і звільнений з усіх посад, що займав у Сілезії[4].

21 вересня 1934 – одружився удруге на Інець Фреїін Чаммер унд Квариць доньці землевласника Зігфріда барона Чаммер унд Квариць (Siegfried Freiherr von Tschammer und Quaritz). Від цього шлюбу у нього було четверо дітей.

1 січня 1935 – був зарахований до Штабу рейхсфюрера СС.

3 вересня 1939 – призначений рейхсфюрером СС Генріхом Гимлером «особливим командувачем поліції» («Sonderbefehlshaber der Polizei») та командуючим Айнзацгрупою фон Войрш («Einsatzgruppe z.b.V. von Woyrsch»), що діяла на окупованих німецькими військами територіях Польщі. Айнзатцгрупа Войрша розгорнула у Польщі, зокрема у Верхній Сілезії, Донцизі, Бромберзі та Ґрауденці, терор проти інтелігенції, військовополонених, цивільних [5]. Протягом місяця було знищено більше 7 тисяч осіб. Вважається, що з саме цих подій почався, так званий, «Голокост»[6],[7]. Підпорядковані Войршу частини виявляли жорстокість, навіть у порівнянні із іншими ейнзатцгрупами. Дії Войрша викликали рішучий протест армійського командування, у тому числі генералів Герда фон Рундштедта та Йоханнеса Бласковіца, що вимагали негайного припинення переслідування населення[8].

20 квітня 1940 – 11 лютого 1944 года — найвищий керівник СС та поліції та командир оберабшніту СС «Ельба» (штаб-квартира — Дрезден). Втратив цю посаду завдяки інтригам саксонського гауляйтера Мартіна Мучмана.

Після війни заарештований, у 1948 засуджений за воєнні злочини до 20 років. У 1952 звільнений. У 1957 знову заарештований і на другому судовому процесі в Ольденбурзі у 1957 за його роль у «Ночі довгих ножів» засуджений до 19 років. У 1960 звільнений.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Digitale Bibliothek - Münchener Digitalisierungszentrum
  2. «Schutzstaffel der NSDAP. (SS-Oberst-Gruppenführer — SS-Standartenführer). Stand vom 9.November 1944». Herausgegeben vom SS-Personalhauptamt. Berlin 1944. Gedruckt in der Reichsdruckerei. Стор. 7.
  3. [http://www.reichstag-abgeordnetendatenbank.de/selectmaske.html?pnd=121027562&recherche=ja Verhandlungen des Deutschen Reichstags
  4. Der Spiegel 20/1957.
  5. Залесский К. А. «СС. Охранные отряды НСДАП». — М., «Эксмо», 2004, с. 116, 117. ISBN 5-699-06944-5.
  6. Рут Беттина Бирн «Высшие руководители СС и полиции. Представитель Гиммлера в Рейхе и на оккупированных территориях». — Дюссельдорф, «Дрост Ферлаг», 1986, с. 168. ISBN 3-7700-0710-7
  7. Дитер Поль «Убийство евреев в Генерал-губернаторстве», в книге: Ульрих Герберт «Нацистская политика уничтожения в 1939—1945 гг.». — 4-е издание, Франкфурт-на-Майне в 2001, ISBN 3-596-13772-1, с. 98-122.
  8. Залесский К. А. «СС. Охранные отряды НСДАП». — М., «Эксмо», 2004, с. 117. ISBN 5-699-06944-5.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • «Генеалогическое руководство по дворянским родам» («Genealogisches Handbuch des Adels»), дворянские династии «A» том VII, стр. 403, том 34 общего ряда. — «C. A. Starke Verlag», Лимбург-на-Лане, 1965, ISSN 0435-2408 (нім.)
  • Рут Беттина Бирн (Ruth Bettina Birn) «Высшие руководители СС и полиции. Представитель Гиммлера в Рейхе и на оккупированных территориях» («Die Höheren SS- und Polizeiführer. Himmlers Vertreter im Reich und in den besetzten Gebieten»). — Дюссельдорф, «Дрост Ферлаг», 1986. ISBN 3-7700-0710-7 (нім.)
  • Дитер Поль (Dieter Pohl) «Убийство евреев в Генерал-губернаторстве» («Die Ermordung der Juden im Generalgouvernement»), в книге: Ульрих Герберт (Ulrich Herbert) «Нацистская политика уничтожения в 1939—1945 гг.» («Nationalsozialistische Vernichtungspolitik 1939—1945»). 4-е издание, Франкфурт-на-Майне в 2001, ISBN 3-596-13772-1, с. 98-122. (нім.)
  • Эрнст Клее (Ernst Klee) «Словарь персоналий Третьего Рейха» («Das Personenlexikon zum Dritten Reich»). — Франкфурт-на-Майне, Издательство Фишера, 2007. — ISBN 978-3-596-16048-8. (2 издание) (нім.)
  • Иоахим Лилла (Joachim Lilla), Мартин Дёринг (Martin Döring) «Статисты в униформе. Члены Рейхстага в 1933—1945» («Statisten in Uniform. Die Mitglieder des Reichstags 1933—1945»). — Издательство Дросте («Droste Verlag»), 2004, ISBN 3-7700-5254-4. (нім.)
  • Эрих Штокхорст (Erich Stockhorst) «5000 руководителей — Кто был кем в Третьем Рейхе» («5000 Köpfe — Wer war was im Dritten Reich»). — Издательство Арндта, Киль 2000, ISBN 3-88741-116-1. (нім.)
  • Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934 (нім.)
  • Männer im Dritten Reich, Orientalische Cigaretten-Compagnie „Rosma“ GmbH, 1934 (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]