Ужвій Наталія Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Наталія Михайлівна Ужвій
Зображення
Народилася 27 серпня (8 вересня) 1898(1898-09-08)
Любомль, Волинська губернія, Російська імперія
Померла 22 липня 1986(1986-07-22) (87 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання: Байкове кладовище
Національність: українка
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukranian State.svg УНР
СРСР СРСР
Рід діяльності: акторка театру і кіно
Чоловік: Михайль Семенко, Євген Пономаренко
Діти: Михайло Ужвій
Нагороди:
Герой Соціалістичної Праці — 1973
Орден Леніна — 1944 Орден Леніна — 1960 Орден Леніна — 1968 Орден Леніна — 1973
Орден Трудового Червоного Прапора — 1939 Орден Трудового Червоного Прапора — 1948 Орден Трудового Червоного Прапора — 1951 Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Дружби народів  — 1978 Орден «Знак Пошани»  — 1940
Премії
Сталінська премія — 1946 Сталінська премія — 1949 Сталінська премія — 1951 Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1984
Звання
Народний артист СРСР— 1944 Народний артист Української РСР
IMDb: ID 0882715
Commons-logo.svg Наталія Михайлівна Ужвій у Вікісховищі
Наталія Ужвій у фільмі «Райдуга» 1943 р.
Ювілейна монета «Наталія Ужвій»: 2 гривні 2008 року
Stamp of Ukraine s212.jpg

Ужві́й Ната́лія Миха́йлівна (27 серпня [8 вересня] 1898(18980908), Любомль, Волинська губернія, Російська імперія — 22 липня 1986, Київ, Українська РСР, СРСР) — українська радянська акторка театру і кіно.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася в Любомлі на Волині.

У 1922—1925 роках навчалася в Драматичній студії при Першому державному драматичному театрі УРСР ім. Тараса Шевченка в Києві і виступала на його сцені.

У 1925—1926 роках працювала в Одеській «Держдрамі», у 1926—1934 роках — в «Березолі», далі в Харківському українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка і з 1936 — у Київському Державному Академічному Українському Драматичному Театрі ім. І. Франка. Найяскравіше талант Ужвій розвинувся в «Березолі».

Була одружена з українським поетом-футуристом Михайлом Семенком (Михайль Семенко). Вони розлучилися 1936 року, а 23 жовтня 1937 року його розстріляли. У цьому шлюбі єдиною дитиною був син Михайло (1927 р. н.). Він теж проявляв поетичний дар, писав вірші. Після розлучення залишився з Наталією Ужвій. Навчався в Київському університеті на факультеті міжнародних відносин. Помер від менінгіту 13 грудня 1951 року.

В репертуарі Ужвій близько 213 ролей у театрі і 20 в кінофільмах. Найкращі з них:

Пізніше — в ролях героїнь майже в усіх драмах О. Корнійчука, О. Левади, М. Зарудного й інших радянських драматургів.

У кіно:

  • Ярина («Тарас Шевченко», 1951),
  • Марина («Тарас Трясило», 1927),
  • Настя («Прометей», 1936),
  • Анна («Украдене щастя», 1952),
  • Марія («Земля», 1954, за однойменною повістю О. Кобилянської) та ін.

Померла 22 липня 1986 року. Похована на Байковому кладовищі в Києві.

Фільмографія[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

  • Лауреат Державних премій СРСР:
  1. 1946 — за роль Олени Костюк у фільмі «Райдуга»
  2. 1949 — за театральну роботу
  3. 1951 — за театральну роботу
  • 1974 — Герой соціалістичної праці
  • 1984 — Лауреат Державної премії Української РСР ім. Т. Г. Шевченка — за театральну роботу
  • 1944 — Народна артистка СРСР

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Національний банк України, продовжуючи серію «Видатні особистості України», 9 вересня 2008 р. ввів у обіг ювілейну монету «Наталія Ужвій» номіналом 2 грн., що виготовлена з нейзильберу, масою 12,8 м, діаметром 31 мм.

Іменем Наталії Ужвій названо Будинок ветеранів сцени в Пущі-Водиці.

У Києві на честь Наталії Ужвій названо вулицю в Подільському районі міста. Також названо пасажирський теплохід в Київському річковому порту[1]. У Харкові на честь акторки названо вулицю в Київському районі міста. Також провулок Наталії Ужвій існує в Черкасах.

Зображення[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]